Підтверджено факт чергового жорсткого вбивства українського військовополоненого

Підтверджено факт чергового жорстокого вбивства російськими злочинцями українського військовополоненого.

Про це повідомив заступник командира 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України Святослав Паламар.

Йдеться про закатованого Іщенка Олександра Олександровича, який мобілізувався в «Азов» 27 лютого 2022 року.

«Це не просто ще одне цинічне порушення росіянами Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Це удар по людській честі й гідності, по міжнародному праву, по тим принципам та цінностям, які ми відстоюємо на фронті», – каже Паламар.

У документах, оприлюднених зі згоди дружини закатованого героя Олени, йдеться, що Олександр загинув унаслідок шоку, множинних переломів ребер, закритої тупої травми грудної клітини та ушкоджень внаслідок контакту з тупим предметом.

«Про цей випадок мають знати всі: від США до Китаю. Вбивства українських військовополонених мають стати темою номер один у світових ЗМІ та на порядку денному міжнародних організацій. Лише розголос, тиск на росіян та повернення наших полонених додому можуть зупинити ці вбивства», – завершив Паламар.

55-річний Олександр Іщенко, водій «Азову», помер у СІЗО в Ростові-на-Дону, про це стало відомо 31 липня. Його смерть стала відомою лише через кілька тижнів.

У зв’язку зі смертю українського захисника, український омбудсмен Дмитро Лубінець звернувся до російської уповноваженої з прав людини Тетяни Москалькової з проханням з’ясувати всі обставини загибелі.

Українська сторона не була офіційно проінформована про смерть Іщенка і її причину.

«Мілітарний» на початку липня повідомляв, що російські окупанти стратили понад 110 українських військових уже після здачі їх в полон у місцях несвободи.

Міжнародний кримінальний суд спільно з українськими слідчими працює над розслідуванням катувань та жорстокого поводження з українськими військовополоненими у російських в’язницях.

Катування українських полонених у російських місцях несвободи стає системним і свідчить, що це невіддільна складова політики Росії.