Неквапна хода «Краба»

Війна висвітлила нагальну потребу в модернізації танкового парку ЗСУ. Існуюча на часі модернізація Т-64 до рівня «Булат» виявила низку вад, головна серед яких – недостатня питома потужність: значно зросла за рахунок поліпшення захисту, бойова вага не компенсувалася зростанням потужності двигуна. До того ж, розробка 2005-го року на сьогодні вже є певною мірою застарілою та й коштує чималенько: 900 тисяч доларів за одну машину є досить суттєвою сумою.

Таким чином, необхідність нової, більш сучасної та бюджетної модернізації є однією з пріоритетних задач розвитку української бронетехніки.

В межах дослідно-конструкторських робіт під шифром «Краб» ХКБМ ім. Морозова розробляється проект модернізації Т-64.

Ідея модернізації виглядає досить привабливо: танк отримає сучасну систему управління вогнем, навігаційну систему, значно зросте рівень захищеності, але при цьому двигун більшої потужності не допустить падіння динамічних характеристик машини.

Але невблаганна дійсність вносить корективи: лише на калькуляцію ціни та визначення мережі постачальників комплектуючих ХКБМ знадобилось три воєнні роки. А на проведення подальших робіт з модернізації планується п’ять (!) років.

Наскільки прийнятна така неквапність для країни, що воює?

Безперечно, такий амбітний проект не може не мати цілої низки технічних проблем та «підводних каменів», але, маючи відповідну мотивацію та бажання, зрештою можна найти рішення.

Наприклад, підсилення потужності за рахунок установки на Т-64 двигуна 6ТД в 1000 к.с. – це задача, яку головний конструктор ХКБМ І. Л. Протопопов вирішив ще в 1976 році, розробивши машину, що отримала позначення «об’єкт 476 Кедр».

Мені довелося брати участь у ходових випробуваннях «Кедра», і тоді він справив враження досить «жвавої» та «слухняної» машини.

Певною мірою може стати проблемою обмеженість можливостей заводу ім. Малишева з випуску двигунів 6ТД: виробничі потужності кольорового ливарництва значно деградували з радянських часів. Але за рахунок звернення, наприклад, до «Мотор-Січ», підприємства з надзвичайно високим рівнем культури виробництва, проблему можна вирішити.

Габаритні блоки додаткового захисту башти, що перешкоджають підніманню даху моторно-трансмісійного відділення, цілком можливо виконати рухливими, тобто, піднімати їх догори перед підняттям даху.

Що насправді може істотно відтермінувати масову поставку модернізованих танків до війська – це висока ціна модернізації.

Вартість модернізованої машини озвучувалась як п’ята частина від вартості танку «Оплот», тож, якщо брати вартість експортної модифікації «Оплот-Т» в $ 4,9 млн., то ціна модернізації Т-64 становитиме близько мільйона доларів.

Як швидко Міністерство оборони зможе виділити потрібні кошти для масової модернізації танків – це питання, на яке ніхто не знає відповіді, бо модернізація п’яти-десяти машин на рік просто не матиме сенсу.