Популярні
Текстова версія відео від First Division спеціально для Мілатарного.
Перед прочитанням прошу підписатися на YouTube та Telegram канали.
Одразу варто сказати, що говорити про SWAT як про єдину назву спецпідрозділу правоохоронних органів США некоректно, через специфіку поліції у США, про яку я обов’язково розповім пізніше, у кожному штаті і окрузі є свої локальні підрозділи, які можуть мати різні назви, але виконують фактично ті ж самі функції.
Тобто SWAT потрібно розуміти не тільки як назву а й класифікацію, під якою мають на увазі велику кількість різних правоохоронних спецпідрозділів, на які покладаються задачі по:
•Порятунку заручників;
•Забезпеченню переважаючої вогневої потужності, зокрема проти підозрюваних, які забарикадувалися;
•Порятунку поліцейських і цивільних, які потрапили під вогонь злоумисників;
•Проведенню контртерористичних операцій;
•Вирішенню ситуацій, що характеризуються високим ризиком за мінімум смертей, поранень і пошкоджень державної чи приватної власності;
•Вирішенню ситуацій із забарикадованими особами;
•Стабілізації ситуацій, що характеризуються високим ризиком вчинення самогубства;
•Забезпеченню підтримки під час рейдів проти наркомафії, арештів за судовим ордером та обшуків підозрюваних;
•Забезпеченню підтримки підрозділів поліції під час особливих подій;
•Стабілізації небезпечних ситуацій під час зіткнення з серійними злочинцями;
•Боротьбі з вуличними заворушеннями.
Національна Асоціація Тактичних Офіцерів США дає SWATу наступне визначення:
SWAT – це спецпідрозділ правоохоронних органів, члени якої набираються, відбираються, навчаються, оснащуються та призначаються для вирішення критичних інцидентів, пов’язаних із загрозою громадській безпеці, які перевищують можливості традиційних правоохоронних підрозділів.
Чому ж саме “правоохоронних органів”, а не тільки поліції? Бо підрозділи, що виконують завдання SWAT мають федеральні структури по типу ФБР, Служби Маршалів, Бюро тюрем, Бюро по боротьбі з наркотиками, Бюро алкоголю, тютюну, озброєння і вибухових речовин, свої спецпідрозділи має навіть Національна паркова служба.
В США більш-менш сучасна концепція поліцейського спецпідрозділу, який повинен оперативно реагувати на різні надзвичайні ситуації зародилася у Нью-Йорку ще у 1925 році.
Тоді за сприяння комісара поліції Річарда Енрайта був створений автомобільний загін екстреної допомоги, це було пов’язано з наростаючим рівнем урбанізації, автомобілізації населення і розвитком організованих кримінальних угруповань, з яким звичайна поліція вже не могла ефективно впоратися.
В подальшому, у 1930 році на його базі був створений ESU, який на службі і по сьогоднішній день. Окрім типових функцій SWAT, у завдання цього підрозділу входять пошуково-рятувальні роботи і порятунок постраждалих в ДТП.
Давно точаться дебати про те, де ж була сформована перша поліцейська команда спеціального призначення яка почала використовувати абревіатуру SWAT, масова культура створила міф, що це було у Лос-Анджелесі, але судячи з інформації, що викладена у Історичному Словнику Правоохоронної Діяльності (англ. Historical Dictionary of Law Enforcement), перша задокументована абревіатура SWAT, що означала “Special Weapons and Tactics” з’явилася у Філадельфії у 1964 році.
Це було пов’язано з критичним рівнем пограбувань банків. За рішенням Департаменту поліції Філадельфії, була створена команда з 100 гарно озброєних і навчених офіцерів, які мали швидко реагувати на пограбування та інші ситуації, що вимагали від офіцерів поліції спеціальної підготовки та озброєння.
Тільки через рік, у 1965 році, департамент поліції Лос-Анджелесу почав розробляти тактику дій поліції в умовах масових заворушень, відповідно розглядалася концепція спецпідрозділу, що був би заточений на боротьбу з масовими безпорядками а не добре озброєною і організованою злочинністю.
Прикладом такого у штаті Каліфорнія були поліцейські спецпідрозділи у місті Делано, де довгий час проходили фермерські акції протесту, хоча вони і не були насильницькими, місцева поліція на випередження сформувала загони, які використовували тактики контролю великих мас протестувальників, використовували спостереження і навіть снайперів для виявлення і затримання потенційних підбурювачів конфліктних ситуацій.
Але все таки були побоювання через поодиноких злоумисників і організовані злочинні групи, на випадки з якими поліція могла реагувати або надто повільно, або не могла впоратися з ними.
Прикладом такого випадку можна вважати техаського стрільця Чарльза Уітмана, який на протязі 96 хвилин вбив 14 людей та поранив ще 31 особу аж поки не був виявлений та ліквідований двома офіцерами поліції.
У 1966 році сержант поліції Лос-Анджелесу Джон Нельсон запропонував ідею створення поліцейського спецпідрозділу інспектору Дерілу Гейтсу, який в свою чергу, доніс ідею Нельсона своєму керівництву, Гейтс розумів абревіатуру SWAT як “Special Weapon Attack Team”, керівництво ідею відкинуло, як пізніше згадував Гейтс, це могло сталося через назву, яка могла негативно сприйматися у суспільстві.
Тодішній зам керівника департаменту поліції Лос Анджелесу Едвард Девіс порадив Гейсту змінити назву, він прислухався, змінив її на сучасну, а ідея повторно пішла на розгляд до керівництва і зрештою була прийнята.
За словами Гейтса він не був розробником тактик чи спеціального обладнання яке мав застосовувати підрозділ, він був ідеологічним рушієм нової концепції і постійно намагався морально підтримувати та допомагати всім, хто був залучений у формуванні нового спецпідрозділу.
У 1967 році був сформований SWAT Лос-Анджелесу, який складався з 15 команд по 4 людини в кожній, вони були добровольцями і в результаті отримали пільги за більший, у порівнянні з іншими поліцейськими, ризик, ці пільги звісно ж в основному виражалися у підвищеній заробітній платні, крім цього офіцери повинні були постійно тренуватись у стрільбі і тактичних прийомах.
Основу склали офіцери поліції, що мали бойовий досвід після Корейської та В’єтнамської воєн.
Окрім озброєння, яке виділив департамент, використовувалася і конфіскована зброя, транспортом слугували викуплені вантажні фургони.
Законодавча база, яка давала подібним підрозділам ширші повноваження була прийнята у 1967-1968 роках за сприянням республіканця Дональда Сантареллі.
Законодавство просувалося в контексті зібльшення кількості бунтів, расових заворушень, діяльності партії “Чорних пантер” та війни з наркотиками, що в той час тільки розпочиналась.
Першим завданням, що довело ефективність і розкрило потенціал SWAT поліції Лос-Анджелесу, стали облави на членів “Чорних пантер” 9 грудня 1969 року, у них шукали незаконну зброю.
Тоді штаб-квартира організації була взята в облогу й зав’язався 4 годинний бій, в результаті якого було поранено 3 поліцейських та 3 “пантер”.
Здавалося б, операція була успішною, але в адресу поліцейського департаменту Лос Анджелесу пішла критика, обумовлена тим, що SWAT стирає грань між поліцією та армією і замість мирного рішення в процесі діалогу, поліція застосовує насильство і влаштовує справжні вуличні бої.
У 1971 році SWAT Лос-Анджелесу вивели у Metropolitan Division, де підрозділ увійшов у окремий взвод D.
LAPD Metropolitan Division це окремий спеціальний департамент поліції Лос-Анджелесу, який поділений на взводи A, B, C , G, що заточені на боротьбу з крадіжками, злочинністю та подавленням бунтів, та E – до якого входить кінна поліція.
Ще однією відомою операцією тогочасного SWAT стала операція по знешкодженню членів ліворадикального терористичного угруповання SLA, яка проводилася у травні 1974 року.
Тоді слідчим поліції Лос-Анджелеса вдалося відстежити один з будинків SLA у південній частині міста, SWAT встановив периметр навколо району та почав евакуйовувати його жителів.
Члени SLA забарикадувалися в будівлі і почалася перестрілка. Після того, як терористи не відреагували на усні команди здатися, поліція застосувала сльозогінний газ.
Повідомляється, що SLA випустила приблизно 3700 куль, але в результаті бою у забарикадованому будинку спалахнула пожежа, в результаті якої терористи загинули.
Враховуючи цілком успішні операції, які були проведені без втрат серед бійців спецпідрозділу, по всій території США одномоментно почали формуватися подібні поліцейські загони спеціального призначення. Назви цих підрозділів можуть відрізнятися не тільки у окремому штаті а й в окремому окрузі.
Одразу можна виділити дві найпоширеніші абревіатури, це звісно SWAT, яка до прикладу зустрічається в Каліфорнії, Арізоні, Луізіані, Орегоні і Техасі, хоча список можна продовжувати довше і SRT, яка має значення Special Response Team, але іноді Special Reaction Team, яку можна зустріти в Менісоті, Канзасі, Меріленді, Огайо та інших штатах.
Крім поширених абревіатур є й унікальні: у Массачусетсі це STOP (Special Tactical Operations Team), у Меріленді STATE (Special Tactical Assault Team Element) а у Нью-Джерсі це TEAMS (Technical Emergency And Mission Specialists).
Ще можна зустріти назви SERT (Special Emergency Response Team) і TSU (Tactical Services Unit, яка іноді має значення Tactical Support Unit).
Хвиля створення спеціальних підрозділів поліції у 60-70х роках зачепила і Європу, до прикладу після загибелі ізраїльських спортсменів під час олімпіади у Мюнхені, рівно через рік, 17 квітня 1973 року у поліції ФРН сформували GSG 9, через ті ж Мюнхенські події свій жанжармерський спецпідрозділ 1 березня 1974 року сформували і французи, він отримав назву GIGN, через 11 років вони сформували поліцейський RAID.
Також у цьому часовому проміжку були сформовані турецький СAT, португальський GOE, іспанський GEO, норвезька Delta, італійський NOCS, фінський SIU та інші.
Подібні процеси в той час проходили не тільки в США й Європі а й по всьому світу, в ті ж 70ті роки сформували японський SAT, гонконгський SDU і канадські підрозділи, які по аналогії з США у різних провінціях мають різну назву, але найпоширенішими є ERT та TSU.
Доречі, в Китаї пекінська поліція не стала довго думати над назвою і у 2005 році сформувала свій SWAT.
Причиною формування подібних підрозділів по всьому світу стали наростаючий наркотрафік, поява міжнародних терористичних та кримінальних угруповань.
У 1973 році, після подій у місті Вундет-Ні, ФБР почало формувати свої команди SWAT при регіональних офісах бюро. Якщо коротко, то Вундет-Ні було 71 день фактично окуповане індіанцями, що протестували після невдалої спроби імпічменту Річарда Вілсона та проти уряду США, який не виконував взяті на себе обов’язки перед корінним народом Америки.
SWAT ФБР і SWAT поліції має дуже схожі, фактично ідентичні задачі, спецпідрозділ ФБР може діяти по всьому штату і за потреби, залучатися до проведення операцій у інших штатах для підкріплення місцевої команди. А ось SWAT поліції може діяти тільки в чітких межах своєї юрисдикції, тобто в своєму місті або окрузі.
Починаючи з 1972 року поліцейські підрозділи спеціального призначення по всій території США щорічно проводили кілька сотень рейдів по боротьбі з наркотиками. На початку 1980-х років кількість рейдів спецпризначенців зросла до 3000 на рік, а у 1996 році було проведено близько 30 000 рейдів.
Така тенденція, насправді, жахає, велика частина таких рейдів закінчувалася перестрілками, що призвело до ще більшої мілітаризації поліцейських спецпідрозділів і поліції в цілому.
До прикладу за даними газети “The Capital Times“, пожертви зброї поліції від Міністерства оборони допомогли значно розширити штат спецпризначенців, масштаби і найголовніше – збільшити ефективність їхніх операцій.
Газета повідомляє, що в 1990-х роках військові передали поліцейським відділкам штату Вісконсіна майже 100 000 одиниць військового майна. Мова йде про транспорт, обладнання, озброєння, засоби індивідуального захисту та інше.
Професори кримінального права Пітер Краска і Віктор Каппелер у своєму дослідженні “Мілітаризація американської поліції”, провели опитування поліцейських департаментів по всій країні і виявили, що з початку 1980-х до кінця 1990-х років розгортання воєнізованих підрозділів поліції зросло вдесятеро.
Після кожного військового конфлікту, в якому США брали участь, кількість надлишкового майна, яке жертвувалося армією на потреби поліції тільки зростала, саме тому локальний SWAT якогось американського містечка може мати цілий автопарк броньованих машин.
28 лютого 1998 року в Північному Голлівуді двоє грабіжників Ларі Філіпс та Емілем Матасареану, які були озброєні Type 56, HK-91, Bushmaster XM-15 та пістолетами Berreta 92, маючи при собі 3300 патронів під’їхали до північної стоянки відділення “Bank of America“.
Окрім такого потужного арсеналу, вони мали саморобний бронезахист, що був зроблений з араміду.
Пограбування одразу пішло не по плану, під час під’їзду до банку грабіжників помітив поліцейський патруль. Ларі та Емілем одразу встановили таймер на 8 хвилин і зайшли у відділення банку, де одразу почали стріляти в стелю, щоб залякати відвідувачів і персонал, потім вони змусили людей, які перебували у відділенні, лягти на підлогу, а керуючого Джона Вілліграна відкрити банківський сейф.
Але тут ще один момент порушив початкові плани. За кілька днів до пограбування в банку змінили час доставки грошей, і замість передбачуваних злочинцями 750 000 доларів на місці вони змогли забрати тільки 303 505.
Тим часом поліцейські, які раніше помітили грабіжників, зайняли позиції біля банку і викликали всі патрулі, що знаходилися поблизу, які після прибуття оточили банк з усіх боків.
На виході з банку грабіжників зустріли 20 озброєних поліцейських, на вимогу здатися, грабіжники відкрити вогонь. Перші кулі сильно поранили звичайних перехожих, ними були сімейна пара Трейсі та Майкл Фішери.
Майкл отримав поранення в нижню частину спини, а Трейсі в обидві ноги. При цьому зброя, яку використовували поліцейські, не дозволяла їм вести адекватний вогонь у відповідь по злочинцям.
Поліція у перестрілці використовувала дробовики Ithaca Model 37 та револьвери Smith & Wesson K-38.
Не маючи можливості завдати грабіжникам значної шкоди, кілька поліцейських пішли до збройового магазину, що знаходився неподалік, вони взяли звідти 7 гвинтівок і боєприпаси.
У такій складній ситуації поліцейським нічого не залишалось, як викликати SWAT для підмоги, в момент виклику вже були поранені двоє поліцейських.
Команда SWAT, яка складалася з офіцерів Донні Андерсона, Стіва Гомеса, Пітера Вайретера і Річарда Масса прибула через 18 хвилин після початку стрілянини. Вони були озброєні гвинтівками M4, а одягнені в кросівки, шорти і футболки, оскільки в момент отримання виклику були на пробіжці.
Прибувши на місце, вони реквізували інкасаторську машину, що стояла неподалік, машину використовували для вивезення поранених цивільних осіб і поліцейських з місця події.
Стрілянина не зупинялася, пізніше, Філіпса оточили і він застрелився, а поранений 29 разів Матасаріану помер від крововтрати до приїзду швидкої допомоги.
В результаті цих подій поранення різних ступеней отримали 12 поліцейських та 8 цивільних.
Після цього випадку в американська поліція зрозуміла, що потрібно переозброюватися. Фактично кожна патрульна машина обов’язково мала М4 або МП5. Доречі, після цього випадку поліція Лос-Анджелесу отримала від армії близько 600 М4.
Початок 2000-них років приніс одразу дві неприємні речі, це війна з тероризмом і новий виток війни з наркотрафіком, які призвели до ще більшого насичення поліції спеціальним озброєнням і технікою, також ще більше розширилися штати спецпідрозділів і збільшили сферу їх застосування. До 2005 року кількість застосування спецпідрозділів поліції у Сполучених Штатах зросла до 50 000 виїздів на рік.
Збільшення кількості спецпризначенців, покращення їх оснащення і професійних якостей призвели до скорочення жертв при затриманнях і рейдах як серед самих спецпризначенців так і серед звичайних поліцейських. До прикладу у 2008 році SWAT Лос-Анджелесу втратив під час виконання службових обов’язків, ним був Рендал Девід Сіммонс.
По всій території США поліцейські спецпідрозділи застосовуються ледь не кожного дня для проведення затримань і обшуків. З недавніх гучних подій, в яких застосовувався SWAT можна виділити:
Структура може відрізнятися від департаменту до департаменту. Спецпризначенців можна поділити на дві категорії – це ті, хто більшість часу залучається до проведення спеціальних заходів і ті, хто здебільшого знаходиться на патрулях і викликається тільки за потреби.
Перший тип, це бійці, що завжди знаходяться у стані готовності до виїзду на виклик, більшість часу вони проводять за тренуваннями, інструкторською діяльністю, обслуговуванням та ремонтом озброєння, технічних засобів та паперовою роботою. Вони за потреби можуть залучатися до проведення патрулів.
Ця практика здебільшого зустрічається у великих містах, де частота викликів досить велика і де постійно треба бути на готові.
Другий тип, це офіцери поліції, які в основному патрулюють вулиці і тільки за потреби залучаються до виконання спеціальних завдань, для скорочення часу на реагування і прибуття на місце виклику, все необхідне спорядження зберігається в патрульній машині.
Ця практика найчастіше зустрічається в окружній поліції, поліції невеликих міст або в шерифських департаментах, хоча у великих містах таке також практикують.
Прикладом є Нью-Йоркський ESU, де бійці постійно знаходяться на патрулюванні вулиць і застосовуються тільки за потреби.
У деяких департаментах застосовується гібридна практика, коли є основний склад спецпідрозділу і за потреби на його підкріплення можуть бути викликані офіцери з патрулювання.
В основному особовий склад ділять на команди чисельністю від 4 до 6 осіб в кожній.
Підсумовуючи інформацію з різних джерел і документів різних департаментів, можна виділити основні посади, які зустрічаються найчастіше:
Окрім бойових і командних спеціалізацій є й допоміжні:
Ці спеціалізації не потрібно сприймати як єдиний стандарт, вони можуть відрізнятися за назвами, поєднуватися або не використовуватися.
Підготовка і відбір також відрізняються, зазвичай у SWAT набирають досвідчених поліцейських, перевагу мають колишні військові а особливо ветерани бойових дій. Чітких критеріїв відбору і фізичної підготовки немає.
Для прикладу доречно буде взяти тест від Національної Асоціації Тактичних Офіцерів, яку можна вважати за певний стандарт:
Сама підготовка може відбуватися як на базі департаменту, так і у військових навчальних центрах, також до підготовки активно залучаються приватні компанії.
Під час курсу бійці повинні опанувати навики роботи з спеціальним обладнанням по типу щитів, камер, таранів, опанувати тактичні прийоми, тактику дії в різних умовах, включаючи тактику дій з забарикадованими особами, звільнення заручників, навики екстремальної їзди, їзди на спеціальному броньованому транспорті і оперування спеціальними засобами, які на ньому встановлені.
Крім цього курс включає медичну підготовку, психологічну підготовку, курси лідерства, курси по роботі з вибухівкою, штурмовий альпінізм, розширений курс стрілецької підготовки, планування операції та багато інших курсів, які повинні допомогти під час виконання завдань.
В основному використовуються автомати на платформі АR-15 від різних виробників, часто можна побачити Сolt М4, рідше HK 416, у деяких локальних підрозділів зустрічаються навіть SIG MCX.
З пістолетів-кулеметів в основному використовують HK MP5 у різних варіаціях, рідше HK UMP.
Використовуються пістолети Glock різних генерацій, Beretta 92, Sig Sauer P226, P229, HK USP, FN Five-seveN.
Снайперські гвинтівки представлені Remington 700 і Barrett M82, також як снайперську гвинтівку використовують М14, насправді список можна продовжувати дуже довго, в основному використовуються гвинтівки під 308 вінчестер
Використовують дробовики Benelli M1, Remington 870 Beretta 1301 та FN P12.
Автотранспорт також відрізняється, часто можна побачити МРАПи MaxxPro, Caiman, рідше Cougar і RG-31 або 33.
Найпоширенішими броньованими машинами є броньовики від компанії LENСO, а саме BearCat і Bear різних моделей і генерацій, вже рідше через застарілість використовуються Cadillac Gage Ranger та Cadillac Gage Commando, в деяких департаментах використовується навіть М113 та LAV.
У департаментах з невеликим фінансуванням є практика використання дообладнаних інкасаторських фургонів.
Крім цього використовуються броньовані вантажники, які переробляються компанією The Rook з індустріальних СAT. Машини мають додаткове бронювання кабіни і ходової. Можуть обладнуватися щитами, таранами, ковшами і підйомниками.
Також окремо можна виділити мобільні командні пункти на базі різних вантажівок, але зазвичай вони належать департаменту а не виділяються для під потреби SWAT, хоча є і виключення.
Стосовно форми, то вона різна. У деяких містах, до прикладу у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Далласі, Нешвілі, Мемфісі, Сакраменто, Сан-Франциско, Нью Орлеані, форма темно синя.
А у Лас-Вегасі, Чікаго, Атланті, Сан-Дієго, Денвері, Форт-Ворті, Луїсвілі, Джексонвілі, Маямі і великої кількості інших міст вона в кольорі Ranger green.
Multicam використовують в Остіні, там іноді носять і Woodland, Хьюстоні, Білінгсі, Солт Лейк Сіті і інших містах.
Також іноді можна побачити OCP, MARPAT і Woodland, форму в койоті або Gray wolf.
Стосовно засобів індивідуального захисту, то ситуація також різна, деякі департаменти використовують виключно закуплені штатом, з федерального бюджету або передані армією бронежилети та шоломи, а деякі можуть собі дозволити закуповувати його від приватних виробників.
Все залежить від фінансування департаменту. У деяких округах і містах бійці SWAT можуть носити GPNVG-18, як от у окрузі Харріс, штат Техас. А деякі можуть мати PVS-14, PVS-15 або не мати приладів нічного бачення зовсім.
Концепція SWAT стала основою для більшості сучасних поліцейських спецпідрозділів всього світу, SWAT вважають за золотий стандарт якості і ефективності.
Крім цього, абревіатура стала частиною масової культури, спецпідрозділи американської поліції фігурують у величезній кількості ігор, фільмів і серіалів.
Про SWAT є однойменна культова серія ігор, але вона вже сильно застаріла, з нового однозначно рекомендую Ready or Not.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
