Життя без Starlink: альтернативні засоби зв’язку на передовій

Життя без Starlink: альтернативні засоби зв’язку на передовій

Дмитро Шумлянський

Дмитро Шумлянський

20 Жовтня, 2025
09:40
«Букет» антен на вежі зв’язку. Дніпропетровська область, 30.01.2025. Фото Олена Максименко Frontliner
Новини

Життя без Starlink: альтернативні засоби зв’язку на передовій

Дмитро Шумлянський

Дмитро Шумлянський

20 Жовтня, 2025
09:40
«Букет» антен на вежі зв’язку. Дніпропетровська область, 30.01.2025. Фото Олена Максименко Frontliner

Попри всі переваги та зручності Starlink, практика наочно показала, що на нього не можна покладатися як на єдиний канал зв’язку і необхідно мати альтернативні засоби зв’язку. І проблема полягає не лише в надійності чи ненадійності самої компанії та США в цілому, але й у глобальних технічних збоях, які створювали значний організаційний хаос. Окрім того, росіяни вже навчилися глушити зв’язок Starlink, що створює додаткові складнощі.

Інші супутникові сервіси

На початку березня 2025 року, на тлі «нестабільності» в зовнішній політиці США та ризиків можливого обмеження використання Starlink для українських Сил оборони, стало відомо про переговори європейських урядів з альтернативними операторами — Eutelsat OneWeb, SES, Viasat, Inmarsat та Hisdesat — про надання послуг Україні.

Як зауважив тоді речник Європейської комісії Томас Реньє, Україна висловила зацікавленість у переході на альтернативні системи зв’язку, зокрема Govsatcom — об’єднану мережу існуючих національних урядових супутникових можливостей ЄС.

Також обговорено можливість використання супутникової групи IRIS², однак її введення в експлуатацію очікується лише у 2030-х роках.

Найчастіше як альтернативу згадують найближчого конкурента Starlink — OneWeb. Ця супутникова мережа зв’язку належить Eutelsat, французькому супутниковому оператору.

Дані про положення супутників станом на 26.06.2023 сервісу satellitemap.space. Фото HighSpeedInternet

Як і Starlink, ця мережа покладається на невеликі наземні термінали, а сукупне сузір’я налічує близько 650 супутників на низькій навколоземній орбіті, які забезпечують дуже високошвидкісний зв’язок і нижчу затримку, ніж супутники на вищих орбітах.

Ціна терміналів становить від приблизно 7 тисяч євро, а послуги інтернету для комерційних користувачів коштують від 400–500 євро на місяць за 100 Гб інтернету зі швидкістю до 100/20 Мбіт на завантаження/вивантаження. Безлімітні плани починають від 1300–1600 євро за швидкість 10/2 Мбіт на завантаження/вивантаження і до 10–12 тисяч — за швидкість 100/20 Мбіт. Окремі користувачі можуть отримати швидкість з’єднання до 500 Мбіт.

Під час демонстрації для Агентства зв’язку та інформації НАТО (NCIA) OneWeb успішно продемонструвала наступні результати:

  • Потокове передавання відео у форматі 4K
  • Одночасна робота з Microsoft Teams, Twitch та Google Earth
  • Швидкість завантаження — 195 Мбіт/с
  • Швидкість вивантаження — 32 Мбіт/с
  • Затримка — до 70 мс

Така ціна на зв’язок та термінали є на порядок більшою, аніж пропонує Starlink, що робить швидке і масове насичення ними фактично неможливим.

Альтернативні супутникові сервіси значно програють навіть OneWeb. Зокрема зв’язок через геостаціонарні супутники значно повільніший, а наземні станції вимагають точного налаштування та чутливі до будь-яких змін.

Бездротові альтернативи — Wi-Fi та LTE

LTE (4G)-мережі дозволяють відносно просто організувати відносно швидкий інтернет, але вони жорстко прив’язані до базових станцій мобільних операторів. Для цього необхідно мати 4G-модем та спеціальну антену, яку потрібно спрямувати в бік мобільної вишки.

Ілюстративне зображення LTE комплекту. Фото з відкритих джерел

«Ми не можемо самі їх (базові станції) розгортати — це дорого і складно. А до тих, що вже стоять, ще треба добратись, і підняти антену, і мати пряму видимість. А додаткова антена — це ще одне джерело демаскування, якого й так вистачає», — пояснює «Хелсон», начальник групи зв’язку та кібербезпеки батальйону безпілотних систем 93-ї бригади.

Окрім того, швидкість зв’язку, яку можна забезпечити таким чином, досить обмежена, особливо при великому навантаженні на мережу. Також росіяни регулярно атакують самі мобільні вежі.

Wi-Fi-мости — це складніша, але швидша альтернатива. Wi-Fi-міст — це мережева система, яка з’єднує декілька окремих дротових мереж через бездротове з’єднання.

Українські військові «Транк» та «Режисер» готують антену для підйому на вежу. Дніпропетровська область, 30.01.2025. Фото Олена Максименко Frontliner

Для того, аби створити такий «міст», перш за все необхідне підключення до дротового інтернету, який, за відсутності великих міст поруч, часом доводиться проводити самостійно. Після цього потрібно налаштувати пару антен: одну — яка буде підключена до дротового інтернету, та ту, яка забезпечуватиме зв’язком позиції. При цьому вони мають бути у прямій видимості, отже, принаймні одна з них має бути встановлена на якійсь височині, де вони часто стають мішенями для російських ударів.

Як зазначають військові, щоб забезпечити стабільне покриття хоча б одному батальйону, потрібна мережа з кількох точок.

«Для трьох точок потрібно мінімум 12 людей. По-перше, їх треба знайти, а по-друге — навчити. Або збільшити навантаження на пілотів. І цей міст треба тягнути аж від іншого великого міста, точки треба встановлювати на найвищих місцях, щоб була пряма видимість до приймача. Це вимагає дуже багато ресурсів і часу», — додає Хелсон.

Однак, попри всі складнощі, Wi-Fi-мости та LTE є одним з типових рішень, які забезпечують зв’язок на передовій.

«Ми вже давно застосовуємо такі рішення, і будь-який зв’язківець тут розуміє, що це невід’ємна частина роботи. Однак під ворожим вогнем розгорнути систему набагато важче», — відзначає Дмитро з 413-го окремого батальйону безпілотних систем.

Радіостанції

Радіостанції вже давно вийшли за межі простої передачі голосових повідомлень між абонентами. Сучасні радіостанції дозволяють вибудувати розподілену mesh-мережу з достатньою пропускною здатністю для потокової передачі відео (до 100 Мбіт/с). При цьому сигнал буде захищений ключем AES-256, який майже неможливо зламати.

Дальність такого зв’язку може становити десятки кілометрів при використанні додаткових антен для посилення сигналу. Прикладом такої радіостанції є StreamCaster від компанії Silvus, які вже використовуються в Силах оборони.

Радіомодуль StreamCaster 4400. Фото Silvus

Однак у такого рішення є дуже суттєвий недолік — ціна. Вартість навіть найпростіших версій подібних радіостанцій сягає декількох тисяч доларів за одиницю.

Дротовий зв’язок

Абсолютним переможцем як за ціною, так і за якістю зв’язку залишається звичайний дротовий/оптоволоконний зв’язок. Він не перехоплюється, має надзвичайно високу швидкість. Але він потребує розвиненої наземної, а краще — підземної інфраструктури, яку, в умовах великої кількості дронів у небі та мінливості лінії фронту, фактично неможливо забезпечити на передовій.

Однак такий варіант залишається найкращим для віддалених від лінії фронту стаціонарних штабів, яким потрібно обробляти та обмінюватися великою кількістю інформації.

Відомо про експерименти, аби провести оптоволоконну лінію зв’язку на передову за допомогою дрона. Однак такі лінії мають низьку пропускну здатність та, як показала практика, швидко пошкоджуються навіть без активних бойових дій.

Що кажуть самі військові

За словами військових з 93-ї бригади, коли термінали Starlink перестали працювати, зв’язок тримали через рації.

«Ми бачили, що дрони вилітали на точку, де орієнтовно була піхота противника, і вже на місці намагалися її знайти. Це дійсно ускладнює роботу. Але завдяки тому, що екіпажі пройшли підготовку й постійно тренуються, вони продовжили виконання бойових задач, попри складнощі», — розповідає «Хелсон».

Особливо актуальною проблема зі Starlink стала для операторів FPV-дронів. На відміну від розвідувальних дронів або «бомберів», які мають якісні камери з нічним чи термальним баченням, FPV для точного удару потребують візуального супроводу та коригування.

«Якщо ціль — це техніка, то ще можна якось працювати. Але якщо це піхота, яка рухається в посадках або ховається в бліндажах, без картинки її практично не знайти», — пояснює він.

Подібну думку поділяють військові і з інших підрозділів.

«Starlink і рації — це те, на що ми спираємося. Ми використовуємо LTE-зв’язок там, де є вежі, і навіть запускаємо дрони через LTE. Але Starlink є надзвичайно важливим, і швидко його замінити неможливо. Усі прямі відеотрансляції з дронів залежать від нього», — зазначає Маріо з 23-ї механізованої бригади.

«Без Starlink українські сили будуть змушені покладатися на рації та ретранслятори, що є великим кроком назад. Зі стандартними радіопристроями типу Motorola ми не можемо транслювати відео в 4K, як зі Starlink. Є радіосистеми, як-от Silvus, які дають стабільний відеосигнал для високоякісної трансляції з дронів, але Starlink — це основа. Ми не вирушаємо на завдання без нього. Політ дрона без трансляції у реальному часі до командних пунктів та підрозділів-партнерів — марний», — підсумовує Дмитро з 413-го окремого батальйону безпілотних систем.

Водночас на думку військових, раптова відмова від Starlink не буде фатальною, хоча наслідки будуть серйозними. Тому про наявність альтернативи варто задуматися заздалегідь.

ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"

Приватбанк ( Банківська карта )
5169 3351 0164 7408
Рахунок в UAH (IBAN)
UA043052990000026007015028783
ETH
0x6db6D0E7acCa3a5b5b09c461Ae480DF9A928d0a2
BTC
bc1qv58uev602j2twgxdtyv4z0mvly44ezq788kwsd
USDT
TMKUjnNbCN4Bv6Vvtyh7e3mnyz5QB9nu6V
Статті
Популярні
Button Text