Французький аналог HIMARS буде стріляти вітчизняними ракетами

Майбутні французькі ракетні системи мають отримати на озброєння вітчизняні ракети з дальністю до 150 кілометрів.

Про це стало відомо з оприлюдненого парламентського звіту.

За поточним планом передбачається, що до кінця 2030 року Франція отримає 13 далекобійних ракетних систем, які замінять наявні LRU, оскільки ті мають бути зняті з озброєння у 2027 році. А до 2035 року їхня кількість має збільшитися до 26 систем, але при цьому не розкриваються характеристики та конкретна модель майбутньої ракетної системи.

Водночас як зазначають доповідачі у парламенті, 26 систем до 2035 року дозволять сформувати лише один полк. Тоді як амбіції Франції включають наявність армійського корпусу, який, за французьким штатом, вимагає двох полків.

Доповідачі закликали парламентарів прискорити графік постачання 26 систем у межах закону про військове фінансування на 2024–2030 роки, щоб мати якомога більше систем до 2030 року. Водночас вони виступають за збільшення кількості систем до 2035–2040 років, щоб у підсумку мати два полки ракетних систем.

Заміна наявних РСЗВ LRU відбувається в межах масштабної програми «Наземний удар великої дальності» (PEM FLP-T), яка наразі поділена на два етапи. Перший фокусується на тактичному ударі (до 150 кілометрів), другий — на оперативному ударі (понад 500 км або навіть 1000 км).

Підготовчий етап програми FLP-T розпочався в липні 2023 року. Цей етап спрямований на вивчення різних варіантів для вибору рішення, яке спочатку було заплановане на 2025 рік. У листопаді 2024 року було повідомлено про проведення попередніх досліджень двом конкуруючим бізнес-групам — Safran/MBDA і Thales/ArianeGroup. Вони стосуються розробки повністю вітчизняної системи.

Окрім того, розглядається була розробка запропонована компанією Turgis Gaillard яка також буде сумісна з розробленими вітчизняними ракетами.

Терміни прийняття на озброєння

Попередня оцінка проєкту має бути проведена у листопаді 2025 року, а перший демонстраційний пуск — у квітні 2026 року. Проте, згідно з інформацією, наданою доповідачам, аналіз тендерних пропозицій та повідомлення обраного консорціуму може відбутися у другій половині 2026 року, що вже значно відстає від початкового графіка.

За словами компаній-виробників, оперативної готовності їхні системи досягнуть у 2030 році, тоді як збройні сили сподіваються прийняти їх на озброєння у 2029 році.

Під час слухань представники Агентства оборонних закупівель Франції (DGA) підтвердили, що система, яка розробляється, повинна мати дальність стрільби до 150 км. Вона також повинна мати точність і ефективність застосування щонайменше на рівні з LRU, при цьому мати високу оперативну мобільність, а також задовільну тактичну мобільність. Крім того, її розміри повинні залишатися придатними для транспортування літаком A400M.

Водночас було б дуже бажано, щоб вона була сумісною з різноманітними боєприпасами великої дальності, насамперед з ракетами американського виробництва, які є на озброєнні армії, щоб використовувати запаси, які все ще перебувають на озброєнні.

Доповідачі також наголосили на необхідності застосування боєприпасів з однієї платформи на глибину не лише дивізії (50–150 км), а й армійського корпусу (150–300 км). Подібно до аналогічних рішень, що нині перебувають на озброєнні американських або російських збройних сил.

Крім того, здається, що DGA вимагає від двох консорціумів зобов’язання досягнення запасів у 300 ракет великої дальності у 2030 році. З річним обсягом виробництва від 50 до 100 ракет на рік. Однак досвід України вказує, що французька армія вичерпає запас ракет менш ніж за рік у разі високоінтенсивних бойових дій, подібних до російсько-української війни.

Паралельно ведеться робота з підготовки іноземного запасного рішення на випадок, якщо вітчизняне рішення буде занадто дорогим або не надійде вчасно. Купівля готової системи теоретично може стосуватися американської M142 HIMARS, південнокорейської K239, німецько-ізраїльської Europuls або навіть індійської Pinaka.

Однак зазначається, що вибір американського в умовах дедалі очевиднішої непослідовності американського партнера, був би геополітично ризикованим і політично незрозумілим.