Fire Point представила фронтовий ударний безпілотник FP-2

Українська компанія Fire Point представила ударний безпілотник у класі «middle strike» для ураження прифронтових цілей зі 100-кілограмовою бойовою частиною.

Про це повідомляє кореспондент «Мілітарного» з презентації розробників на виставці MSPO у Кельце.

FP-2 повторює конструкцію далекобійного безпілотника FP-1, який використовується для ураження цілей у російському тилу. Однак його дальність скоротилась з 1400 до 200 кілометрів, а бойова частина була збільшена до 105 кілограмів.

Безпілотник виконаний у варіантах з автономним наведенням для ударів по статичним об’єктам, а також із можливістю ручного управління оператором по радіоканалу для ураження рухомих цілей.

За словами розробників, новий виріб вже застосовується на передовій. І, судячи з глибокої уніфікації з масовим FP-1, його поставки на передову можуть пришвидшитись вже найближчим часом.

Виробники пропонують гнучкий комплекс як із класичною стаціонарною пусковою установкою, так і мобільний варіант для швидкого розгортання, який може бути замаскований під звичайну армійську вантажівку.

Ідея використання далекобійних безпілотників зі збільшеною бойовою частиною для ударів про фронтовим об’єктам вже давно назріла та отримала своє втілення у російській армії, яка упродовж останніх місяців  почала використовувати для цього модернізовані Shahed-136/«Герань-2».

Безпілотники, оснащені тепловізійною камерою та радіоканалом передачі даних, застосовувались росіянами по позиціям українських артилеристів, операторів безпілотників та інших важливих об’єктів.

Однак для роботи у радіусі понад 50 кілометрів такі дрони потребують використання наземних або літаючих ретрансляторів. Цю роль можуть виконувати розвідувальні безпілотники, такі як російська Zala або український Shark.

Відносна дешевизна та доступність безпілотників у поєднанні із важкою бойовою частиною дозволяє в певній мірі компенсувати дефіцит високоточного ракетного озброєння.

Крім того, велика дальність польоту безпілотників дозволяє розширити зону можливого ураження тилових об’єктів до сотень кілометрів, поставивши під загрозу ворожу логістику, місця розташування особового складу та склади озброєння.

За рахунок низької висоти польоту та масовості дрони можуть обходити або ж перенасичувати системи протиповітряної оборони російської армії, що у певних ситуаціях може мати кращий ефект за удари ракетних комплексів HIMARS.