Більше мільйону дронів та РЕБів: українські виробники розповіли про недоотриману зброю

У 2024 році український уряд законтрактував безпілотників та систем радіоелектронної боротьби лише на третину від реальних виробничих спроможностей виробників, що входять в асоціацію Технологічних Сил України — організації, що об’єднала 50 провідних виробників безпілотних комплексів, систем зв’язку та радіоелектронної боротьби.

Аби продемонструвати втрачені можливості, Технологічні сили створили лічильник не використаного потенціалу оборонно-промислового комплексу — кількості дронів та систем РЕБ, які не виготовили у 2024 році через відсутність державних контрактів.

За підрахунками, торік провідні українські виробники не змогли реалізувати в інтересах держави 63% своїх виробничих потужностей та поставити декілька десятків затребуваних у війську зразків озброєння. Його грошовий еквівалент сягнув 1 992 000 000 доларів.

“Мілітарний” розпитав виконавчу директорку Технологічних Сил України Катерину Михалко про деталі проєкту та стан справ із контрактуванням оборонної продукції для Сил оборони.

Недоотримана зброя для військових та втрачені прибутки

— Скільки та якої зброї за вашими підрахунками недоотримало наше військо? Як відбувався підрахунок продукції, якої фактично не існує?

— Запит спроможностей є звичайною процедурою для виробників. Щороку, інколи щомісяця, ми отримуємо їх від Агенції оборонних закупівель, інколи від Мінстратегпрому. Є стандартна методологія підрахунку, тому кожен виробник знає скільки він вже підписав контрактів і на яку кількість він ще може підписати контракт. Ці цифри дуже релевантні, бо потім з їх урахуванням держава розподіляє кошти для контрактування.

Відповідно, по такій самій методології ми опитали усіх наших виробників. Ми нарахували 1 720 000 дронів та систем РЕБ, які могли бути виготовлені виробниками. Це FPV-дрони, наземні роботизовані комплекси, далекобійні ударні безпілотники. Це 30 зразків озброєння, які пройшли випробування та були допущені до експлуатації Міністерством оборони.

— Скільки це у грошовому еквіваленті?

— Якби держава дозволила експортувати зброю, вартість невиготовленої продукції була б еквівалентною майже 2 млрд доларів. Це валютна виручка, яку держава могла отримати, якби відбувався контрольований експорт. Через те, що він був закритий, можна стверджувати, що держава недоотримала прибуток до бюджету.

— Як ви оцінювали вартість цієї продукції?

— Формування вартості для дронів та систем РЕБ регулюється постановою №256, яка встановлює наступний порядок: виробник при постачанні продукту державі має підрахувати загальновиробничі витрати та може додати до цієї суми ще 25% прибутку, який лишається в компанії. Дослідження та нові розробки не входять у цю вартість, тому фактично прибуток на ці процеси і спрямовується.

Що важливо, навчання військових і гарантійний ремонт виробник здійснює за власний кошт. Держава “не вміє” платити за це, тому компанії з патріотичних мотивів та бажання повністю реалізувати потенціал свого продукту самостійно за власний кошт навчають військових.

— Мова йде виключно про необхідні на фронті зразки озброєння чи враховувалась абсолютно вся продукція?

— Ми не враховували продукти у яких військові не мають потреби. Мова йде про 30 кодифікованих зразків озброєння, які закуповуються державою та мають запит в армії.

Державні закупівлі працюють наступним чином: військові подають потреби, які командування роздів та видів військ збирає у списки та відправляє до Генерального штабу. Він в свою чергу генерує загальний список потреб, після чого спільно з Міністерством оборони формує перелік найменувань для контрактування, який передається Агенції оборонних закупівель. Ось цей перелік є підставою для будь якого закупівельника укладати контракт. Тобто АОЗ не може закупити щось, якщо цього немає серед потреб військових.

Лідери оборонних технологій йдуть з України

— Важливо розуміти, що держава просто не взмозі скупити усю доступну зброю через обмеженний бюджет. 

— Саме так. Може бути ситуація, коли держава має потребу у певному озброєнні, проте меншу за можливості виробництва. У такому випадку держава мала б дозволити експорт. Зараз, коли озброєння не купується і експорт під забороною, 63% потужностей виробників простоюють.

— Початок продажу зброї закордон прямо під час війни може мати важкі політичні наслідки для України. Деякі країни Європи та Росія неодмінно скористаються цим аби зупинити потік іноземної військової допомоги.

Нашій країні потрібен власний потужний оборонно-промисловий комплекс, однак він може просто зникнути: самі успішні компанії виїжджають, а інші просто перестають розвиватись. Ми, як об’єднання, вважаємо, що держава має приймати непопулярні рішення, бо якщо так продовжиться і у 2025 році – у нас не залишиться власних військових розробок. Це негативно відобразиться на національній безпеці.

— Чи багато українських компаній із вашої спілки вже перемістили свої потужності закордон?

— Частина провідних виробників безпілотних систем вже релокувалась в Європу. Ми не можемо озвучити кількість та назви компаній, проте близько 85% членів Технологічних сил вже перенесли частину своїх потужностей або планують це зробити.

Якби уряд дозволив контрольований експорт, можна було б реалізувати ліцензійну передачу технологій і починати спільне виробництво з європейськими компаніями, щоб наша інтелектуальна власність залишалась в Україні. Але оскільки зараз цього немає, компанії переміщаються закордон фізично і розробляють нові рішення вже там. Відповідно, до України вони вже не мають стосунку.

— Минулого року Міноборони та Мінстратегпром представили “третій шлях” з так званою данською моделлю, коли іноземні уряди виділяють власні кошти на закупівлю української зброї для України.

— Частина наших компаній отримувала контракти за данською моделлю для виробництва дронів. Але ці кошти всеодно не перекривають виробничий потенціал. У нас лише епізодично деякі компанії могли завантажуватись на 100%.

Крім того це були не прямі іноземні контракти: кошти реалізовувались через процедури Агенції оборонних закупівель, трансформуючись таким чином у державні контракти.

— Технологічні сили неодноразово підкреслювали, що держава має бути стабільною та передбачуваною. Про що йдеться?

— Мають бути стабільні багаторічні контракти, вони мають укладатись ритмічно і прогнозовано на велику кількість місяців вперед. Наприклад, FPV-дрони можна швидко виготовити, але виробничий процес великих розвідувальних та далекобійних дронів потребує тривалої підготовки, закупівель технологій та матеріалів, які можуть тривати 8 місяців. Відповідно, якщо в січні-лютому контракт з виробником не був укладений, влітку постачання буде зірваним бо виробництво не стартувало вчасно.

Наразі практики укладання довгострокових контрактів немає. Деякі виробники розвідувальних комплексів мають умовно трирічні контракти, але це не системна історія. Крім того, у нас були контракти, які насправді стартують в грудні одного року і закінчуються в січні — через 14 місяців. Але де-юре вони теж вважаються трирічними, оскільки торкаються трьох бюджетних періодів.