Донорська кров у воєнний час: що з цим не так і які зміни потрібні?

Донорська кров та її компоненти наразі активно використовуються військовими медиками для порятунку поранених. Проте, через відсутність прозорої системи та чітких правил – військові медики часто не мають можливості використання донорської крові на догоспітальному етапі через страх порушити процедури. Чому так відбувається?

Ключові причини наступні:

• відсутність єдиного механізму обліку, передачі та списання компонентів крові в системі військового майна
• залежність певної частини процедур від локальних рішень конкретних підрозділів
• відсутність єдиної електронної системи простежуваності крові на догоспітальному етапі
• наявність суперечностей між вимогами цивільної системи охорони здоров’я та реаліями бойових дій

Через такі прогалини в системі є тенденція, коли деякі підрозділи відмовляються від можливості застосування донорської крові на догоспітальному етапі – бо нормативна база не встигає за реальною практикою війни. Відтак, сьогодні багато процесів тримаються на особистих домовленостях, ініціативі конкретних медиків та неформальних механізмах взаємодії.

Тобто, проблема полягає не в медичній доцільності використання крові, а в відсутності належного нормативного забезпечення цього процесу.

Яким має бути рішення?

Практика застосування донорської крові на війні вже довела свою ефективність для порятунку життів. Тепер необхідно створити зрозумілі правила передачі, обліку, простежуваності та списання компонентів крові, які відповідатимуть умовам війни. Отже, щоб донорська кров була доступна для військових медиків, а її використання контрольованим – необхідно створити такі правила, за якими кожен підрозділ матиме можливість отримати доступ до банку крові.

Для цього необхідно:

• уніфікувати правила обігу донорської крові для всіх підрозділів ЗСУ
• визначити єдиний порядок обліку та списання компонентів крові
• створити електронну систему простежуваності крові на догоспітальному етапі
• адаптувати необхідну частину цивільних норм до реалій бойових дій
• усунути суперечності між медичними та військовими процедурами

Й звісно – закріпити ці зміни в нормативно-правових актах Міністерства оборони та Міністерства охорони здоров’я.

Чому це має спрацювати?

Медики Трійки укомплектовані фахівцями всіх профілів. Зокрема, до їх структури входить 4 окремий медичний батальйон Третього армійського корпусу, де одночасно працюють амбулаторія, передова хірургія, військово-лікарська комісія та банк крові. Це один із трьох окремих медичних батальйонів у складі Сил оборони України, й саме наш батальйон першим почав працювати безпосередньо в зоні бойових дій.

На базі медбатальйону функціонує лікарняний банк крові. Це не склад, а система негайного реагування з підготовленим персоналом і суворим контролем стандартів.

Ось результати нашої роботи:

• втричі зросли обсяги донорської крові та кількість трансфузій
• 100% еритроцитарних компонентів проходять визначення сумісності (окрім екстрених випадків)
• вдвічі більше локацій забезпечені компонентами крові
• 100% Kell⁺ компонентів переливають виключно Kell⁺ реципієнтам – це знижує ризик ускладнень

Можливість планувати запаси й оперативно звертатися до банку – це різниця між життям і смертю.

Також, на базі Третього армійського корпусу працює окремий Центр аналізу, досліджень та досвіду з військової медицини – це інструмент, який вивчає досвід та веде до системних змін. Результати наших досліджень вже лежать на столі Міністерства оборони України, їх вивчають щодо можливості втілення в повсякденне життя армії.

Результати нашої роботи – свідчать про ефективність наших рішень, а наш досвід та експертиза – доводять, що наш підхід є доцільним та доречним.