Уряд запроваджує систему Delta в Силах оборони України та дозволяє розмістити її “в хмарі” поза межами країни. Цю платформу ситуаційної обізнаності створив Центр інновацій та розвитку оборонних технологій Міноборони.

За кілька днів до рішення уряду ми записали інтерв’ю зі співзасновником ГО “Аеророзвідка” Ярославом Гончаром. Говорили про використання Delta Силами оборони України та запровадження принципу ISTAR у систему управління військами.

ISTAR. Що це таке? Зробімо спочатку невеликий лікнеп.

Акронім ISTAR чітко пояснює суть процесу, про який ідеться. Intelligence, Surveillance, Target acquisition та Reconnaissance – це чотири процеси. Місце цього процесу в системі бойового управління – це збір обробка і розповсюдження інформації. Це явище все ще не притаманне українському війську на офіційному рівні, на рівні затвердження доктрин, концепцій, документів. Це власне те, що відрізняє українське військо від армій країн НАТО. Річ у тому, що в країнах-членах НАТО десь ще на початку 90-х років був усвідомлений досвід після кількох операцій, особливо після “Бурі в пустелі”, і було прийнято рішення, що функція збору інформації має бути відокремлена від процесу розвідки. Тобто це така ментальна відмінність. У розумінні наших союзників розвідка – це прогнозування, це аналітичний прогноз. Тому продукт, результат роботи розвідників – це передбачення. І вони не залучені до процесу збору інформації. Саме процес збору, обробки інформації – ця функція на рівні органів управління і штабів у країнах НАТО покладена на ISTAR. ISTAR – це процес, це не органічний підрозділ, коли збирається угрупування військовослужбовців, їх призначають, щоб вони виконували цю роботу. Звичайно, навчених військовослужбовців. Продукт ISTAR – це поточна оперативна картина, тобто сommon operational picture. Ці люди збирають, обробляють і розповсюджують інформацію про власні сили та про ворогів. Їхня задача в режимі наближеного до реального часу всім зацікавленим користувачам, у першу чергу командиру, дати поточну ситуацію – що відбувається.

Як це виглядає на практиці для українських сил оборони?

Наразі цей процес в такому тестовому режимі уже впроваджується. Рішенням командувача одного зі стратегічних угруповань видано наказ про створення підрозділів ISTAR в цьому угрупуванні. Виглядає це так, що з різних складових сектору безпеки та оборони призначаються люди, які діють за затвердженим протоколом. Оскільки це експеримент і є цілий ряд нормативних перепон, бо коли ми зараз говоримо про ISTAR, ми говоримо про те, що цей підрозділ дублює функцію, яку виконує наразі розвідка. Проте ці люди займаються тим, що інтегрують на себе всі можливі доступні інформаційні потоки, абсолютно все. Вони збирають всю “первинку”: повідомлення від інформаторів, автоматизовані джерела (чат-боти, інформаційні системи), обробку супутникових знімків, обробку всіх даних з безпілотників, збирають дані з усіх радарів і до цього ще додається складова в кібер-царині. І от в одному приміщенні знаходяться представники МВС, СБУ, Головного управління розвідки, ЗСУ – всі Сили оборони України. Це зручно, бо кожен з них має свої спроможності здобування інформації. Вони використовують інформаційну платформу ЗСУ Delta, приводять всю інформацію до стандартизованого вигляду, бо вона ж приходить в різних форматах, і вся ця інформація відображається на цифровій мапі. За рахунок цього ми отримуємо кілька ефектів.

Перший – вивільнення часу для нашої розвідки, щоб вона змогла зайнятися аналітичною роботою. Тому що інформації дуже багато. Я наведу приклад – на оперативне угрупування працює до 40 осіб, це щоденно, і цілодобово. Вони постійно приймають всю інформацію. Їхня задача розклати все на мапу. І завдяки використанню стандартизованого інструменту наші війська отримають ще одну якість – об’єктивність. Унеможливлюється таке явище, щоб щось можна було протрактувати інакше, якщо йдеться про танк, то це точно танк, він точно буде стояти тут і точно буде позначено ступінь довіри до джерела інформації й ступінь довіри до самої інформації. Коли от ця первинна робота зроблена – у наших аналітиків і розвідників вивільняється час (бо це левовий шмат роботи) для того, щоб із більшої перспективи подивитися на все зібране й зайнятися питаннями розкриття противника, його бойових порядків. Розвідка може не витрачати час на збір даних і взятися за аналіз, чого ми всі очікуємо від неї. І коли це плече підставляється нашим розвідникам, то маємо сподівання на те, що їхні прогнози будуть більш точними та якіснішими.

“Застосовувати ракету HIMARS це не просто побачив і стрельнув”

Коли ми говоримо про систему бойового управління – це ж взаємопов’язані цикли, які працюють на рівні органів управління, на рівні кожного штабу. Розвідник відповідальний за те, щоб передати каталог цілей до групи планування вогневого ураження й існують певні вимоги й нормативи про те, яку інформацію можна передавати, яку не можна з точки зору її достовірності й актуальності, а також є вказівки загальновійськового командира – у якій стадії управління ми зараз перебуваємо. Якщо ми в обороні, то треба знищувати одні об’єкти, якщо ми готуємося до інших дій – треба знищувати інші об’єкти. Коли розвідники розуміють вказівки командира, коли є об’єктивна інформація – це суттєве полегшення їхньої роботи. І це позитивно впливає на весь процес бойового управління. Якісні цілі будуть передані на групу планування бойового ураження, де будуть якісно відпрацьовані. Це загалом впливає на те, який ритм бойових дій ми можемо задавати.

Звичайно, кінетична складова – міць, дальність, потужність – це все важливо, але новітні доктрини застосування сили уже говорять про інші складові, більш суттєві та важливі. Як менший може протистояти більшому? За рахунок спритності й швидкості, а це все ґрунтується на інформації. Якщо ти володієш інформацією – ти швидше ухвалюєш рішення, ти швидше дієш і, відповідно, потенціали вже стають не такими важливими. Із урахуванням того, що весь світ включився в допомогу Україні й нам стала приходити зброя від союзників, яка має таку характеристику як точність, – нам потрібна якісна інформація. Застосовувати ракету HIMARS – це не просто “побачив і стрельнув”. Це має бути узгоджено з вимогами загального військового командира – що ми збираємося зробити, є певний задум, треба відповідно до цього задуму знаходити об’єкти зацікавленості, вони розробляються, і тільки після цього застосовується високоточна зброя.

“У нас зовсім немає головного болю з приводу серверів, налаштувань, ще там щось”

Яким чином відбувається робота з зібраною інформацією?

Я вже обмовився, ми використовуємо багато IT-інструментів, але основним для нас є інтеграційна платформа ЗСУ Delta. Чому це зручне рішення – внаслідок її інфраструктури. Тому що рішення базується на використанні хмарних технологій і у нас зовсім немає головного болю з приводу серверів, налаштувань, ще там щось. Воно працює по замовчуванню, підтримується десь, а для нас це лише сервіс.

Ми відкриваємо браузер, авторизуємося і вже можемо працювати. Це цілий набір сервісів, але основний інструмент – це цифрова мапа. Ця мапа схожа на такі штуки overlay – так звані прозорі плівки. От ми збираємо інформацію, вона складається по каталогах відповідно до того, де цю інформацію забрали. Потім ми розкладаємо все, що знайшли супутники, здобули інформатори, сказали радари, зняли безпілотники, знайшли в кіберпросторі. Так ми підходимо до цієї роботи. Звісно, це складний процес і в нас є вимоги до актуальності тощо.

Кожен користувач, наприклад медик, використає цю систему для своїх потреб: подивиться чи позначить на карті маршрути, госпіталі, склади, аптеки.

Навіть військово-цивільним адміністраціям корисна Delta. От ми звільнили Херсон, зайшли й отримали великий клопіт – мінування. Необхідно мати карту, на якій позначено, що розміновано, а що ні. І це найзручніший спосіб використання хмарної технології, він не прив’язаний до жодного пристрою, не треба інсталити нічого на комп’ютер. Всюди, де я знайшов Google Chrome, я можу авторизуватись і отримати те, до чого в мене є доступ.

Який спосіб авторизації використовує система? Які є запобіжники, щоб не в систему не зайшов ніхто зайвий?

Звичайно це не та система, у яку можна зайти з вулиці. По-перше, існує процес валідації користувача. Він подає заявку на доступ до системи: заходить на сайт Міноборони, де це все крутиться, й обирає розділ “подати заявку”. Потім з ним зв’язуються представники Міністерства оборони й валідують його як особу. Це дещо схоже на те, як ви в банку відкриваєте рахунок. Тебе сфотографують, сфотографують твій документ, але це також ще не все. Коли пройде цей процес, там ще є перепідтвердження того, що ця особа дійсно служить у цьому підрозділі. Міністерство оборони звернеться до відповідної військової частини вже по каналах військового документообігу з перепідтвердженням, чи справді такий користувач є. Після валідації користувач отримає доступ до системи, але це ще не доступ до інформації. Бо він має звернутися до відповідного підрозділу ISTAR (якщо він є) або ситуаційних центрів, де йому нададуть доступ до тієї інформації, яку він просить. Тобто до тих overlay, шарів карти, до яких він хоче мати доступ.

Не можна не спитати про спроби “зламу” Delta. Чи було таке і якими способами це відбувалося? Яку інформацію може отримати зловмисник, якщо йому вдалося пройти всі етапи перевірки?

Так, це було вже. Такий прецедент був насправді. Спершу москалі намагалися зламати систему – добратися до серверів, щось нашкодити. Треба сказати, що захист системи тримають кілька підрозділів складових сил безпеки та оборони – це СБУ, кіберпідрозділи Нацполіції, CERT-UA. І наші союзники з НАТО теж допомагають із захистом. І от були перші спроби в лоб там щось зробити, але вони зрозуміли, що це їм не по зубах, там просто стіна, це неможливо. Після того росіяни вдалися до фішингових атак – це спроби через підсилання електронного листа чи заклик перейти по хибному посиланню. І були двоє неуважних, які перейшли.

Всього двоє?

Аж двоє. Ну на десятки тисяч я розумію що це… але все-таки знайшлися люди, які в силу різних причин на це повелися. Вони потрапили не на той сайт і коли вводили там логін та пароль – по суті здавали їх росіянам. Там ще є двофакторна авторизація – унікальний код, який генерується кожні 30 секунд. Але влітку цього року росіянам все одно вдалося це пройти. Далі спрацювали наші кіберпідрозділи: у них там є спеціальні патерни, які їм сигналізують про аномальну поведінку. Наприклад, користувач зазвичай заходить з цих IP-адресів, а тут зайшов не звідси. Наша система спрацювала, але одного користувача відключили за лічені секунди, а інший пробув там 12 хвилин.

Що вони змогли побачити?

Все те, що міг бачити саме цей користувач.

Наскільки багато інформації противник міг отримати за 12 хвилин?

Це відбулося на Харківщині й саме збіглося із часом, коли українські війська проводили контрнаступ. Тому вся та інформація, яка була доступна тому користувачу, змінилася вже наступного дня – наші пішли в наступ і просунулися десь на 50 км, тому актуальність цієї інформації втратилася.

Delta має десятки тисяч користувачів

Наскільки зараз система інтегрована у підрозділи Сил оборони України? Скільки є користувачів?

Користувачів зараз десятки тисяч, це й користувачі органів управління, які просто читають цю інформацію, вона їм потрібна. Це й оперативно-стратегічне угрупування, яке діє на півдні. Там повністю інтегровані всі органи управління, вони взаємодіють між собою по горизонталі, по вертикалі – одна і та ж інформація доступна всім зацікавленим користувачам. Північ, Харківщина – там потужно розвинена. Також відбуваються ротації – підрозділи, які знаходилися в одному місці й стали там користувачами, переїхали в інше місце й продовжують використовувати цю систему. Потужно включається Територіальна оборона – немає підрозділу, де не було б користувачів. Там може бути не поставлений процес роботи з інформацією, але це інша справа – навчання, доктрина і так далі. Військово-морські сили повністю інтегровані, Сили спеціальних операцій – повністю інтегровані. Сухопутні війська – так, як я вам сказав.

Горизонтальні зв’язки між підрозділами допомагають інтегрувати систему?

Це все тримається на мережі ситуаційних центрів, вони не змінюються – Харківський, Донецький, Запорізький, Миколаївський, Херсонський, Чернігівський, зараз там вже на півночі. От навколо цього ситуативного центру і відбувається налагодження взаємодії. Підрозділ прибуває і він вже знає, що треба звернутися. Це не обов’язково фізично. Там є внутрішній чат, де користувач пише: “мені потрібна інформація така-то, по такому-то району”. Відповідь: “напишемо в приват”. Звертаються, встановлюють кому, що, нащо – і відкривають необхідну інформацію.

Це ж не одразу відбулося? На початок повномасштабного вторгнення як все виглядало і що за цей час змінилося?

На 11 місяців тому були повністю інтегровані ВМСУ і переважно інтегровані ССО. Все решта – дріб’язок, дуже мало. Почалося з Київської операції. Ми ситуативно створили ситуаційний центр.

Ми – це ГО “Аеророзвідка”?

Ну навколо ГО це крутилося, ми як носії цієї ідеї. ГО “Аеророзвідка” об’єднує людей, які служать у різних складових сил безпеки та оборони, ми всі опинилися в Києві, і нам всім треба було координуватися.

Ви організувалися і який це дало ефект?

Ситуаційну обізнаність нам це дало. Ми одразу стали застосовувати ті ефекти, які є. Ну от як це виглядало. Якась кількість людей 10-15-20 сідали й кожен говорив “що мені робити, як буду працювати?” Людям казали, де отримувати інформацію від безпілотників, як її позначати на карті. Ми фактично відпрацьовували такі кейси, які в армії НАТО назвали би Kill Box. Звісно, що не повною мірою, але все ж – група головного управління розвідки заходить в Ірпінь. Поки вони в дорозі, ситуація ще тричі динамічно зміниться. Тут це перехрестя було наше, а тепер не наше, цей будинок є, а цього нема. Інформація іде постійно, тому людина, яка відповідає за цей квартал в Ірпені, збирає інформацію за цю ділянку й тримає зв’язок з підрозділом, який виходить. І навіть якщо у тих хлопців застосунку ніякого нема – їм просто скріншот карти надсилають із порадами: будь уважний – там небезпека, там небезпека. Тобто інформували хлопців наче диспетчери. Вони розшарювали свою геолокацію в Google, щоб за ними можна було спостерігати і повідомляти про події навколо.

Ми так вберегли багато життів і допомогли багатьом скоординуватися. Було ж багато так званих freindly fire. І ставалося це через відсутність ситуаційної обізнаності, внаслідок планування доктрини платформної війни – людям просто кажуть іди й виконуй, а що справа, що зліва – треба встановити самим.

Інший підхід – коли надається вся можлива інформація задля виконання місії, ще є диспетчер, який ще й наголосить, якщо раптом вони зайняті чи ще не побачили небезпеку чи зміну маршруту пересування.

Якщо на Київщині одразу взялися створювати ситуаційний центр, як у лютому це виглядало в інших областях – Сумщина, Чернігівщина, Харківщина, Схід, Південь?

От зараз я прибув на Південь і ми працюємо із хлопцями, які зустрічали ворога тут із перших днів. Вони дуже дякують і кажуть, що не уявляють, як вижили раніше без чітких даних. Вони діяли просто інтуїтивно, керувалия інформацією, яку могли здобути самі. Ніхто нічого їм більше дати не міг. І от про Сумщину – Сумський ситуаційний центр з’явився одночасно з Київським і команда сформувалася фактично за рекомендацією. Якось визначали, що ці люди будуть допомагати на Сумщині, телефоном довіряли все – казали, що даємо цим людям працювати в системі. Вони самі почитали опис, самі розібралися і самі почали формувати ситуаційну обізнаність про те, що відбувається навколо них на Сумщині й ініціативно віддавати цю інформацію військовим в першу чергу.

Це було як вірус. Користь від цього очевидна всім – всі, хто хоче вижити, хочуть це мати.

Як виглядає оновлення? Скільки релізів Delta вийшло за рік?

Користувачі навалюють стільки “хотєлок“, що backlog для розробників величезний. Користувачі постійно доповнюють свої побажання, щоб ще вони хотіли мати в системі. У Міністерстві оборони є підрозділ – Центр інновацій і розвитку оборонних технологій. Цей підрозділ відповідальний за розробку і підтримання життєздатності й там служать власне військові IT-шники, які доробляють і постійно вдосконалюють цей продукт. За цей рік Delta вийшло понад 40 релізів нових.

Як в Delta інтегрується західне озброєння, яке отримує Україна?

Цю систему Міністерство оборони України робить ґрунтуючись на стандартах НАТО. Тому вся західна техніка не потребує додаткових рухів, її достатньо, грубо кажучи, в розетку увімкнути. Сучасний танк – в ньому є всі системи, які допомагають цьому танку працювати, стріляти, визначати, що навколо нього, але йому потрібна інформація ще і від зовнішнього джерела, і він приймає цю інформацію у стандартизованому вигляді. За рахунок того, що він приймає цю інформацію в стандартизованому вигляді, а Delta створена за стандартами НАТО – сучасний танк зрозуміє все те, що є. Його просто приєднують як сенсор до системи й  танкіст може отримати всі дані про обстановку.

Що використовує щось подібне Росія?

Щось подібне, але дуже-дуже недолуге. Сучасний світ – це в кожного в кишені мобільний телефон і цей телефон може мати 8 ядер і може бути більш потужний за пристрої, які зроблені умовні 5 років тому. Звичайно, і це очевидно, що такі речі допомагають. Так, противник подібне використовує, і у світі є достатньо open source рішень. Так, вони будуть з урізаним функціоналом – google-карта, там теж можна ставити якісь “кнопки”. По суті двигун буде той самий. Так, під капотом не буде моделі даних, ти ніколи не опишеш тої інформації яка треба, нею буде важко маніпулювати, ти будеш бачити там якісь зірочки й кожен раз треба буде з’ясовувати, що та зірочка означає.

Які перспективи ШІ для інтеграції в Delta. Наприклад, безпілотник ГО “Аеророзвідка” R-18 під час обльоту одразу визначає техніку або особовий склад противника?

Це вже відбувається. Штучний інтелект вже є частиною екосистеми Delta і є вхідна інформація від подібних типів сенсорів чи супутників, є оптичні зображення. Вони пропускаються через систему цього штучного інтелекту і в автоматичному режимі уже видають на карту результати. Не завжди штучний інтелект справляється, але це вже відбувається. Весь вхідний потік даних зображень пропускається через штучний інтелект і в автоматичному режимі відображається на карті. Це полегшує роботу нашим дешифрувальникам, бо година прольоту – це багато. Потім же треба передивитися все розкадрування і знайти потрібне. А так воно тобі за 5 хвилин все нарізало, позначки поставило, і дешифрувальнику треба тільки все перевірити й доописати. Це суттєво підвищує швидкість обробки інформації, що впливає на темп ведення бойових дій. Чим швидше ми обробляємо інформацію, тим швидше ми ухвалюємо рішення.

Інформацію з яких джерел треба ще додати до Delta?

Обмежень загалом немає. От зараз працюють над тим, щоб підтягнути OSINT з відкритих джерел. Дуже багато потрібної інформації є в інтернеті. Тому відбувається розробка окремого застосунку, щоби той пилососив всякі форуми, чати, Twitter й позначав на карті все за відповідним шаблоном, патерном. Це все потрібно для того, щоби пришвидшити процес. Крім того, інформації з одного боку багато, а з іншого – її багато не буває. Коли я говорю супутник – це я називаю тип джерела, а тих супутників, їх же десяток, напевно, угрупувань. Якщо ми отримуємо з якоїсь частини, а з якоїсь частини супутників, які пролітають і можуть щось дати, то звичайно б ми цього хотіли.

“Це власне і є та парадигма до якої нам треба прийти – централізоване командування і децентралізоване управління”

Конкретний військовий, який виконує завдання на фронті. Яка йому користь від використання Delta?

Якщо взяти конкретного бійця, які в нього в принципі зараз є можливості володіти інформацією про те, що зараз відбувається навколо нього – він може подивитися перед собою. Але ж загроза вона далі. Зараз у нього є можливість бачити повітряний простір. Летять Shahed – наші бійці вже можуть це бачити, кожен може дивитися.

Крім того, взаємодія. Відбулося от що – це простір довіри. Оскільки є оцей процес авторизації, верифікації, користувачів, то всі розуміють, що, перебуваючи в системі, я довіряю іншому. Я можу не знати цю людину, але я знаю, що якщо хтось питає, то це не з доброго дива і це не якась людина ззовні. Це точно хтось з моїх побратимів, хтось десь так само воює, а значить йому треба. Це пришвидшує процес обміну інформації. І якщо там в якомусь форумі – постворювати там “Оповіщення Таврія”, “Оповіщення Донбас” – хтось звертається: хлопці, що там відбувається. То це означає, що він не знайшов цієї інформації на карті і йому зараз може допомогти той, хто знаходиться поруч.

Підрозділ прибуває в новий район. Штаби, зрозуміло – вони роблять свою роботу, вони вступають у взаємодію. А от простий боєць, от він в чат пише: “хлопці, хто ліворуч? хто праворуч?”. Вони знаходять один одного. Це власне і є та парадигма, до якої нам треба прийти – централізоване командування і децентралізоване управління. Командування висловлює волю: я хочу, щоб ви вийшли на кордон. А от як ця воля буде реалізовуватися – найкраще знає боєць, бо то він піде на кордон. Тому йому краще знати – ліворуч обійти чи праворуч. Так, він має запропонувати варіанти, як він це зробить, а командування повинно затвердити один з цих варіантів. Але щоб він їх запропонував, йому треба дати можливість зробити це самостійно, увійти у взаємодію з іншими. Це ж призводить до таких ефектів, коли заохочується ініціатива, коли боєць бачить інформацію про ворога, коли він розуміє ширше ситуацію, бачить її на кілька кілометрів навколо себе. І от один дивиться, другий дивиться, третій дивиться на певний ворожий об’єкт. І от військовий розуміє, що дістає до ворога і водночас він має зв’язок з іншим військовим, той теж каже: “і я дістаю”. Вони разом самостійно можуть запропонувати якийсь план, що можна зробити з цим ворожим об’єктом. Вони втрьох між собою можуть домовитися. Так, у кожного свій командир, вони потім окремо будуть доповідати, і якщо їм дадуть добро, то вони це зроблять.

Це ж геть інший підхід від того, коли бойовий наказ, розпорядження – це ж Наполеонівська війна, а якщо полководець не геніальний? У нас же були трагедії військові. Тому ризик того, коли три бійці помиляться через власну ініціативу і ризик того, коли буде стратегічна помилка, яка от доведена всім.

Є ще інший ефект – коли твоя армія, твої бійці поінформовані, вони стають впевненішим в собі, поле невизначеності зникає – він розуміє хто праворуч, хто ліворуч, до кого можна звернутися, що відбувається. Вони не панікують, вони впевненіше поводяться, вони почитають проявляти ініціативу, пропонувати штабу. керівництву, командиру варіанти дій, а коли це набуває масового характеру, то включається такий зграйний принцип. Якщо є якийсь неініціативний підрозділ – сказали зайняти рубіж, він стоїть, не буде наказу він і робити нічого не буде, а інші поводять себе проактивно, то це включає зграйний принцип. Не гарно сидіти, коли навколо воюють. Це запускає такий механізм зграї, коли люди самоорганізовуються, але це керований процес. Він іде в напрямку того, як визначив командир, коли люди розуміють місію мету: нам потрібно зайти в Крим. От вам інформація, пропонуйте, як ви це будете робити.

Повна версія інтерв’ю на YouTube-каналі Мілітарного!