Туреччина зосереджується на безпілотній авіації для перспективного авіаносця

Перспективний 300-метровий авіаносець проєкту MUGEM може отримати повністю безпілотну авіаційну групу з реактивними ударними безпілотниками.

Відповідне оснащення макету авіаносного корабля було представлене на оборонній виставці IDEF 2025.

Турецька державна оборонна компанія ASFAT, яка бере участь у розробці концептуального та технічного проєкту MUGEM, представила модель з переважно безпілотною палубною авіацією.

На борту макета були зображені:

• безпілотний винищувач Kizilelma
• ударний безпілотник Anka-III
• розвідувально-ударний дрон Bayraktar TB3
• навчально-тренувальний літак Hurjet

Подібна авіаційна група могла б забезпечити виконання морської розвідки, ударних місій по наземних та надводних цілях, а також частково замінити повноцінний палубний винищувач у перехопленні повітряних цілей завдяки можливостям Kizilelma.

Втім, сьогодні до роботи на авіаносці готовий лише спеціалізований палубний безпілотник Bayraktar TB3. Перспективний літак Kizilelma та його палубна версія досі знаходяться на етапі розробки, а літаки серії Anka-III та Hurjet взагалі не призначені до зльотів та посадки на палубу.

Керівник проектного бюро ВМС Туреччини, капітан Хакан Учар заявляв на початку року про триваючі перемовини з Turkish Aerospace Industries щодо розробки палубних версій Anka-III, Hurjet та одномісного винищувача KAAN.

Втім, адаптація важкого двомоторного винищувача для операцій з авіаносця залишається як мінімум середньостроковою перспективою через необхідність серйозної перебудови, яка може взагалі не побачити реалізації через конструкцію самого корабля — нинішня конфігурація STOBAR передбачає короткий зліт з трампліну без використання катапульти.

Очікується, що турецький авіаносець може отримати альтернативну конфігурацію CATOBAR, яку використовують американські суперавіаносці, якщо технології палубної катапульти стануть доступними на наступних етапах розробки.

Не виключено, що Туреччина остаточно відмовиться від переходу до іншої конфігурації. Через два роки після початку розробки дизайн-проєкту стало відомо про серйозні зміни у проєкті корабля — його довжина зросла з 285 до 300 метрів.

Це значно більше, аніж 261 метр французького авіаносця Charles de Gaulle водотоннажністю приблизно 42 000 тонн, і навіть 280 метрів авіаносців типу Queen Elizabeth ВМФ Великої Британії, водотоннажністю приблизно 65 000 тонн.

З такою довжиною майбутній авіаносець, який Туреччина планує розробити разом з Іспанією, наближається за розмірами до американських атомних авіаносців, найбільший з яких — USS Gerald R. Ford має довжину 337 метрів та водотоннажність 100 000 тонн.

Нагадаємо, що наприкінці червня іспанська суднобудівна компанія Navantia розпочала попереднє техніко-економічне дослідження щодо створення першого у сучасній історії ВМС Іспанії повноцінного авіаносця.