Росіяни заявляють про збільшення випуску снарядів “Китолов”, яких навіть не бачили на фронті

Концерн «Калашников» повідомив про нарощення виробництва коригованих снарядів «Китолов-2М» для 122-мм артилерійських систем Д-30 та «Гвоздика».

Пресслужба концерну розповіла, що від початку року високоточні снаряди почали складати на нових виробничих майданчиках, що були відкриті наприкінці минулого року.

«Десятки нових верстатів пройшли пусконалагоджувальні роботи, і нині на них здійснюються механічні операції із заготівлі та оснащення ключових деталей керованих снарядів», — йдеться у повідомленні.

Перед цим, у вересні 2023 року та на початку 2024-го, російські офіційні особи двічі повідомляли про подвоєння виробництва цих снарядів. Проте відтоді у відкритому доступі можна знайти лише одне відео з бойовим застосуванням «Китолова», що різко контрастує з численними публікаціями військових з його «старшим братом» — «Краснополем».

Як і «Краснополі», «Китолов» використовує пасивну інфрачервону головку самонаведення, яка коригує напрямок польоту снаряду у точку відбитого лазерного променю. Головна відмінність у калібрі — снаряд призначений для 122-мм артилерійських систем Д-30 та «Гвоздика».

Для виробництва обох снарядів використовуються одні й ті самі технології, тож у чому справа? Логічним поясненням може бути обмежений випуск ключових компонентів, як-от головки самонаведення, яке зосереджене на потужностях компанії «ЛОМО». Тому пріоритет у виробництві може віддаватися значно потужнішим та далекобійним 152-мм снарядам того ж типу, які можуть краще реалізувати свій потенціал.

Заявлена максимальна дальність ефективного вогню снарядом «Китолов-2М» сягає 12 кілометрів, що вдвічі менше за дальність пострілу «Краснополів».

Те саме стосується і могутності боєприпасів: «китолови» наповнюються 5,3 кілограмами вибухівки, тоді як шестидюймові снаряди містять від 9 до 11 кілограмів залежно від версії. Маючи в рази більшу масу бойової частини, такі снаряди краще підходять для ураження фортифікацій або техніки при непрямому влучанні.

Ренесанс лазерних керованих снарядів

До початку російсько-української війни на ринку озброєнь склалася ситуація, коли артилерійські лазерні кориговані боєприпаси відійшли на другий план з появою аналогів із наведенням за супутниковими координатами. Одним із лідерів у цій ніші були відомі снаряди M982 Excalibur.

Проте сучасна війна перевернула уявлення про роль цих боєприпасів: поширені на фронті системи радіоелектронної боротьби стали серйозною проблемою для супутникової навігації та зробили майже марним застосування дороговартісних «екскалібурів». На їхнє місце в українській армії прийшли давно списані снаряди M712 Copperhead, які за деякими винятками показали себе грізною зброєю.

За роки війни не втратили свою ефективність і російські боєприпаси аналогічного типу. На початку російського вторгнення основним засобом їх наведення були наземні станції лазерної підсвітки цілей, проте з розвитком безпілотної авіації ці задачі майже повністю перейняли на себе такі дрони, як «Гранат-4».

Головною перепоною у використанні снарядів цього типу є задимленість на полі бою та висота хмар над землею, які перешкоджають роботі ГСН. Тому стрільба керованими боєприпасами не ведеться великими залпами та на максимальних кутах наведення гармати.