Російський оперативно-тактичний ракетний комплекс (ОТРК) «Искандер-М» (в українському написанні також «Іскандер-М») став не тільки засобом ураження військових об’єктів, а й засобом тероризування українського цивільного населення.

У цій статті ви дізнаєтеся про історію, склад комплексу, його характеристики, номенклатуру ракет та бойове застосування.

Розробка ОТРК «Искандер»

Оперативно-тактичний ракетний комплекс «Искандер» почав розроблятися наказом ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 21.12.1988 року №1452-294 «О начале опытно-конструкторских работ по созданию ОТРК “Искандер”».

Планувалося, що новий комплекс замінить ОТРК «Ока», які почали ліквідовуватися після підписання «Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності». Цікаво, що «Ока» під цей договір не підпадав, так як мав дальність ураження до 400 кілометрів.

Рішення про внесення комплексу до списку було прийнято рішенням керівництва Союзу в лиці Михайла Горбачова.

В результаті, виникла потреба у ракетах, які мають звичайну конвенційну бойову частину та з ефективністю, яка б виникла при використанні спеціальних (ядерних) бойових частин.

Ця проблема могла вирішитися точністю ураження, яку звичайні інерціальні системи управління дати не могли. Відповідно, постало питання створення нової системи управління ракетою, яка б дозволила керувати нею під час всього польоту.

Це дозволило б комплексу «Искандер» уражати рухомі і нерухомі цілі, що робить його аналогом ОТРК «Ока-У».

Зв’язка пускових установок та засобів розвідки, що отримала назву «Равенство», повинна була робити велику кількість пусків за максимально короткий час, за планом – це від 20 до 40 уражених цілей в годину, саме тому було прийнято рішення розмістити дві ракети у пусковій установці.

«Искандер» почав розроблятися силами «Конструкторского Бюро Машиностроения» у місті Коломни під керівництвом Сергія Непобедімого.

Незабаром, у 1991 році, Союз розвалився і розробка комплексу сповільнилася через фінансові проблеми і продовжувалася у ініціативному порядку. Його вперше показали на виставці «МАКС-1999».

Комплекс був взятий на озброєння у 2006 році, тоді ж стартувало серійне виробництво.

Комплекс ОТРК «Искандер»

9К720 «Искандер» призначений для підготовки та нанесення ефективних ракетних ударів по особливо важливих малорозмірних і площинних цілях у глибині оперативної побудови військ противника.

Типовими цілями комплексу є ракетні комплекси, РСЗВ, далекобійна артилерія, літаки і гелікоптери на аеродромах, командні пункти і вузли зв’язку.

Цікаво, що росіяни визначають завданням комплексу ураження найважливіших об’єктів цивільної інфраструктури.

Самохідна пускова установка 9П78-1, що розроблена ЦКБ «Титан-Барикади», окрім двох ракет включає в себе весь комплекс приладів для підготовки і виконання пуску.

Вона побудована на базі шасі МЗКТ-7930, повна маса складає 42 тонни, корисне навантаження доходить до 19 тонн, швидкість руху автодорогами не перевищує 70 кілометрів на годину, по ґрунтових – до 40. Розрахунок 9П78-1 складає 3 людини.

До складу комплексу входить транспортно-заряджальна машина 9Т250 або 9Т250Е, що призначена для транспортування двох ракет і їх заряджання. Вона також побудована на шасі МЗКТ-7930 і додатково оснащена навантажувальним краном. Бойова маса складає 40 тонн, а розрахунок – 2 людини.

Управління комплексу здійснюється з командно-штабної машини на базі КАМАЗ 43101. КШМ оснащена радіостанцією Р-168-100КА «Акведук», розрахунок складається з 4 осіб.

Також до складу комплексу входить машина матеріально-технічного обслуговування, що призначена для перевірки систем ракет перед пуском, розрахунок якої складається з 2 осіб та пункт підготовки інформації, що призначений для розрахунку і передачі даних на пускові установки, розрахунок також складається з 2 осіб. Машини виконані на шасі КАМАЗ 43101.

Крім того, до комплексу входить машина життєзабезпечення на шасі КАМАЗ 43118, що забезпечує проживання особового складу усього комплексу.

До складу кожної ракетної бригади ЗС РФ, за офіційними даними, повинен входити один комплект, що включає в себе 12 пускових установок, 12 транспортно-заряджальних машин, 11 командно-штабних машин, 14 машин життєзабезпечення, один пункт підготовки інформації, одну машину матеріально-технічного обслуговування, набір навчальних засобів, набір переносних автоматизованих робочих місць, комплект арсенального обладнання та запас ракет двох типів – аеробалістичних і крилатих.

Номенклатура ракет

Ракети «Искандер» бувають двох типів – квазібалістичні та крилаті. 

Квазібалістичні ракети до «Искандер»

9М720, 9М723, 9М723М – це твердопаливна, одноступенева ракета з невіддільною головною частиною, що управляється на всій траєкторії польоту за допомогою аеродинамічних і газодинамічних рулів. Оціночна дальність польоту ракети сягає близько 500 кілометрів.

Стартова маса ракети складає 3800 кілограмів, маса бойової частини, в залежності від варіанту, складає в середньому 480 кілограмів.

Траєкторія польоту не балістична а керована, саме тому такі ракети називають квазібалістичними.

Ракета постійно змінює площину траєкторії, вона починає активно маневрувати на ділянці свого розгону і підходу до цілі – з перевантаженнями від 20 до 30 G.

Саме у таких маневрах полягає складність її перехоплення, бо протиракеті потрібно рухатися траєкторією з перевантаженнями у 2-3 рази вищими, що дуже складно.

До того ж складність перехоплення ракети полягає у висоті польоту, яка на деяких ділянках складає близько 50 кілометрів. Крім того, ракета виконана у конструкції, що має малий ЕПР і покрита спеціальним покриттям.

Ракета може бути оснащена модулями радіоелектронної боротьби, що також може суттєво ускладнити її перехоплення.

На ціль ракета виводиться за допомогою інерціальної системи управління, потім ціль захоплюється активною кореляційно-екстремальною оптичною голівкою самонаведення 9Б918. До речі, ідея такої системи була запозичена у ОТРК «Ока-У».

Принцип дії системи самонаведення полягає в тому, що оптична головка формує карту місцевості в районі цілі, потім система порівнює карту із введеними до пуску даними.

Оптична головка, за словами росіян, має хорошу стійкість до засобів РЕБ і дає змогу виконувати пуски в безмісячні ночі, коли немає природного підсвічування місцевості.

9М723 може комплектуватися такими бойовими частинами:

• касетною бойовою частиною з осколковими бойовими елементами неконтактного підриву;
• касетною бойовою частиною з кумулятивними осколковими бойовими елементами ПТАБ-2.5КО;
• касетною бойовою частиною із самоприцілювальними бойовими елементами;
• касетною бойовою частиною об’ємно-детонуючої дії;
• осколково-фугасною бойовою частиною;
• фугасно-запалювальною бойовою частиною;
• проникаючою бойовою частиною.

Касетні бойові частини розкриваються на висоті 0,9 – 1.4 кілометрів, потім йде відділення та стабілізація уражаючих елементів, які оснащені радіодатчиками 9Э156 «Зонт» , підрив здійснюється на висоті 6 – 10 метрів над ціллю.

Крім того, існують спеціальні бойові частини, що забезпечують дистанційне мінування місцевості:

• касетне дистанційне протипіхотне і протиколісне мінування натискними мінами ПФМ-1, а також самовстановлювальними мінами-розтяжками ПОМ-2 «Отек»;
• касетне дистанційне протитанкове мінування магнітними противоднищевими мінами ПТМ-3.

Також ракета 9М723 може оснащуватися ядерною бойовою частиною з потужністю до 50 кілотонн.

Крилаті ракети до «Искандер»

9М727, 9М728 та 9М729 – це крилаті ракети, що мають офіційну дальність польоту до 500 кілометрів і масу бойової частини до 480 кілограмів.

Тобто на початкових етапах польоту ракети мають балістичну траєкторію для збільшення дальності польоту. Ракети летять на середній висоті у 6 кілометрів, при заході на ціль знижуються до 7 метрів. Вони автоматично коригують весь час польоту і автоматично огинають рельєф місцевості.

За деякими даними, вона є глибокою модернізацією радянського ракетного комплексу С-10 «Гранат», за іншими – складовою сімейства ракет «Калибр».

Більше про крилаті ракети в комплексі «Искандер» можна дізнатися в статті «Терор України, виплеканий закриттям очей на порушення ДРСМД: крилаті ракети до «Искандер-К»».

Експортний варіант та його оператори

Відомо, що стандартний «Искандер» заборонено експортувати російським законодавством, але спеціально для експорту розробили спрощену версію «Искандер-Э».

Спрощений комплекс отримав дальність польоту до 280 кілометрів, також іноземним покупцям не пропонують касетні бойові частини з самоприцілювальними елементами.

Операторами експортного варіанту на сьогоднішній день є:

• Алжир – 12 одиниць;
• Вірменія – від 4 до 8 одиниць;
• Білорусь – невизначена кількість одиниць «Искандер-М».

Ядерна загроза від білоруських ОТРК «Искандер»

Білоруські військові взимку 2023 року отримали російські комплекси «Искандер», які можуть бути носіями ядерної зброї.

У білоруському міноборони заявили, що їхні військові пройшли повний цикл теоретичних та практичних занять з застосування комплексів «Искандер-М» з ядерними бойовими частинами.

Білоруси отримували практичні навички під час підготовки ракетного комплексу до застосування, тренували розгортання та проведення навчально-бойових пусків.

Крім того відомо, що Білорусь вже отримала від Росії ядерні бойові частини до ОТРК «Искандер».

Бойове застосування у світі

Перше бойове застосування ОТРК «Искандер» відбулося під час війни 2008 року у Грузії, а саме по містах Поті та Горі та трубопроводу Баку-Супса. Росіяни цю інформацію не підтверджують.

У 2017 році російський міністр оборони заявив, що ОТРК застосовувався у Сирії.

Пізніше, у 2020 році з’явилася інформація про застосування ОТРК вірменськими військами під час Карабаської війни, обломки ракет виставлені у Парку трофеїв в Баку.

Бойове застосування в Україні

З початку повномасштабного вторгнення «Искандер-М» став одним з основних засобів ракетних ударів по Україні. Лише за 2022 рік, за деякими даними, росіяни здійснили близько 240 пусків. Відтоді інтенсивність застосування зросла.

«Искандери» застосовують як поодиноко, так і в складі масованих комбінованих ударів разом із крилатими ракетами та ударними дронами, щоб перевантажити українську ППО. Головні цілі — енергетична інфраструктура, оборонні підприємства, військові об’єкти, а також міста.

Паралельно Росія використовує північнокорейські балістичні ракети KN-23, близькі за класом до 9М723, а також ракети РМ-48У. Разом, за підрахунками «Мілітарного», станом на 27 серпня 2026 року їх застосували 794 рази з 1 січня 2026 року.

У жовтні 2026 року Володимир Зеленський попередив про намір Росії завдавати ударів балістичними ракетами по західних регіонах України з території Білорусі, де розміщені комплекси «Искандер-М».

Чи можна збити «Искандер»?

Ракета 9М723 летить квазібалістичною траєкторією і маневрує на розгоні та на підході до цілі, що ускладнює її перехоплення. Основний засіб протидії в Україні — зенітні ракетні комплекси Patriot з ракетами PAC-3 MSE та PAC-2 GEM-T.

Через обмежену кількість ракет-перехоплювачів захистити всю територію неможливо, тож частина «Искандерів» досягає цілей. Крилаті ракети 9М728 та 9М729 летять інакше — на малих висотах, огинаючи рельєф, — і їх можуть перехоплювати й інші засоби ППО.

Висновок

Ракети комплексу «Искандер», безперечно, дуже небезпечне озброєння, яке може використовуватися як проти об’єктів цивільної так і військової інфраструктури. Велика номенклатура бойових частин дає змогу виконувати різноманітні завдання уражаючи велику кількість різних цілей.

Дальність до 500 км дає змогу запускати ракети з глибини російської території, однак пускові установки «Искандер-М» дедалі частіше стають цілями українських дронів і ракет. Маневрування ракети 9М723 на траєкторії робить її складною ціллю для ППО, і головним засобом протидії залишаються комплекси Patriot.

Стаття оновлена у жовтні 2026 року