Індія випробувала двигун перспективної балістичної ракети K-5 підводного старту

Індія провела випробування ракетного двигуна Project K-5 Stage-2 — важливий крок на шляху створення балістичної ракети підводного старту.

Як повідомляє видання Defence Blog, тест відбувався в Центрі передових енергетичних матеріалів (ACEM) у місті Насік.

Випробування підтвердили балістичні характеристики, запас міцності та інтеграцію підсистем двигуна.

Корпус двигуна виконано з композитних матеріалів — вуглецевого волокна T700 і смоли Epofine.

Довжина двигуна становить 2 680 мм, діаметр — 2 490 мм. У якості палива використовується сучасна композитна суміш HD 1.3, а конструкція передбачає дев’ятилопатеву конфігурацію для оптимізації процесу горіння.

Система запалювання — пірогенного типу. Двигун обладнаний зануреним соплом із подвійними приводами для згинання, що імітує керування під час маневрування.

Очікується, що випробування з підводного старту пройдуть до середини 2026 року.

За наявними оцінками, ракета матиме дальність від 5 000 до 8 000 км, зможе нести бойову частину масою близько 2 000 кг і розвивати швидкість до 7,5 Маха.

Після введення в експлуатацію K-5 значно посилить морський ядерний стримуючий потенціал Індії, забезпечивши покриття майже всієї території Євразії та Африки з акваторії Бенгальської затоки.

Нагадаємо, що у Індії вже є підводні човни-носії балістичних ракет проєкту Arihant.

Нещодавно, 6 листопада повідомлялося, що ВМС Індії отримує новий вітчизняний бойовий корабель або підводний човен у середньому кожні два місяці.

Індія планує до 2035 року сформувати флот із понад 200 бойових кораблів і субмарин. Наразі в будівництві перебувають 52 одиниці, і всі вони споруджуються виключно на індійських верфях.

ВМС країни активно нарощують спроможності не лише у сфері створення корабельного складу, а й у виробництві компонентів, прагнучи досягти повної самодостатності у військово-морській галузі до 2047 року.

Сьогодні індійський флот налічує близько 145 бойових одиниць.

Як зазначив головнокомандувач ВМС, оборонна самостійність виходить далеко за межі поля бою — вона охоплює промислову інфраструктуру, інноваційні ланцюги постачання та інформаційні мережі, що забезпечують стабільність і незалежність оборонного комплексу.