Європейський Союз удвічі переоцінює свої потужності з виробництва 155-мм артилерійських снарядів, ставлячи під загрозу домовленості з їх постачання Україні.

Про це повідомляють журналісти проєкту «Схеми» в межах розслідування журналістського консорціуму, до якого також увійшли німецьке видання Die Welt, чеське Investigate, польські Vsquare та Frontstory, фінське Iltalehti, словацьке Ján Kuciak Investigative Centre, нідерландське The Investigative Desk та естонське Delfi Estonia.

Журналісти опитали виробників та покупців боєприпасів, урядовців, політичних радників і військових експертів у країнах-членах ЄС та з’ясували, що європейські виробники в змозі виготовити приблизно вдвічі менше боєприпасів, ніж заявляють у Брюсселі.

Станом на червень 2024 року ЄС надав Україні вдвічі менше снарядів, ніж обіцяв, ще й зі значним запізненням.

Оманливі очікування

У березні 2024 року Єврокомісія заявила, що завдяки її роботі європейські потужності з виробництва 155-мм снарядів  на початку року сягнули 1 мільйона боєприпасів на рік.

Три місяці потому, у червні 2024-го, високопосадовець Єврокомісії Тьєррі Бретон зробив ще амбітнвшу заяву про те, що до кінця поточного року виробники ЄС вийдуть на спроможність виробництва в 1,7 мільйона снарядів на рік, яка й надалі зростатиме.

Однак, згідно зі словами високопоставленого джерела в європейській збройовій промисловості, яке говорило на умовах анонімності, нинішня спроможність і досі становить лише третину від цієї цифри.

«Вона (європейська виробнича спроможність – ред.) беззаперечно менше від 500 тисяч снарядів на 2024 рік. Ось такі вони, спільні потужності. Це дуже далеко від 1,4 мільйона або 1,7 мільйона, про які казали Боррель і Бретон», – заявив голландському виданню The Investigative Desk поінформований представник європейської промисловості на умовах анонімності.

Це свідчення збігається з інформацією двох інших поінформованих джерел в індустрії, високопосадовців у ЄС та Україні, які в червні говорили з журналістами на умовах анонімності та оцінили річну потужність європейської промисловості в понад пів мільйона снарядів.

«Твердження лідерів ЄС про досягнення заявлених виробничих потужностей до кінця цього року не є обґрунтованими. Зростання виробництва по всій Європі відстає, і нинішня загальна потужність сягає близько 580 тисяч одиниць на рік», – розповіло джерело, обізнане в артилерійському виробництві Словаччини.

Згідно з публічним звітом Міністерства оборони Естонії від грудня 2023 року виробничі потужності ЄС оцінюються приблизно в 600 тисяч пострілів на рік.

Ця інформація також збігається з оцінкою німецького виробника Rheinmetall від січня 2024 року. У внутрішньому документі компанії зазначено, що існуюча річна потужність виробництва боєприпасів у Західній Європі становить близько 550 тисяч снарядів 155 мм калібру.

Rheinmetall на початку року стверджувала, що сама (з залученням нової дочірньої фірми Expal в Іспанії) наразі може виготовити 350 тисяч снарядів, тоді як решта провідних гравців на ринку ЄС – фінсько-норвезька NAMMO, французька філія KNDS, британська BAE і словацька MSM разом можуть виготовити ще 200 тисяч снарядів.

Ця оцінка Rheinmetall суперечить твердженню Єврокомісії про те, що у січні 2024 року виробничі спроможності ЄС сягнули 1 мільйона боєприпасів на рік.

Єврокомісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон прогнозує зростання виробництва аж до 1,7 мільйона снарядів у 2024 році. Його речник у відповіді Die Welt зазначив, що посадовець ґрунтує свою оцінку виробничих потужностей на «даних, якими обмінюються уряди та промисловість у країнах-членах ЄС», та знову підтвердив попередні заяви Бретона: «Отже, ми підтримуємо власні оцінки, що виробничих потужностей в 1,5-1,7 мільйона можна досягти за реалістичних операційних умов у відповідь на отримані замовлення».

Ключові проблеми виробництва

За словами представників збройових компаній, проблема полягає у всесвітньому дефіциті пороху та вибухових речовин, а також у нестачі коштів для фінансування промисловості, адже влада західних країн неохоче підписує з індустрією довгострокові контракти.

Високопоставлені джерела в урядах та збройовій галузі ЄС, з якими поспілкувалися «Схеми» та медіапартнери, звинуватили у затримках надходження боєприпасів до України бюрократію та повільність ЄС, а однією з причин скорочення обсягів постачання боєприпасів назвали невідповідну оцінку ЄС власних виробничих потужностей.

Численні джерела в європейській збройовій галузі також кажуть, що їм важко інвестувати значні кошти в розширення виробництва, коли уряди не фінансують та не відшкодовують ці витрати, та закликають держави до підписання довгострокових контрактів.

«Це складно, тому що ми інвестуємо мільярди чи сотні мільйонів у обладнання та наймаємо більше людей. Нам потрібен більший горизонт», – заявило одне з джерел у галузі журналістам The Investigative Desk.

Rheinmetall, чи не найзапекліший критик небажання європейських урядів підписувати довгострокові контракти зі зброярами, отримав те, чого прагнув, у червні 2024 року. Уряд Німеччини значно розширив існуючу рамкову угоду, уклавши нову – найбільшу в історії компанії на 8,5 мільярдів євро. Згідно з німецьким урядовим документом, який «Схеми» отримали в межах журналістського консорціуму, компанія має поставити понад 2 мільйони снарядів 155-мм калібру кільком європейським країнам до 2030 року.

Не всім європейським виробникам боєприпасів вдається отримати такі ж великі урядові замовлення, як Rheinmetall. Наприклад, фінсько-норвезька державна збройова компанія NAMMO каже, що має лише короткострокові контракти на кілька років вперед.

Попри це NAMMO ризикує інвестувати в розширення потужностей. Компанія планує потроїти виробництво 155-мм снарядів на своєму заводі у фінському місті Састамала до 2026 року, хоч поки й не отримувала замовлень на цю додаткову потужність.

За словами полковника Мікко Міллікангаса, топ-менеджера, відповідального за відносини з основним клієнтом компанії – фінськими збройними силами, лише у свої фінські об’єкти компанія вкладе 200 мільйонів євро.