Коли минулого тижня Реджеп Таїп Ердоган звернувся до іноземних послів на іфтарі в Анкарі під час Рамадану, він чітко дав зрозуміти, чого хоче: постійного місця ісламської країни в Раді Безпеки ООН і членства Туреччини в Європейському Союзі.

Вимоги навряд чи будуть виконані найближчим часом, якщо взагалі будуть. Але вони відображають відновлення європрагнень Ердогана, оскільки Туреччина стає більш впливовим гравцем у НАТО, а США переглядають свої зобов’язання перед Європою.

Турецький президент розширив військову та дипломатичну присутність країни від Африки до Близького Сходу у спосіб, небачений з часів кінця Османської імперії століття тому.

Тепер він хоче тіснішої оборонної та економічної співпраці з ЄС в обмін на безпеку, оскільки континент шукає способи зменшити залежність від Вашингтона. Це може включати приєднання турецьких військ до майбутньої миротворчої місії в Україні.

«Незалежна політика під керівництвом Ердогана приносить свої плоди, оскільки вона демонструє цінність стратегічного союзника НАТО, коли Захід має проблеми», – сказав Хасан Юкселен, засновник Fusion4Strategy, консалтингової компанії з управління ризиками в Анкарі. «Туреччина відіграла вирішальну роль у стримуванні Радянського Союзу під час холодної війни, і вона постає як країна, яка може допомогти покласти край конфліктам і стабілізувати регіон».

Туреччина використовує своє унікальне розташування між Сходом і Заходом, а її членство в НАТО та мусульманська ідентичність під керівництвом Ердогана надають їй авторитету з обох сторін на перехресті Європи та Близького Сходу.

Вона контролює важливі маршрути морської торгівлі та постачання енергоносіїв і відіграла ключову роль у домовленості про доставку українського зерна на міжнародні ринки через Чорне море. Це також важливий бар’єр для стримування потоку біженців, які потрапляють до Європи.

Проте саме обороноздатність країни наразі є її найсильнішою картою. Європа щосили намагається озброїтися після того, як президент Дональд Трамп відмовився від допомоги Україні та заявив, що континент не повинен покладатися на США.

Туреччина має найбільший після США парк винищувачів F-16 у НАТО. Вона може похвалитися авіабазою Інджирлік, яка використовувалася для операцій проти «Ісламської держави» і на якій розміщено радар раннього попередження – критично важлива частина оборони НАТО від балістичних ракет у Європі.

Анкара оцінює можливість небойової місії для контролю лінії зіткнення з росією на сході України за згодою москви.

Країна також має значну збройову промисловість. Вона є ключовим постачальником життєво важливих 155-мм снарядів для України та стає зростаючим експортером військово-морських кораблів, бойових безпілотників і бронетехніки. Вона також розробляє балістичні ракети, основні бойові танки та бойові літаки. Італійська компанія Leonardo SpA об’єдналася з фірмою, якою керує зять Ердогана, для розробки безпілотників.

«Ми сподіваємося, що наші європейські друзі зрозуміють роль нової Туреччини у світі, що перебудовується, і відповідно визначать свої стратегії», – сказав Ердоган у понеділок, наголосивши, що він очікує покращення відносин з ЄС, а повне членство залишається метою.

Однак існує занепокоєння, що глибока залученість у миротворчу місію в Україні може призвести до перевантаження збройних сил Туреччини. Країна має тисячі військовослужбовців, розгорнутих на півночі Сирії та Іраку, а також контингенти в Косово, Сомалі, на півночі Кіпру, у Катарі та Азербайджані.

Підтримка відродженої Туреччини також залежить від Ердогана, якому 71 рік, і який не має явного наступника у своїй правлячій Партії справедливості та розвитку. Президент намагається зміцнити свою базу підтримки, оскільки його партія прагне продовжити його більш ніж двадцятирічне правління.

«Ердогану потрібна тісніша безпекова та економічна співпраця як зі США, так і з європейськими союзниками, щоб покращити економіку Туреччини та підвищити свої шанси на продовження перебування при владі», – сказав Серхат Еркмен, директор Центру аналізу безпеки та ризиків Pros&Cons, що базується в Анкарі. «Водночас він стикається з низкою викликів на Близькому Сході».

З моменту приходу до влади в 2003 році Ердоган поступово переосмислив Туреччину як самостійну державу, яка може заводити нових союзників, навіть якщо це не завжди подобається старим.

Туреччина не очікує членства в ЄС найближчим часом, але сподівається, що зміцнення оборонних зв’язків з Європою може покласти край її виключенню з безпекових партнерств між НАТО і ЄС, зокрема постійного структурованого співробітництва (PESCO).

Зміна підходу до безпеки також може дати поштовх до переговорів щодо оновлення угоди про митний союз між Туреччиною та ЄС і безвізового режиму для громадян Туреччини, вважають експерти в Анкарі.

«ЄС вже є найбільшим торговельним партнером Туреччини та стратегічним союзником у питаннях міграції, але заморожений процес вступу Туреччини гальмує відносини», – сказала Сельва Бахар Базікі, економіст Bloomberg Economics в Анкарі. «Перспектива поліпшення відносин може призвести до сплеску інвестицій».

Повномасштабне вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року стало для Ердогана можливістю зміцнити свої позиції перед західними союзниками, зберігаючи при цьому зв’язки з москвою.

Туреччина закрила свої протоки для російських військових кораблів, повітряний простір для російських військових літаків і поставила Україні озброєні безпілотники та 155-мм снаряди. Водночас вона відмовилася приєднуватися до санкцій проти москви.

Країна також очолила формування Чорноморських сил разом із Румунією та Болгарією для полювання на міни та підвищення безпеки судноплавства. Проте вона обережно виключила інших членів НАТО із зусиль у сфері безпеки, зокрема США і Велику Британію, щоб уникнути ескалації напруженості в регіоні.

“Стає все більш неможливим для Європи, в якій Туреччина не включена так, як вона того заслуговує, продовжувати своє існування як глобальний актор”, — сказав Ердоган, приймаючи послів на іфтарі наступного дня. «Скажу прямо: європейська безпека без Туреччини немислима».

Дональд Туск на спільній пресконференції, організованій після його зустрічі з президентом Реджепом Таїпом Ердоганом у президентському комплексі в Анкарі, заявив: «Ми сподіваємося, що процес вступу Туреччини до Європейського Союзу (ЄС) стане реалістичним та відчутним. Ми завжди підтримували Туреччину в цьому питанні і підтримуватимемо надалі».

Він зазначив, що війни за «незалежність», які вели Туреччина та Польща у своїй історії, мають велике значення. За його словами, основи співробітництва між двома країнами в таких галузях, як оборона та економіка, є дуже міцними.

Говорячи про важливість довіри між двома країнами, Туск наголосив, що Туреччина та Польща «прагнуть справедливого миру» в Україні.

Сьогодні начальники генеральних штабів Франції, Британії та Туреччини зустрілися в Парижі, щоб обговорити європейську безпеку.