СВД (з російської – “снайперська гвинтівка Драгунова”) – створена у 1963 році під керівництвом Євгена Драгунова. Початкове призначення – зброя піхотинця для збільшення дальності ефективного вогню підрозділу. Однак пізніше широко почала використовуватися і донині використовується спецпідрозділами в якості снайперської гвинтівки.

Тактико-технічні характеристики СВД

Калібр: 7,62 мм.
Кількість нарізів: 4
Прицільна дальність:
з оптичним прицілом 1300 м.
з відкритим прицілом 1200 м.
Початкова швидкість кулі: 830 м/с.
Дальність польоту кулі, до якої зберігається її вбивча дія: 3800 м.
Маса гвинтівки без багнета з оптичним прицілом, незарядженим магазином та щокою: 4,3 кг.
Місткість магазину: 10 набоїв
Довжина гвинтівки:
без багнета: 1220 мм.
с приєднаним багнетом: 1370 мм.
Маса набою: 21,8 г.
Маса звичайної кулі із сталевим осердям: 9,6 г.
Маса порохового заряду: 3,1 г.

Тактико-технічні характеристики прицілу ПСО-1

Збільшення оптичного прицілу: 4х
Поле зору прицілу: 6 градусів
Діаметр окуляру виходу: 6 мм
Відстань окуляра виходу: 68,2 мм
Роздільна здатність: 12 с
Довжина прицілу з накладкою для ока та висунутою блендою: 375 мм
Ширина прицілу: 70 мм
Висота прицілу: 132 мм
Маса прицілу: 616 мм
Маса прицілу з комплектом ЗІП і чохлом: 926 мм