«Новітній» «Орешник» зібрали з компонентів РФ та Білорусі 2014–2016 років

В уламках російської ракети Орешник знайшли білоруські компоненти та елементну базу виготовлену до 2017 року.

Українські експерти дослідили вцілілі уламки російської балістичної ракети Орешник та продемонстрували їх на брифінгу, який відвідав кореспондент Мілітарного.

Фахівцям вдалося дослідити уламки ракети, якою Росія вдарила по Львівщині в ніч із 8 на 9 січня 2026 року.

Частина корпусу ракети від’єдналася під час польоту та не згоріла, що дозволило детально вивчити її компоненти.

Зокрема, вцілів процесорний блок і плата головного комп’ютера, які керують польотом та передають сигнали на рулі й двигуни.

Ракета Орешник, якою атакували Львівщину, мала не нові компоненти.

Це спростовує заяви російської сторони про те, що ця зброя є принципово новітньою розробкою.

Фактично ракета є продуктом глибокої модернізації вже наявних радянських або російських ракетних систем, у конструкцію яких внесли певні технологічні зміни.

Усі друковані плати та мікросхеми, знайдені всередині процесорного блока, були виготовлені у період із 2014 до 2016 року.

На відміну від російських безпілотників, у яких масово фіксують сучасні іноземні компоненти 2024–2025 років виробництва, у цій ракеті не виявили нових американських, китайських чи європейських деталей.

Компоненти з Білорусі

Усі знайдені електронні компоненти мають виключно російське та білоруське походження.

Зокрема, на платах зафіксували елементи виробництва мінського заводу «Интеграл».

Білоруське підприємство мікроелектроніки «Интеграл», засноване у Мінську, виробляє інтегральні схеми, напівпровідникові прилади та електронні компоненти для промисловості, телекомунікацій і військової техніки.

Компанія є одним із найбільших виробників мікроелектроніки у Східній Європі.

Основну частину елементної бази виготовляють на підприємствах у Москві та Підмосков’ї.

Протидія «Орешнику»

За класифікацією Орешник є стратегічною балістичною ракетою середньої дальності. Дальність її дії становить від 3 до 5 тисяч кілометрів.

Оскільки цю зброю розробляли як носій ядерних боєзарядів, вона має низьку точність наведення, що є типовим для ракет такого класу.

Ракета оснащена повністю пасивною інерційною навігаційною системою на основі гіроскопічного модуля.

Орешник виходить у стратосферу та заходить на ціль, здійснюючи навігацію виключно за координатами, які заздалегідь завантажують у бортовий комп’ютер.

Система є автономною і не використовує активних супутникових систем навігації, таких як GPS.

Ракета оснащена роздільною головною частиною, яка перед ураженням розділяється на шість окремих блоків наведення, кожен з яких містить ще по шість суббоєприпасів для одночасного удару по різних цілях. Без ядерного заряду – це просто болванки з чавуна вагою 50 кг.

«У Львові вона відкрилась на десь кілометрів п’ять чи шість. Тому його розкидало. В Білій Церкві вони розкрились на доволі невеликій висоті, тому саме гаражі конкретно накрило. Всі шість пакетів по шість штук прийшло на ці три нещасних гаражі», – розповів дослідник ракети у коментарі Мілітарному.

Орешник є серйозною загрозою через складність його перехоплення.

Збити таку стратегічну балістичну ракету звичайними засобами ППО або комплексами Patriot PAC-3 малоймовірно.

Для її ураження потрібні спеціалізовані американські протиракетні системи великої висоти, зокрема THAAD.

Водночас у разі застосування ракети у неядерному варіанті — з інертними боєголовками-болванками — її руйнівна ефективність є мінімальною.