Теракт в Оленівці здійснено російськими військовими — розслідування CHRC

Аналітична група «Центру з прав людини у збройних конфліктах» відтворила вбивство українських полонених в Оленівці та визначила причетність російських військових до нього.

Деталі розслідування на своєму сайті оприлюднила організація Centre for Human Rights in Armed Conflict.

Розслідувачі провели детальний аналіз трагедії в колонії в Оленівці, де в липні 2022 року загинули 40 українських військовополонених, серед яких багато бійців полку «Азов», що виходили з «Азовсталі».

Російські пропагандисти першими оголосили про масову загибель полонених, звинувативши українську сторону в ударі по колонії ракетним комплексом HIMARS.

Проте дослідники CHRC, проаналізувавши доступні відео, фото та свідчення полонених, встановили, що вибухи у так званому «бараку 200» були наслідком спланованої операції росіян снарядами ствольної артилерії, які застосували саме російські військові.

Відтворення теракту 29 липня

Було зафіксовано чотири вибухи: спершу два за межами бараку, а після два майже одночасні — всередині. Ті, хто вижив, описали перший вибух як доволі далекий від барака; він не залишив помітної воронки і не завдав істотної шкоди будівлям колонії або іншим спорудам. Цей вибух, імовірно, був спричинений боєприпасом з обмеженою вибуховою силою. За словами військовополонених, другий вибух стався набагато ближче до барака. Він розбив кілька вікон, а уламки застукали по жерстяних гофрованих листах барака.

Хоча можливі різні інтерпретації двох вибухів за межами барака, тільки одна з них повністю пояснює всі наявні докази: пристрілювальний вогонь (із використанням снарядів із малою вибуховою силою), скоригований за допомогою БПЛА. Після того, як перший снаряд упав далеко від барака, другий упав набагато ближче, а потім два осколково-фугасні снаряди вразили барак майже одночасно.

Перший снаряд, що вразив барак, пробив зовнішній дах і внутрішню стелю та вибухнув при влучанні в бетонну колону праворуч від вхідних воріт. 3D-моделювання допомогло  ідентифікувати траекторії влучання снарядів по бараку.

Кут падіння снаряда та траєкторія польоту вказують на район окупованого росіянами села Любівка, що за 2-8 км від колонії, де могли бути розташовані артилерійські підрозділи, що здійснили обстріл.

Розслідувачі прийшли до висновку, що уламки, знайдені на місці події, найбільше нагадують боєприпаси ствольної артилерії, а не ракет HIMARS чи інших типів снарядів. За оцінками експертів, потужність вибухів відповідала силі 152-155-мм уламково-фугасних снарядів. Вибухи відкидали важкі бетонні та металеві предмети на кілька метрів.

Відмінною рисою вибухів у «бараку 200» був інтенсивний термічний вплив на полонених та інтер’єр барака. Незначна присутність у бараку легкозаймистих матеріалів свідчить про те, що боєприпаси, які вибухнули, надали вкрай короткочасний і високотемпературний вплив, який спричинив пожежу в бараку. Це характерно для термобаричних боєприпасів.

Розслідувачі відкинули версії про використання саморобних вибухових пристроїв або запалювальних боєприпасів. Із трьох типів, які відповідали параметрам снарядів — реактивні термобаричні гранати, протитанкові керовані ракети та боєприпаси ствольної артилерії — найбільше збігів з наявними доказами мають артилерійські снаряди.

Нійбільше під опис наслідків ураження підпадає 120-мм термобаричний уламково-фугасний снаряд ЗОФ74, який застосовується в Російській Федерації. Він був розроблений Російською Федерацією до нарізних мінометів сімейства «Нона».

Автори теракту

Аналітична група прийшла до висновку, що безпосередніми організаторами атаки були представники командування Міністерства оборони та Збройних сил РФ, що координували дії з Федеральною службою виконання покарань.

Організацію атаки на місці здійснювала група «Спільного центру з контролю і координації » (СЦКК), яка відвідала колонію перед атакою і, ймовірно, була присутня 29 липня та в наступні дні.

Після того, як ФСВП перевела 200 військовополонених у наспіх пристосований «барак 200», група з 10-14 досвідчених військових, оснащених самохідними артилерійськими установками 2А51/60/80/80-1 і комплексом БПЛА, обстріляла барак. Обстріл супроводжувався звуками вогню з реактивних систем «Град». Спочатку впали два коригувальні снаряди (навчальні або димові), а за хвилину — два снаряди ЗОФ74, які влучили у барак: перший — біля вхідних воріт, другий — у північну стіну вище даху.

Найімовірніше, група належала до підрозділів ЗС РФ, оснащених відповідними артилерійськими системами, що дислокувались неподалік. Зокрема, під цей опис підпадають 61-а та 155-а бригади морської піхоти і 11-й гвардійський мотострілецький полк.

У заходах прикриття брали участь високопоставлені військові Москви, Слідчий комітет РФ, співробітники ФСВП, представники Спільного центру з контролю і координації (СЦКК) та посадові особи так званої «ДНР».

Загалом у плануванні і виконанні атаки були задіяні щонайменше два десятки осіб, а кілька десятків — у заходах прикриття.

Ідея обстрілу «барака 200» зі ствольної артилерії, ймовірно, виникла на підставі наказу інсценувати вбивство полонених ударами західної зброї. Вибір мінометних систем та термобаричних боєприпасів пояснюється їхньою потужністю, точністю і доступністю. Одночасний удар двома снарядами планували, щоб наслідувати ефект від ракет HIMARS і ускладнити оцінку руйнувань. Обрали східний напрямок атаки, оскільки він був безпечнішим і більш секретним, а також менш зрозумілим для зовнішніх спостерігачів.