Знову про штрафи. Бо це — не про цифри, а про логіку системи.

Цього четверга парламент має повернутись до розгляду законопроєкту №12258.

Нагадаю: йдеться не про скасування відповідальності. Йдеться про перегляд одного з найбільш нелогічних штрафів — 3% щомісячно за «користування» коштами попередньої оплати. Навіть якщо кошти так і не потрапили до виробника, а залишились на рахунках Казначейства.

Це не стимул. Це — фіскальна петля на шиї виробника.

Що підтримуємо:

• 0,1% пені — логічно, працює як стимул.
• 3% і 7% — дублюють одна одну, не враховують реальності війни, шкодять.

Що дає цей крок?

• Нарешті хоч часткове вирівнювання умов між українськими й міжнародними виробниками. Бо на іноземні компанії подібні штрафи не розповсюджуються.
• Можливість знизити фіскальний тиск на ті підприємства, які сьогодні тримають ключові напрямки виробництва.

Чому важливо саме зараз?

Бо ми або будуємо ефективну оборонну промисловість, або продовжуємо її душити «універсальними» механізмами, написаними в мирний час.

І головне — ринок єдиний.

Підтримку законопроєкту публічно висловили всі профільні об’єднання. Виробники, парламент, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України. Це рідкісний, але потужний консенсус.

Що далі?

Цивільний кодекс — перший крок. Бюджетний — має йти слідом.

Бо питання не тільки в конкретній статті. Питання — в цілісній філософії:

• Контроль має залишатись.
• Але контроль — не має знищувати виробництво.

Якщо ми хочемо зброї для армії — багато, швидко і якісно — нам потрібні не лише контракти. Нам потрібні умови, за яких ці контракти можливо виконати.

Голосування у четвер.

Ринок чекає. Армія — тим більше.