Військові наполягають на посилені статті про колективну оборону ЄС

За підсумками засідання Військового комітету Європейського Союзу начальники генеральних штабів країн — членів ЄС дали рекомендації щодо посилення статті про колективну оборону ЄС.

Про це повідомляє видання Euro News.

Як зазначає видання, колективна оборона країн ЄС регламентується статтею 42.7 Договору про ЄС. Найвищий військовий орган ЄС розглядає можливість посилення цього положення з метою підвищення оперативної сумісності та військової мобільності європейських збройних сил. Оскільки США все частіше переносять свою увагу на Азійсько-Тихоокеанський регіон.

«Якщо держава-член є жертвою збройної агресії на своїй території, інші держави-члени зобов’язані надавати їй допомогу та сприяння всіма засобами, що є в їхніх силах, відповідно до статті 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй. Це не повинно завдавати шкоди специфічному характеру політики безпеки та оборони окремих держав-членів. Зобов’язання та співробітництво у цій сфері повинні відповідати зобов’язанням в рамках Організації Північноатлантичного договору, який для держав-членів залишається основою їхньої колективної оборони та форумом для її здійснення», — стаття 42.7 Договору про ЄС.

Австрійський генерал Роберт Брігер, очільник Військового комітету Європейського Союзу, наголосив, що ЄС потребує «чіткого цілісного підходу» до питань оборони. Тому начальники генеральних штабів, які брали участь у засіданні, видали «рекомендації щодо застосування статті 42.7».

Причиною потенційного оновлення, як сказав генерал Брігер журналістам, є те, що «ми з’ясували, що концентрація сил і засобів безпеки й оборони Європейського Союзу на врегулюванні міжнародних криз є недостатньою на даний час і не відповідає майбутньому».

«Тому нам потрібно уточнити роль європейських збройних сил у територіальній обороні континенту. Існує очевидна потреба у тісній співпраці з НАТО. І безумовно, колективна оборона буде в руках Атлантичного альянсу. Але ми знаємо, що США зміщують свій інтерес до Індо-Тихоокеанського регіону. І існує очевидна потреба робити більше на європейській землі і європейськими країнами-членами. І тому ми радимо політикам подумати про більш конкретне визначення статті 42.7: яка конкретна роль? Що може бути найкращим розмежуванням із завданнями НАТО?», — пояснює він.

Серед наведених ним прикладів — покращення військової мобільності в Європі та посилення захисту критично важливої інфраструктури.

«Перевага інституцій Європейського Союзу полягає в тому, що Європейський Союз здатен діяти в усіх сферах політики, економіки, безпеки та оборони. Тому у нас більше інструментів, ніж у НАТО, і ми намагаємося знайти найкращий спосіб доповнити один одного», — додав він.

Колективна безпека ЄС та НАТО

Положення про колективну оборону ЄС було застосовано один раз — після терористичної атаки в Парижі 13 листопада 2015 року. Але загалом вважається слабшим, ніж 5-та стаття Договору НАТО. Частково це пов’язано з тим, що воно передбачає, що «зобов’язання і співпраця в цій сфері повинні відповідати зобов’язанням в рамках НАТО».

Однак варто зазначити, що відома стаття 5 Договору НАТО також не є абсолютною та, строго кажучи, не зобов’язує вступати у війну в разі нападу на одного з членів Альянсу.

«Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх; і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене статтею 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні. Про кожний такий збройний напад і про всі заходи, вжиті у зв’язку з ним, буде негайно повідомлено Раду Безпеки ООН. Такі заходи будуть припинені після того, як Рада Безпеки вживе заходів, необхідних для відновлення і підтримання міжнародного миру та безпеки», — стаття 5 НАТО.

Детальніше про нове бачення оборонної політики ЄС, опубліковане у новій версії засадничого документа «Біла книга європейської оборони», ви можете прочитати у нашому спеціальному матеріалі — «Бачення оборонної політики ЄС від Єврокомісії. План “пробудження Європи” та вплив на Україну».