Російська ракета-дрон «Герань-5» покладається на американську та німецьку мікроелектроніку – дослідження

Російські ракети-дрони «Герань-5», якими Росія на початку року атакувала Україну, покладаються на західну мікроелектроніку.

Такого висновку можна дійти досліджуючи компоненти оприлюднені на порталі War & Sanctions.

Серед країн походжень мікрочіпів цього виробу – Німеччина та США, також окремі вироби, як наприклад MESH-модем XK-F358 компанії Xingkai Tech, виготовлені у Китаї.

Дослідження компонентної бази російського ракето-дрону «Герань-5» виявили електроніку американських компаній Texas Instruments, CTS Corporation і Monolithic Power Systems.

Від Texas Instruments в «Герань-5» операційний підсилювач LM258, цифровий сигнальний процесор TMS320, CAN-трансивер VP230, 6-канальний інвентор 42Z211JG3, регулятор напруги PS767D301:

Виявлена номенклатура CTS Corporation містить тактові генератори CTS39CB3. Від Monolithic Power Systems – синхронний понижуючий перетворювач MPST17.

Також серед мікрочіпів виявили вироби німецької компанії Infineon Technologies, а саме транзистори 014N06NS.

Дати виробництва окремих компонентів свідчать, що вони були виготовлені вже після початку повномасштабної війни, що вкотре підтверджує здатність Росії обходити санкції для виробництва нових ударних безпілотників.

«Герань-5» оснащений турбореактивним двигуном TELEFLY TF-TJ2000A. За публічною інформацією від має тягу в 200 кгс при вазі у 29 кг.

Ракета-дрон «Герань-5»

Попри те що пезпілотник має ту саму серію назви, що й попередні російські копії іранських дронів — «Герань-1», «Герань-2», «Герань-3» та «Герань-4», і виготовлений тим самим виробником, «Герань-5» суттєво відрізняється від попередніх моделей за аеродинамічною схемою та призначенням.

За формою корпусу новий дрон більше нагадує крилату ракету, а не безпілотники типу Shahed із дельтаподібним крилом та можна позначити як ракета-дрон, що вже широко використовується для українських виробів.

У Головному управлінні розвідки МО України, раніше повідомляли, що «Герань-5» є російською реплікою іранського безпілотника «Каррар» (Karrar).

Ключовою відмінністю нового апарата стала швидкість польоту, яка оцінюється на рівні 500–600 км/год.

Для порівняння, наймасовіший російський дрон «Герань-2» розвиває швидкість близько 180 км/год, що робить «Герань-5» значно складнішою ціллю для перехоплення.