В Україну почали надходити європейські F-16, які пройшли модернізацію MLU. Докладно про це можна прочитати у статті. Майже всі ці літаки (за деяким винятком) були модернізовані до версії M6.5 tape, проте вони всі різні та мають свої «національні особливості». Тож у цій статті, створеною автором Телеграм-каналу PS Magazine українською, ми зосередимося саме на тому, чим літаки цих країн відрізняються один від одного. Але спочатку радимо ознайомитись з наведеною вище статтею , яка описує модернізацію MLU, щоб мати повноту картини.

Коротка історична довідка

На початку 1970-х років тодішні ВПС Бельгії та їхні данські, голландські та норвезькі колеги почали шукати, чим замінити застарілі винищувачі F-104 «Старфайтер». Після ретельного вивчення Saab Viggen, Dassault Mirage F1/M53, Northrop F-17 і General Dynamics F-16 усі чотири країни в 1975 році зупинили свій вибір на F-16. Ці країни, відомі як Європейські військово-повітряні сили (EPAF), стали першими міжнародними замовниками цих літаків. Разом зі США вони розпочали унікальну багатонаціональну програму розробки. За умовами угоди, винищувачі F-16 для країн — учасниць EPAF мали вироблятися на місці.

Через низку причин, як економічних, так і політичних, F-16 не був замінений на наступника в 1999 році, як це планувалося спочатку. З метою підтримання на тому ж рівні оперативних можливостей та оперативної ефективності наявних літаків протягом наступних десяти—двадцяти років була розроблена широка програма модернізації, яка згодом стала відома як «Модернізація в середині життєвого циклу» (Mid-Life Update або MLU). Проєкт розпочався у 1989 році з дворічного дослідження можливостей оновлення F-16. У травні 1991 року розпочалась розробка, яка тривала до 1997 року.

Ймовірно, найважливішим для нас фактом є те, що перед тим, як літак міг бути запропонований для модифікації за програмою MLU, поточний стан планера літака перевірявся в межах масштабної програми перевірки структурної цілісності літака (PACER SLIP). У межах цієї програми всі структурні елементи літака були перевірені та  відремонтовані. Після PACER SLIP літак отримав можливість прослужити щонайменше ще 5 000 льотних годин.

І це була не одноразова акція — літаки продовжували регулярно обслуговуватися та ремонтуватися. Так, наприклад, 19 липня 2022 р. Державний департамент США ухвалив рішення про можливий продаж урядові Бельгії послуг з обслуговування та ремонту F-16 орієнтовною вартістю $127 млн. Адже байдуже, наскільки просунуту начинку має літак, якщо його фюзеляж фізично розвалюється в повітрі, як це почало відбуватися з австралійськими F-18A/B.

Програма модернізації MLU не була виключно європейською ініціативою, а передбачала також модернізацію американських F-16A/B, чого, втім, не сталось через закінчення Холодної війни та не з’явилося на порожньому місці. Це радше закономірний розвиток Багатоступеневої програми вдосконалення (MSIP), що передбачала модернізацію базових тактичних можливостей F-16, враховуючи існуючі та майбутні вдосконалення технологій. Ця програма була запропонована майже відразу після взяття F-16 на озброєння в 1979 році. Унаслідок виконання першого етапу цієї програми з’явився F-16 Block 15.

Бельгія

Бельгія замовила 160 літаків F-16. Велика оптимізація, що відбулася внаслідок скорочень після перемоги в Холодній війні, сильно вдарила по бельгійських ВПС (BAF). У 2002 році вони припинили своє існування як незалежна структура і стали Повітряним компонентом бельгійських збройних сил (COMOPSAIR). Парк F-16 було скорочено до 72 літаків (модернізованих до стандарту MLU), а згодом до 54 літаків. Під модернізацію потрапили літаки F-16А/B Block 15. Станом на 2022 залишалося 44 літаючих бойових F-16 та 8 навчальних. Решта літаків була втрачена в катастрофах, передана на зберігання або продана.

Особливості

Бортовий комплекс оборони літака

У 1979 році Бельгія вирішила взяти на озброєння інтегрований комплекс радіоелектронної протидії Loral RAPPORT III (Rapid Alert Programmatic Power Management and Radar). Він був розроблений для сумісності з обладнанням RAPPORT II, яке використовувалося бельгійськими винищувачами Mirage 5BR і 5BA. Але його недоліком було те, що він займав місце у внутрішньому просторі літака. Тож врешті-решт програму RAPPORT III було скасовано, і на вирішення того, що робити далі, пішли роки політичних дебатів. Врешті-решт контракт на створення інтегрованого комплексу самозахисту CARAPACE було укладено з французькою компанією Dassault. Ця система проходила регулярне технічне обслуговування і модернізацію для підтримання актуальності.

У 2018 році за прикладом інших країн — учасниць Європейських повітряних сил (EPAF) Бельгія замовила у компанії Terma пілони конфігурації Pylon Integrated Dispensing System+ (PIDS+) для свого парку винищувачів F-16. Пілони PIDS+ оснащені AN/AAR-60 (V) 2 MILDS F — пасивним датчиком, який виявляє сигнатуру УФ-випромінювання ракет. Кілька датчиків, під’єднаних до процесора обробки сигналів протидії, забезпечують повне сферичне покриття і швидке реагування. AAR-60(V)2 надає інформацію про загрозу системі управління радіоелектронною боротьбою Terma ALQ-213 в кабіні пілота.

Бельгія також уклала контракт із компанією Terma на розробку звукової системи для шолома JHMCS – Terma Aircraft Audio Management System (AAMS), яка містить можливості 3D-аудіо та шумозаглушення.

Підвісні контейнери

Після зняття з озброєння бельгійських розвідувальних літаків Mirage 5BR, декілька літаків F-16A з 2-го крила були модифіковані для того, щоб нести підфюзеляжну камеру Oude Delft Orpheus голландського виробництва. Пізніше вони були замінені на середньовисотну розвідувальну систему (MARS) данського виробника Per Udsen(Terma з 1997 року), яка використовує Modular Reconnaissance Pod. Ця система також використовувалася на данських F-16. Цікаво відзначити, що спочатку розвідувальні контейнери були оснащені камерами зі списаних літаків Mirage. З 2001 року контейнери отримали нові цифрові камери та інфрачервоний лінійний сканер, що дало можливість вести розвідку в реальному часі.

Озброєння

Хоча AIM-9X Block II замінила AIM-9M на бельгійських F-16, а модернізація забезпечує можливість сумісності з ракетою AIM-120D, але Бельгія, як і решта європейських країн, довгий час вважала, що не потребує досконаліших ракет AMRAAM. Вважалося, що AIM-120B задовольняла всі поточні оперативні потреби країни, та лише в листопаді 2022 року за їхнім запитом Державний департамент CША схвалив можливий іноземний військовий продаж уряду Бельгії 120 ракет класу «повітря—повітря» середньої дальності AIM-120C-8.

Як озброєння «земля—земля», окрім некерованих бомб та невеликої кількості ракет AGM-65, їхні F-16 мають бомби з лазерним наведенням GBU-10, GBU-12 і GBU-24, бомби малого діаметра GBU-39 (SDB) і комплекти JDAM.

Для оптимального використання зброї «повітря—поверхня» бельгійський уряд постійно вдосконалював прицільні контейнери на своїх F-16. Так у 2000 році вирішили закупити 8 модулів наведення AN/AAQ-14 Sharpshooter, які у 2006 були замінені на досконаліший модуль наведення Sniper XR, поки не були замінені на Sniper Advanced Targeting Pod у 2016 році.

Цей прицільний контейнер не тільки має високу якість зображення, а й може здійснювати точне лазерне цілевказання рухомих цілей та має двосторонній відеодаталінк із метаданими. Такі самі контейнери цілевказання також закупили Нідерланди та Норвегія.

Данія

Всього було поставлено 77 літаків, 39 з яких Block-10, а решта 38 — Block-15. З них Королівські ВПС Данії (RDAF) модернізували 48 літаків F-16A і 13 F-16B. Більшість RDAF F-16, були модернізовані до стандарту Tape MLU 6.5; за винятком семи Block-10, що залишилися і були модернізовані лише до Tape MLU 4.3. Ці судна використовуються лише для тренувань і як літаки швидкого реагування (QRA), але не для міжнародних місій.

Станом на червень 2016 року на озброєнні Королівських ВПС залишилось 44 винищувачі F-16, зокрема три F-16AM Block-10, три F-16BM Block-10, 29 F-16AM Block-15 і вісім F-16BM Block-15. В 2022 в льотному стані перебувало 33 бойових літаки, ще 10 використовувались як навчальні.

Особливості

Хвіст

Однією з характерних особливостей данських F-16, порівняно з бельгійськими, норвезькими та нідерландськими є відсутність «хвоста» під хвостовим вертикальним стабілізатором.

Двигуни

У 1986 році багато інших європейських користувачів F-16 замінили двигуни Pratt & Whitney F100 PW200 на модернізовану версію PW-100-220E. Проте данський уряд вирішив не долучатися до цієї модернізації двигунів. Через затягнутий процес відбору для заміни F-16 незабаром стало зрозуміло, що оригінальні двигуни не зможуть допрацювати до закінчення терміну експлуатації F-16. Тому у 2013 році було придбано 50 вживаних двигунів F100 PW220E, які зараз встановлюються на літаки F-16 RDAF, щоб вони могли продовжувати літати до запланованої дати виведення їх з експлуатації у 2024 році.

Пошуковий прожектор

Усі данські F-16 оснащені пошуковим прожектором, встановленим на носовій частині фюзеляжу, перед і безпосередньо під кокпітом. Він використовується для ідентифікації під час нічних перехоплень і використовує лампочку потужністю 450 Вт. Ця модифікація є такою ж, як і на норвезьких F-16, і схожа на ліхтарі ADF. Цей прожектор вже був встановлений на літаках RDAF ще під час початкового виробництва.

Бортовий комплекс оборони літака

Літаки F-16 RDAF отримали додаткову електропроводку до точок підвісу 3 і 7 крила, для встановлення Pylon Integrated Dispenser Station(PIDS), що виготовляється компанією Per Udsen(Terma з 1997 року) в Данії, і фактично являє собою пілон, обладнаний викидачем дипольних елементів. Звичайна конфігурація полягає в тому, що PIDS встановлюється на 3 або 7 точках підвіски, а вдосконалена мініатюрна система перешкод (AN/ALQ-10) — на протилежному пілоні. Це система РЕБ данського виробництва, яку можна порівняти з системами серії AN/ALQ-131, що використовується в інших країнах EPAF.

RDAF F-16 також використовували ALQ-162(V) систему постановки перешкод вітчизняного виробництва. Її також використовує Норвегія, але норвезькі винищувачі F-16 оснащуються інтегрованою в планер версією РЕБ, а данські F-16 — інтегрованою в пілон. Система була розроблена таким чином, щоб бути сумісною з будь-яким приймачем радіолокаційних попереджень, імпульсними постановниками перешкод або системою диполів та теплових пасток. Вона має функцію автоматичного, програмованого пошуку частот і придушення перешкод. Антени встановлені на передній і задній частинах пілону і забезпечують кут огляду по висоті +/-45 градусів і кут огляду по азимуту +/-60 градусів. Пілон може мати систему викиду дипольних відбивачів та теплових пасток ALE-40(V).

У 2003 році RDAF обрала Northrop Grumman для модернізації своїх систем РЕБ AN/ALQ-162 V(1) до AN/ALQ-162(V)6.

Використання теплових пасток та диполів контролюється системою Electronic Warfare Management System (EWMS), яка виробляється данською компанією Terma.

Пізніше RDAF, як і решта EPAF, замовила у компанії Terma PIDS+ оснащену AN/AAR-60 (V) 2 MILDS F.

Підвісні контейнери

Деякі данські F-16 до модернізації могли використовувати розвідувальні контейнери Red Baron Recce Pod. Пізніше Red Baron Pod був замінений на систему MARS, яку після модернізації MLU могли використовувати всі літаки.

Озброєння

Данські F-16 мають звичайний для EPAF арсенал класу «повітря—земля», який включає невелику кількість ракет AGM 65 Maverick, GBU-49/GBU-54, GBU 12/24, GBU-31 v1/v3 і GBU-38/39.

Також стандартно зброя «повітря—повітря» не була сильно модернізована за відсутності такої потреби. Для місій «повітря—повітря» використовувалися ракети AIM-120B та AIM-9X Sidewinder. Але все ж нові ракети АІМ-120 були закуплені раніше, ніж бельгійцями. 10 липня 2018 р. державний департамент США ухвалив рішення про схвалення можливого іноземного військового продажу Данії двадцяти восьми ракет «повітря—повітря» середньої дальності AIM-120 C-7 за орієнтовною вартістю 90 мільйонів доларів.

У 2013 році RDAF отримала систему наведення LITENING G4 для своїх винищувачів F-16. LITENING G4 Advanced Targeting Pod — це остання на той момент версія блоку наведення Litening, розроблена ізраїльською компанією Rafael Advanced Defense Systems, яка мала поліпшену інфрачервону оптику, лазерне сканування та двосторонній канал зв’язку.

Як і бельгійські, данські шоломи F-16 JHMCS оснащені аудіосистемою Terma 3D.

Норвегія

Королівські ВПС Норвегії (RNoAF) були одними з чотирьох перших європейських країн — учасниць програми та замовили загалом 74 літаки F-16A/B. З них 24 F-16A/B Block 10 та 32 F-16A/B Block 15 були модернізовані за програмою MLU. Станом на 2022 всі F-16 вже були зняті з озброєння та замінені на F-35A.

Особливості

Гальмівний парашут

Короткі та засніжені злітно-посадкові смуги Норвегії призвели до появи вимоги оснащення норвезьких F-16 гальмівними парашутами, щоб впоратися з ситуаціями, коли звичайних колісних гальм було недостатньо. Ці парашути розміщені у великому прямокутному розширенні біля основи хвостового оперення, і норвезькі F-16 були фактично першими літаками F-16, які мали гальмівні парашути.

Пошуковий прожектор

Усі норвезькі F-16A (але жодна з моделей B) мають розпізнавальний прожектор, подібний до того, що встановлений на данських F-16 і використовується для ідентифікації під час нічних перехоплень.

Бортовий комплекс оборони літака

Винищувачі F-16 RNoAF оснащені вбудованою системою постановки перешкод AN/ALQ-162. У квітні 1998 року Норвегія вирішила придбати пакет модернізації Shadowbox II для AN/ALQ-162. Це збільшило здатність РЕБ блокувати імпульсно-доплерівські радари.
Також норвезькі літаки використовують пілони Pylon Integrated Dispensing System (PIDS+) компанії Terma, оснащені системою AN/AAR-60 (V) 2 MILDS F.

Озброєння

Стандартне озброєння F-16 RNoAF включало ракети AIM-9L Sidewinder. Але на відміну від інших європейських країн, які замовили новіші версії AIM-9, Норвегія у 2005 році замінила AIM-9L на ракети IRIS-T. Також RNoAF тривалий час використовували вже класичну AIM-120B. І тільки у 2017 році Державний департамент США ухвалив рішення про можливий продаж Норвегії шістдесяти вдосконалених ракет середньої дальності AIM-120 C-7 повітря—повітря орієнтовною вартістю 170 мільйонів доларів.

Оскільки норвезькі F-16 також мали, за задумом, боротися з флотом супротивника, то в них були інтегровані протикорабельні ракети Penguin Мк3 місцевого виробництва. І це попри поширене уявлення єдині європейські F-16, крім грецьких F-16 Block 52, які можуть без доопрацювань нести ПКР. Penguin Мк3 має довжину 3,2 м, діаметр 0,28 м і розмах крила 1 м, важить 370 кг і несе 130-кілограмову боєголовку. Навігація на середній ділянці польоту здійснюється за допомогою інерціальної системи і радіовисотоміра, а остаточне наведення — за допомогою інфрачервоної головки самонаведення. Максимальна дальність польоту становить понад 55 км.

F-16 RNoAF також використовували бомби з лазерним наведенням, JDAM і SDB.

Нідерланди

Королівські військово-повітряні сили Нідерландів (RNlAF) придбали найбільшу серед чотирьох країн кількість бортів — загалом 213 літаків F-16A/B, але при цьому вони були самими «стандартними». Нідерланди були однією з чотирьох європейських країн — учасниць програми та однією з країн, яка будувала F-16 на власному виробництві. В результаті скорочення повітряний флот зменшився до 68 літаків F-16A/B Block 15, всі вони були модернізовані до стандарту MLU. Станом на 2022 в строю залишалось 29 бойових F-16.

Особливості

Бортовий комплекс оборони літака

На відміну від попередніх країн Нідерланди закупили значну кількість — більше сотні, контейнерів РЕБ AN/ALQ-131 і регулярно їх модернізували. Так у 2016 році Королівські військово-повітряні сили Нідерландів уклали контракт з Northrop Grumman на оновлення блоків AN/ALQ-131 для свого парку літаків F-16. Компанія-виконавець заявила, що це надасть AN/ALQ-131 можливості радіоелектронної боротьби літаків п’ятого покоління.

Також використовуються пілони конфігурації Pylon Integrated Dispensing System (PIDS+) компанії Terma, оснащені системою AN/AAR-60 (V) 2 MILDS F.

Підвісні контейнери

У 1983 році на F-16 з 306 ескадрону встановили блоки камер Oldelft Orpheus, які раніше використовували літаки RF-104G Starfighters. 18 F-16A були модифіковані для розміщення контейнера Orpheus на центральному пілоні фюзеляжу та оснащені радіолокаційним висотоміром і блоком керування для Oldelft Orpheus.

Модифіковані F-16 позначалися F-16A(R). Але оскільки після модернізації MLU всі літаки стали технічно здатними нести розвідувальний контейнер, то спеціальні модифікації стали не потрібні. У 1997 році голландці вирішили закупити системи MARS. Проте придбали лише чотири контейнери, оскільки домовилися, що це буде лише тимчасове рішення, доки не знайдуть остаточне.

У 2004 році уряд Нідерландів остаточно вирішив, що наступником системи Orpheus стане система Recce-Lite, розроблена та виготовлена ​​ізраїльською компанією Raphael. Загалом планувалось придбати 6 систем загальною вартістю близько 35 мільйонів євро.

Система Recce-Lite — це цифрова розвідувальна платформа, яка відрізняється від інших платформ тим, що вона інтегрована в контейнер, який можна підвісити не тільки на центральну точку підвіски. Це теоретично дозволяє одночасно оснастити літак зброєю, контейнером для розвідки, контейнером для прицілювання та контейнером РЕБ. У цьому разі F-16 може виконати розвідувальну місію та негайно знищити виявлену ціль за допомогою озброєння на борту, мінімізуючи час між виявленням і знищенням.

Озброєння

Для місій перехоплення нідерландські F-16 були оснащені ракетами AIM-9N, -9L і -9M, які пізніше були замінені на AIM-9x.

Ракети AIM-120B використовувалися для перехоплення на більшій дальності. У 2017 році Державний департамент США видав рішення, яким схвалив можливий продаж уряду Нідерландів 26 ракет AIM-120 C-7 середньої дальності класу «повітря—повітря» орієнтовною вартістю 53 мільйони доларів США.

Цікавою особливістю є те, що в разі потреби 312 та 311 ескадрильї RNlAF мали використовувати тактичну ядерну зброю типу B61, надану США, яка зберігається на їхній рідній авіабазі Volkel.
Також використовувалися класичні засоби ураження «повітря—земля»: AGM-65, GBU-24, GBU-10, GBU-12, CBU-87, JDAM і SDB.