У 352 тисячі оцінили втрати росіян у війні з Україною на основі справ про спадщину

На основі реєстру спадкових справ журналісти встановили, що у війні з Україною загинуло вже, ймовірно, 352 тисячі військових Росії.

У виданні «Медиазона» також розповіли, що вдалося встановити 217 тисяч імен загиблих російських військових.

Автори зіставили поіменний список загиблих військових із Реєстром спадкових справ і обчислили ймовірність потрапляння до реєстру для кожної вікової та соціальної групи загиблих.

Отриманий коефіцієнт дозволив перерахувати кількість спадкових справ у реальні втрати.

Дослідники наголошують, що йдеться про статистичну оцінку з прогнозним інтервалом.

Методологія підрахунку

У Росії існує публічно доступний Реєстр спадкових справ, куди потрапляють усі померлі громадяни, які залишили спадщину. Ті, хто не мав значущого майна, до нього не потрапляють.

Порівнюючи поіменний список загиблих військовослужбовців із Реєстром спадкових справ, журналісти можуть розрахувати ймовірність потрапляння до реєстру для кожної вікової та соціальної групи.

Потім завдяки цьому коефіцієнту журналісти можуть «перевести» спадкові справи в реальну кількість втрат — тобто відповісти на запитання: «Якій реальній кількості загиблих відповідає відома нам кількість спадкових справ?»

Тому така оцінка враховує взагалі всіх, а не лише тих, хто залишив спадщину. Для груп, чия ймовірність потрапляння до Реєстру спадкових справ є низькою (наприклад, ув’язнені), коефіцієнт значно вищий, і вони також враховані в загальному підрахунку.

Як і раніше, у цій оцінці враховуються лише громадяни Росії, чия смерть була офіційно підтверджена. Цього разу журналісти вперше зіткнулися ще з однією групою втрат: це ті, чию загибель було визнано судом за відсутності тіла.

261 тисяча з 352 тисяч — це «звичайні» загиблі. Ще приблизно 90 тисяч — це ті, кого було визнано загиблими або зниклими безвісти рішенням суду, або чию смерть було зареєстровано із затримкою понад 180 днів з іншої причини (наприклад, обмін тілами або пізніше впізнання).

Про «звичайних» і «пізніх» загиблих журналісти пишуть з різною точністю. Про перших відомо більше; ця категорія краще піддається аналізу.

Соціальний склад другої групи визначено гірше. 90 тисяч «пізніх» загиблих — це оцінка на середину 2025 року, оскільки більш актуальних «пізніх» просто не видно через ту саму затримку.

Щонайменше 180 днів після фактичної загибелі вони не потрапляють ані до судів, ані до Реєстру спадкових справ. Щоб журналісти могли оцінити цю категорію на кінець 2025 року, має минути ще більше часу.

У цій категорії йдеться про людей, які загинули під час бойових дій (а не потрапили в полон чи втекли з поля бою). Колись у минулому їх могли вважати зниклими безвісти, але 90 тисяч — це оцінка кількості тих, кого вже визнано загиблими.

«Некоректно буде сказати, що ми почали окремо враховувати зниклих безвісти: різниця між цими категоріями полягає лише в механізмі, за яким смерть була офіційно зареєстрована. Скільки військовослужбовців нині визнано зниклими безвісти, ми не знаємо», – зазначили журналісти.

Категорію «судових» або «пізніх» загиблих добре видно і в Реєстрі спадкових справ, і на сайтах судів.

У Реєстрі ця група відрізняється великою затримкою між датою загибелі та датою її реєстрації. Це означає, що такі люди загинули, а потім тривалий час (не менше 180 днів) на них не видавали свідоцтва про смерть — або тіло забрали не одразу, або його не впізнали, або взагалі не доставили (це якраз випадок із визнанням загибелі чи зникнення через суд).

До судів позови про визнання людини зниклою або загиблою почали масово надходити з липня 2024 року. За даними про заявників у цих позовах журналісти точно знають, що вони стосуються військовослужбовців: кількість таких звернень, у яких ідеться про звичайних людей, не змінилася і, як і раніше, становить близько 8 тисяч на рік.

У той самий час кількість «пізніх» реєстрацій смерті стала помітною і в Реєстрі спадкових справ. Раніше такі випадки були рідкістю. Загалом із 2024 року нам відомо про 52 тисячі надлишкових спадкових справ із реєстрацією смерті, що перевищує 180 днів від дати загибелі. Якщо застосувати до цієї кількості усереднений коефіцієнт переведення спадкових справ у реальну смертність, ми отримаємо 90 тисяч загиблих.

Схожа цифра виходить і при підрахунку судових справ. Загалом у 2024 і 2025 роках до судів надійшло 86,5 тисячі «надлишкових» (тобто таких, що перевищують довоєнний фон) позовів.

Теоретично такі позови можуть дублюватися — тобто на одну людину може бути кілька заяв. Це відбувається, коли людина спочатку отримує статус зниклого безвісти, а потім — загиблого; або коли суддя повертає позов, і військова частина подає його повторно з уточненнями.

Консервативна (нижня) оцінка кількості унікальних позовів — це 61,8 тисячі. Для нижньої межі журналісти відняли всі категорії, які хоча б теоретично можуть бути джерелом дублів. Це всі позови, які були повернуті, припинені або залишені без розгляду, а також позови, в яких людину просять визнати зниклою безвісти, а не загиблою (потенційно потім її ще можуть визнати загиблою окремим судовим рішенням).

Щоб виокремити другу категорію, журналісти вивчили 3,8 тисячі текстів рішень у справах про зникнення військовослужбовців, які отримали від джерела в судовій системі. У 2,6 тисячі позовів ішлося про визнання військовослужбовця загиблим, а у 500 — зниклим безвісти. Решта 700 справ — процесуальні рішення (виправлення помилок, відмови, повторні подання).

Очевидно, що судові позови не охоплюють усього масиву «надпізніх» реєстрацій, який журналісти бачать в Реєстрі спадкових справ. Хоча до початку кампанії з визнання загиблими таких справ майже не було (у ранніх знімках поіменних списків таких спадкодавців лише 2,4%), їхня кількість могла зрости незалежно від судів — наприклад, через почастішання обмінів тілами загиблих.

Крім того, судові позови відображають картину лише до середини 2025 року: попри те, що самі заяви доступні до грудня, вони стосуються людей, які зникли щонайменше за 180 днів до дати подання заяви (раніше це неможливо за законом).

З огляду на це, а також на те, що застосування коефіцієнта «звичайних» загиблих до спадкових справ із надпізньою реєстрацією дає ту саму цифру, що й неконсервативний підрахунок за позовами (90 тисяч за коефіцієнтом, 86,5 тисячі за позовами), журналісти вирішили оцінити цю групу за верхньою межею позовів — у 90 тисяч осіб.