Перед початком операції «Вівальді» 3-й армійський корпус майже 11 місяців перебудовував підготовку, управління та логістику підпорядкованих військ, а вже під час наступу зосередив ресурси на ключовій ділянці та переніс значну частину ураження противника в його оперативний тил.

Про підготовку та реалізацію операції розповів командир 3-го армійського корпусу Андрій Білецький під час зустрічі, присвяченої підсумкам «Вівальді». Нині його відряджено на посаду командувача угруповання військ «Центр», при цьому він залишається штатним командиром 3-го армійського корпусу.

Корпус прийняв свою смугу 4 червня 2025 року, однак до підготовки широкомасштабних наступальних дій перейшов лише у травні 2026-го. За словами Білецького, цей час витратили передусім не на локальне покращення позицій, а на підвищення ефективності самих військ.

Зокрема, у бригадах перебудували бойову підготовку й управління, покращили розвідку та логістику, масштабували використання наземних роботизованих комплексів. Частину рішень на тактичному рівні передали командирам бригад і батальйонів, тоді як корпус зосередився на завданнях оперативно-тактичного рівня.

«Якщо у нас було півтори години для того, щоб зрубати велике дерево і тупа сокира, ми витратили одну годину не на те, щоб стукати цією сокирою по дереву, а на те, щоб її заточити», – так Білецький описав підготовчий етап.

Удари перенесли в оперативний тил

Однією з ключових змін Білецький називає «розкриття корпусного рівня». Замість використання корпусних засобів для вирішення завдань бригад на глибині 5-20 км корпус почав системно працювати по логістиці, управлінню, зв’язку, розвідці та ППО противника значно далі від лінії фронту.

Основною робочою глибиною для порушення російської логістики він назвав до 150 км. Окремі удари по тилових об’єктах, складах, паливній інфраструктурі, артилерії та позиціях операторів безпілотників сягали 300 км.

За словами командування корпусу, якщо раніше російські підрозділи могли підвозити людей і боєприпаси на відстань 10-15 км від фронту, то згодом нормою стало розвантаження за 40-50 км.

Після цього особовий склад змушений долати частину маршруту пішки. Артилерійські боєприпаси на окремих ділянках переносять вручну на десятки кілометрів через так званих «мулів». У деякі дні в смузі корпусу уражали до 50 одиниць російського автотранспорту.

Паралельно корпус завдавав ударів по командних пунктах та вузлах зв’язку, намагаючись порушити керованість російських військ.

Ресурс зібрали на ділянці наступу

Ще одним принципом стала концентрація наявних сил на напрямку головного удару.

За словами Білецького, 3-й корпус поступався противнику за загальною кількістю розрахунків БПЛА, однак безпосередньо на плацдармі зміг створити локальну перевагу.

Для цього другорядні ділянки свідомо послаблювали, якщо розвідка показувала, що противник не готує там активних наступальних дій. Вивільнений ресурс перекидали на напрямок операції.

Білецький назвав такий підхід класичним принципом військової науки. За його словами, закони війни не змінилися, хоча змінилися засоби ураження та окремі тактичні прийоми.

Що реалізувати не вдалося

Не всі елементи початкового задуму вдалося виконати.

Корпус кілька разів планував синхронне ураження всього ланцюга управління противника – від командного пункту дивізії через полкову ланку до батальйонів на ділянці наступу.

За задумом, одночасне порушення кількох рівнів управління мало створити ділянку, де російські підрозділи втрачали б зв’язок і координацію. Однак через обмежену кількість оперативно-тактичних засобів ураження, ракет і авіаційного ресурсу повністю реалізувати цей задум жодного разу не вдалося.

Довелося змінити й первинний план самої наступальної операції.

Спочатку передбачалося двома сходжуваними ударами охопити приблизно половину російського плацдарму та відрізати угруповання противника. Від цього задуму відмовилися через нестачу ресурсу.

За оцінкою Білецького, за наявності необхідних сил це могло б скоротити операцію приблизно з п’яти до трьох місяців.

Саме тому одним із ключових чинників він називає гнучкість планування – можливість змінювати задум уже під час операції та залишати командирам нижчих рівнів простір для власних рішень.

Що вже змінилося в УВ «Центр»

Бригадного генерала Андрія Білецького відрядили зі штатної посади командира 3-го армійського корпусу на посаду командувача тимчасового органу військового управління – угруповання військ «Центр», до якого входять 3-й, 11-й та 19-й корпуси. При цьому Білецький залишається штатним командиром 3-го армійського корпусу.

На час його відрядження обов’язки командира 3-го армійського корпусу тимчасово виконує Дмитро Рогозюк «Рогозь», який до цього командував 60-ю окремою механізованою бригадою.

Його смуга відповідальності простягається від південних підступів до Куп’янська-Вузлового до Костянтинівки включно. До неї входять райони Борової, Лимана, Слов’янська, Краматорська, Дружківки та Костянтинівки – загалом трохи більше 26% лінії фронту.
Сам Білецький називає перехід від корпусу до угруповання новим викликом. На відміну від корпусу, УВ є позаштатною структурою та не має власного набору підрозділів і відпрацьованих процедур оперативного планування, тому частину цих механізмів доводиться створювати вже під час роботи.

Перші результати, за його словами, вже з’явилися на стику 3-го та 11-го корпусів.

За останній місяць після зміни управління швидкість російського просування на цій ділянці, за словами Білецького, знизилася в кілька разів, а на північній ділянці 11-го корпусу українські сили вже мають певні успіхи.

Чого очікувати далі

Білецький заявив, що найближчим часом очікує нових результатів, які за масштабом можна буде порівнювати з операцією «Вівальді».

«У найближчий час Україна отримає досить співмірні з “Вівальді” позитивні результати. І це буде, я думаю, протягом місяця-півтора», – сказав він.

Водночас він наголосив, що для проведення операцій більшого масштабу необхідно визначати головний напрямок і концентрувати там окреме наступальне угруповання, а не розподіляти обмежені ресурси рівномірно по всьому фронту.