Автоматичний пістолет Стєчкіна був прийнятий на озброєння Радянської армії у 1951 року, разом з пістолетом Макарова. Призначався АПС для екіпажів бойових машин, гранатометників, а також солдатів та офіцерів окремих спеціальностей. Проте через певні незручності, пов’язані з громіздкістю зброї, його з часом зняли з виробництва і передали на військові склади.

Згадати про АПС змусила війна в Афганістані. Тоді бійці спецпідрозділів зіткнулися з проблемою недостатньої потужності та малої місткості магазину штатних пістолетів Макарова і знову почали використовувати АПС, відмовившись, щоправда, від важких кобур-прикладів, подекуди замінюючи їх на напівкустарні металеві плечові упори. Врешті була розроблена модифікація АПБ, з можливістю приєднання глушника та з фабричним легким металевим прикладом.

Автоматика АПС працює за рахунок віддачі вільного затвору. Ударно-спусковий механізм подвійної дії, куркового типу, забезпечує два режими ведення вогню: одиночний та автоматичний. Конструкція обладнана також уповільнювачем, що підвищує стійкість зброї при стрільбі чергами. Магазин дворядний, на 20 набоїв. Приціл регульований, секторний, розрахований на дальності 25, 50, 100 та 200 м.

Тактико-технічні характеристики:

Калібр: 9 мм.
Боєприпас що використовується: 9х18 ПМ
Довжина ствола: 140 мм.
Маса без набоїв: 1020 г.
Місткість магазину: 20 набоїв
Темп стрільби: 60 п/хв
Бойова скорострільність: 40 п/хв (од) 90 п/хв (авт)