Коли мова йде про такі поняття як шпигунство та розвідувальну діяльність на території Європи то у свідомості більшості людей відразу спливають такі слова як Берлін чи Лондон, ці стереотипи були роками продиктовані нам з літературних чи кінематографічних творів, хоча дійсними європейськими центрами боротьби провідних розвідок світу між собою  починаючи з кінця ХІХ століття є такі міста як швейцарська Женева та австрійський Відень. На перший погляд абсолютно безперспективні для розвідувальної діяльності міста по праву можна назвати колисками міжнародного шпигунства.

Першопричина такого статусу криється в історії, а точніше в політичному положенні та статусі даних країн напередодні чи під час подій які змінювали історію світу.

Відень який спочатку був столицею Австрійської імперії, а після об’єднання з Угорщиною у 1867 році став столицею новоствореної Австро-Угорщини  завжди притягував представників іноземних спецслужб, спочатку це було викликано досить глобальним положенням Австрії на політичній карті тогочасної Європи, безкінечними війнами з її участю, також свою роль зіграло географічне положення держави, яка знаходилася в центрі Європи, про те через значну територію мала кордони і з Османською та Російською імперіями. Про те відправною точкою для посилення іноземного розвідувального елементу стала Перша світова війна, яка почалася з безпосередньою участю Австро-Угорщини.

Що стосується Женеви в історичному розрізі то тут можна побачити абсолютно протилежну ситуацію, напередодні і на початку Першої світової війни Швейцарія офіційно визнала себе нейтральною країною, і таким чином мінімізуючи можливості проведення бойових дії на своїй території навпаки створила досить сприятливі умови для діяльності іноземних розвідувальних служб, оскільки навколо самої Швейцарії точилися бойові дії, а вона в свою чергу стала центром прийняття біженців, та політичних утікачів, то дане місто яке фактично є однією з центральних точок де приймалися політично доленосні рішення (поняття столиці в Швейцарії досить неоднозначне, через те, що офіційно дана країна є єдиної у світі діючою конфедерацією, тобто союзом незалежних кантонів, то де-юре столиці не існує,а де-факто нею є місто Берн, а Женева по впливу знаходиться на другій сходинці) стало досить популярною локацією для створення розвідувальних центрів, в тому числі які використовувалися як плацдарми для операцій за теренами Швейцарії.

Про те ці часи вже давно минули і треба акцентувати увагу на актуальних причинах центрального становища даних міст для спецслужб світу.

Причина №1 : В даних містах знаходяться штаб-квартири багатьох міжнародних організацій

У Женеві знаходяться штаб-квартири таких міжнародних організацій як Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна організація праці,  Міжнародна організація цивільної оборони, Міжнародного Червоного Хреста, Всесвітня торгова організація, офіс ООН та ряд інших).

Про те не менш важливе значення має наявність у місті головних офісів деяких недержавних організацій, наприклад головний офіс компанії Weatherford, яка входить до п’ятірки нафтосервісних компаній світу, один з центральних офісів компанії Vitol, яка багато років була найбільшим нафтотрейдером у світі, також можна сказати про офіс компанії Wingtra, це швейцарська компанія яка займається розробками БПЛА.

Одне з ключових місць в цій системі займає Європейський центр ядерних досліджень, зі штаб-квартирою у Женеві, який виходячи зі своєї специфіки є досить бажаним об’єктом для дослідження провідними розвідками світу.

Що стосується Відня то він не відстає від свого швейцарського аналога, у Відні знаходять штаб-квартири таких міжнародних організацій як Організація з безпеки та співробітництва (ОБСЄ), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), буквально тиждень тому стало відомо про відкриття у Відні Бюро по зв’язкам з ОБСЄ та рядом інших міжнародних без пекових організацій.

Причина №2: Дані міста були і є центрами міжнародних дипломатичних, політичних заходів.

У Женеві щорічно проводиться близько 500 різних міжнародних конференцій та конгресів, за безпосередньою участю провідних країн світу, а проведення такої кількості заходів  ще й такого масштабу означає великі можливості для отримання інформації розвідками світу так би мовити з першоджерела, та у повній мірі.

Можна навести приклад 2020 року і перераховувати лише деякі подібні заходи які проводилися у цих містах…(і це не зважаючи на карантинні обмеження, в інші роки їх було набагато більше):

У Женеві протягом минулого року відбулося багато заходів які проходили під егідою ООН, серед яких ключове місце займають наступні :

1) Перемовини по Нагорному Карабаху, у жовтні 2020 року, між представниками Арменії, Азербайджану та місії ОБСЄ;
2) Перемовини Спільної воєнної комісії по Лівії у лютому 2020 року;
3) Конференція по роззброєнню, серпень 2020;
4) Конференція по коронавірусу на самому початку епідемії, у лютому 2020;
5) Перемовини щодо мирного врегулювання конфлікту в Сирії, серпень 2020.

У Відні протягом 2020 року було не так багато політико-дипломатичних подій глобального масштабу, про те можна згадати червневі перемовини між США та Росією щодо ядерного роззброєння.

Причина №3: Недосконалість кримінально-правового регулювання покарання за шпигунство та слабка робота національних контррозвідувальних служб

Кримінальне право Австрії не дає чіткого законодавчого визначення терміну шпигунство, воно формулюється лише доктринальним способом, чинний Кримінальний кодекс Австрії наводить лише ряд безпосередніх діянь які можуть підпадати під це слово, та відповідно мати кримінальний характер, а це дає можливість адвокатам по своєму тлумачити дії своїх підзахисних.

Що стосується Швейцарії то покарання за дії які прямо чи побічно пов’язані зі шпигунством то вони знаходяться в 13 розділі Кримінального кодексу, шпигунство за нормами Кримінального кодексу Швейцарії має 4 форми, це дипломатичний шпигунство, економічна розвідувальна діяльність, політична розвідувальна діяльність та військова розвідувальна діяльність.

На перший погляд вбачається чітка правова регламентація покарання за дані злочини,  з нормативного боку так і є, а головна проблема з виявленням та притягнення винних за шпигунство на практиці, оскільки в Федеральній розвідувальній службі Швейцарії (яка займається і контррозвідкою) станом на 2014 рік всього 259 кадрових співробітників, а на 2015 рік було 284 співробітників, то це дає зрозуміти, що такими силами ні теоретично ні практично не реально проводити діяльність щодо пошуку та подальшої нейтралізації іноземних розвідувальних мереж в країні.

Тож, якщо підбити підсумок то можна сказати, що головними причинами такої активізації провідних спецслужб світу навколо цих двох невеличких міст є наявність в них об’єктів та проведення подій які є потенційно вигідними для отримання корисної інформації, а нездатність внутрішніх правоохоронних органів цьому протидіяти тільки посилює апетити міжнародних гегемонів розвідувальної діяльності.