В 1942 р. під час невдалого рейду на Дьєпп союзники отримали болючий урок, проте висновки які були зроблені і стали в нагоді під час висадки в Нормандії.

Висаджуватися на берег з бронетехнікою без урахування геологічних особливостей місцевості, припливів та відливів, інформації про укріплення ворога і їх міцність було невиваженим рішенням.

Особливо це стосувалося бронетехніки бо в рейді на Дьєп, наприклад менше половини танкодесантних кораблів змогли висадити танки на берег і всі 27 машин були знищені.

Отже за розвідку місцевості взялися спеціалісти з утвореного ще в 1940 р. для операцій в Греції Combined Operations Assault Pilotage Parties (COPP) які проводили детальні геологічні та гідрологічні дослідження під носом у німців (дуже масштабна операція відбулася в новорічну ніч).

Аналізуючи дані які надходили від COPP британське командування шукало ідентичні ділянки на британському узбережжі і там моделювали умови використання техніки під час висадки накопичивши неабиякий досвід.

Крім того не слід забувати про загородження Атлантичного валу через які теж потрібно було пройти і якнайшвидше покинути пляжу що перебував під постійним обстрілом. Досягнення такої цілі потребувало переосмислення ідеї інженерного забезпечення бою певних технічних засобів яких на той момент не було.

Вирішити цю проблему доручили генералу танкових військ серу Персівалю Хобарту, який до переводу в танкові війська служив сапером, був людиною революційних поглядів на військову справу і зі складним характером. Певно це стало причиною відправки його в “почесну відставку” в 1939 р.

Запрошення командувати експериментальною 79-ю танковою дивізією Хобарт отримав в жовтні 1942. На той час він перебував на посаді капрала територіальної оборони містечка Чіпінг Кемпден.

Скомпілювавши технічні рішення які вже використовувалися і свої ідеї Хобарт створим дійсно унікальний підрозділ. Крім цього 79 танкова дивізія могла бути розділена і придана тим частинам союзників які потребували специфічної техніки. До речі американці прийняли цю пропозицію досить прохолодно обмежившись лише амфібійними танками, а в іншому покладалися на піших саперів за що пізніше генерал Бредлі зазнав обґрунтованої критики.

Техніку яку використовувала 79 дивізія називали “Смішинками Хобарта”.

Отже які вони були ті смішинки?:

По перше це танки Sherman DD (Duplex Drive), або як їх жартівливо називали військах “танки Дональда Дака”.

Концепцію придумали ще в 1942 р. і відпрацювали на танках “Валентайн” кількість переобладнаних машин сягала двох сотень.

Отже що собою являло це переобладнання. На середній танк М4 Шерман надягався відкритий зверху екран з тканини що не промокає який в похідному положенні був складений навкруги машини.

Перед спуском машини в воду він розкладався за допомогою трубок в які подавали стиснене повітря. Рух в воді забезпечувався гвинтом який був зчеплений шестернями з задніми колесами.

Незважаючи на “благеньку” конструкцію машини показали себе непогано окрім пляжу Омаха де певно було пороблено. З 29 спущених на воду машин 27 затонули так як спуск відбувся дуже далеко від берега.
Крім того для інженерів розробили машину яка б могла вирішувати всі необхідні задачі – Churchill AVRE (Armoured Vehicle Royal Engineers) за основу для броньованої машини інженерних військ взяли танк “Черчилль”.

Важкий, з низьким центром маси та потужним бронюванням (на пізніх моделях до 152 мм в лобовій проекції) важливим для роботи безпосередньо в бойових порядках. Досвід Дьєпу показав що гармати “Черчилля” абсолютно недостатньо для подавлення вогневих точок, а хотілось ще знищувати інженерні загородження, пробивати проходи в колючому дроті і та ін. Отже AVRE переозброїли на 290 мм короткоствольну мортиру яка стріляла 18 кг інженерним зарядом з 12 кг. Вибухівки на дальність до 150 метрів. Потужності “літаючої урни” виявилось достатньо і машина пішла в серію. Цікавим фактом є те що мортира перезаряджалась ззовні за принципом рушниці “переломки”.

В залежності від задач бойова інженерна машина могла оснащуватися різним обладнанням :
Churchill AVRE Bobbin: котушка з товстим армованим дротом полотном завширшки три метри яку танк розмотує перед собою що утворити шлях для проходу техніки по слабким грунтам і піску.

Fascine : велика в’язанка брусків або гілок яку можна було скинути в рів, або поставити як сходинку
SBG: штурмовий місток завдовжки 9 метрів

Носій накладного заряду GOAT: танк наближався до об’єкту який необхідно підірвати опускав раму з зарядом, від’їжджав і підривав його.

Для німців які ніяк не хотіли виходити з бункерів британці створили “Черчилль крокодил” з вогнеметом на місці курсового кулемету. Невеликий возимий запас палива для вогнемету збільшили простим та радикальним способом-розмістили його в броньованому причепі. Тим самим зробивши роботу екіпажу більш безпечною.

“Черчилль” ARK-був спеціальною машиною для швидкого проходу бронетехнікою ровів та переїзду через стінки. По суті це був звичайний “Черчилль” без башти з прикріпленими спереду і ззаду секціями мосту які при потребі розкладалися.

Для розмінування численних мінних полів використали мінний трал “Скорпіон” який вперше застосували в Африці проте значно покращили його. Система була досить простою-танк опускав перед собою обертаючийся барабан з ланцюгами які били по землі змушуючи міни вибухати.

В новій версії яку назвали “Краб” трал мав механізм відбору потужності від танкового двигуна, гідравлічну систему підйому, крім того прохід в мінному полу помічався крейдою, димами, а вночі лайтстіками.

Подбали і про тих хто виконував рутинну роботу таку як розгрібання завалів, пробивання доріг і т.д. під час якої можна втрапити під обстріл не стали винаходити велосипед, а забронювали надійний і добре себе зарекомендувавший себе бульдозер Катерпіллар D7.

Ще дві інженерних машини які працювали на узбережжі Нормандії не відносяться до “смішинок” хоча є досить цікавими. Через велику різницю між припливами та відливами евакуювати з пляжу вийшовшу з ладу або застрягшу техніку було нетривіальною задачею. Для цього було розроблено спеціальну евакуаційну машину на базі танка Шерман – BARV (Beach Armoured Recovery Vehicle).

Основою для машини став звичайний танк М4 Шерман який було герметизовано, і встановлено високу надбудову що дозволяла працювати машині на глибині до 2.7 метрів.

Такої самої переробки зазнали й трактори Катерпіллар D8, але їх кількість була дуже невеликою через малу швидкість.

Загалом “смішинки Хобарта” зарекомендували себе добре і широко застосовувались до кінця війни, а танки DD наприклад успішно форсували Рейн.