Ще одним еталонним «аналоговнєтом» армії РФ є важкі вогнеметні системи «Буратіно» і «Солнцепьок» (ТОС-1 і ТОС-1А). Пропаганда немитої створила довкола них ореол «ідеальної» зброї, руйнівна здатність якої ледь не така сама, як і в ядерної. Спробуємо розібратись – що ж це за вундерваффе?

Важкі вогнеметні системи використовують термобаричні боєприпаси, або, як їх ще називають, вакуумні. Механізм їх дії полягає в наступному: при спрацюванні боєприпасу утворюється хмара аерозолю з палива, яка детонується. Виникає явище об’ємного вибуху, яке супроводжується появою області пониженого тиску – звідси й «вакуумна» назва. Під час вибуху випалюється кисень, а ударна хвиля завдає людям травм, несумісних з життям. Словом, річ малоприємна…

Теоретично такий боєприпас має величезну руйнівну силу, але практично його ефективність обмежується низкою чинників. Насамперед, вона дуже залежить від атмосферних умов. Сильний вітер, туман чи дощ суттєво знижують руйнівний вплив термобаричних боєприпасів. Також немає особливого сенсу застосовувати їх на відкритій рівнинній місцевості. Термобаричні боєприпаси – це зброя для штурмів, вуличних боїв. А з огляду на значну руйнівну здатність, їх застосування обмежується міжнародними нормами. Ними заборонено обстрілювати не тільки цивільні, але й навіть військові цілі – у тому разі, якщо може постраждати цивільне населення, або ж завдані руйнування будуть серйознішими, ніж здобута військова перевага. Хоча москалям, звісно, плювати на гуманітарні норми…

Але повернімося до наших «баранів». Що ж таке ТОС-1? По суті, це – реактивна система залпового вогню, яка стріляє ракетами з термобаричними бойовими частинами. Змонтована вона на шасі танка Т-72 і має 30 напрямних калібру 220 мм. «Буратіно» використовувався у війні в Афганістані в 1988-1989 рр., а згодом в Чечні. В цих війнах проявились як сильні сторони ТОС-1, так і недоліки системи. Перш за все – це мала дальність вогню, яка становить лише 3600 м. А з цього випливає і наступний недолік: ТОС-1 мусить діяти в зоні ворожого вогню. Тепер уявіть себе на місці екіпажу бойової машини, на даху якої – 30 тонкостінних баллонів з легкозаймистою речовиною… Не надто приємно, чи не так? Щоправда, цей пакет напрямних з ракетами захищений бронею, але… тоненькою. Тобто, від автоматних куль вона ще захищає, а ось від чогось серйознішого – вже ні. Тому щоб підвищити шанси на виживання екіпажі заряджали не 30 снарядів, а 24 – два крайні ряди напрямних вони залишали порожніми. Транспортно-зарядні машини (ТЗМ) на шасі КрАЗів були взагалі беззахисними навіть від стрілецького вогню.

Виявлені недоліки російські інженери спробували усунути в системі ТОС-1А «Солнцепьок», взятій на озброєння у 2001 році. В ній переробили пакет напрямних, зменшивши їхню кількість з 30 до 24-х. Логіка була така: раз шість крайніх напрямних все одно порожні – давайте від них відмовимось! Але ж тепер екіпажі щоб уникнути зайвого ризику все одно не будуть заряджати крайні напрямні – тобто, залп скорочується до 18 ракет. Крім того, дальність вогню збільшили до 6000 м. Ну, і ТЗМ з автомобільного шасі перенесли на танкове – на Т-72. Бойова одиниця складається з трьох машин – самого «Солнцепьока» і двох ТЗМ.

За даними на 2018 рік армія РФ мала 72 системи ТОС-1А – свіжіші дані недоступні, але навряд чи ця кількість радикально збільшилась. Річ у тім, шо самі росіяни досить скептично оцінюють практичну придатність «Солнцепьока»: «ТОСы уже не могут похвастаться дальностью, поэтому они превратились в основном в оружие локальных войн — для войны с условными странами НАТО дальности в 6 км не хватит».

В Україні перша поява ТОС-1 була зафіксована в січні 2015 року, коли окупанти використовували таку систему в боях в околицях Донецького аеропорту. 3 лютого одна така система була знищена українськими військами. В нинішній повномасштабній агресії м-скалі теж застосовують «Солнцепьоки». Серед знищеного озброєння фігурує одна бойова машин і дві ТЗМ, ще одна бойова машина стала трофеєм українського війська – і це лише точно підтверджені фотофіксацією випадки. «Солнцепьоки», поряд з іншими реактивними системами та ствольною артилерією, є знаряддями терору проти мирних українських міст. Тому вони є і пріоритетними цілями для наших воїнів.

P.S. Сьогодні, 9 липня, з’явились фото трофейної ТОС-1А, яка була здобута ще минулого року ДУК і зараз використовується 67-ю ОМБр. Щоправда, використовується не надто часто – коли вдається роздобути боєприпаси.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9