Сьогодні ми заглибимось в сиву давнину… Ну, не таку, щоб зовсім сиву – не в середньовіччя, і навіть не в середину ХХ століття. Поговоримо про історію створення «Міража 2000». Одразу попереджаю тих, хто налаштувався на оповідь в стилі «Бойового сокола» – зі змаганням винищувальної і бомбардувальної мафій, таємними інтригами і відкритими конкурсами. Ні, цього тут не буде – а будуть неспішні вечірні бесіди двох президентів в Єлисейському палаці, будуть маркетингові розрахунки і бухгалтерські калькуляції…

В 60-х роках минулого століття фірма «Авьйон Марсель Дассо» переживала справжній розквіт. Її «дельти» – бойові літаки-безхвостки з трикутним крилом – збирали контракт за контрактом. Винищувач «Міраж ІІІ» склав гідну конкуренцію американським і совєтським машинам. Спеціально для експорту створили його спрощений варіант «Міраж 5» – і він успішно продавався на чотирьох континентах. Стратегічний бомбардувальник «Міраж IV», хоч і не мав шансів стати масовим, але був надзвичайно престижним продуктом, бо став одним з компонентів французької стратегічної ядерної тріади.

Але менеджери і конструктори AMD – так скорочено називали фірму – не розслаблялись. Ринок озброєнь вимагав нових продуктів – без цього реальною ставала загроза втрати завойованих позицій. За внутрішнього споживача можна було не хвилюватись – вже в 60-х роках AMD фактично стала монополістом у Франції в галузі створення і виробництва бойових літаків. А от зарубіжні покупці хотіли чогось новенького… Тому після того, як ПС Франції відмовились від розвитку проєктів «Міраж F2» і «Міраж F3» – двомісних винищувачів, в яких конструктори AMD відмовились від «дельти», застосувавши схему високоплана зі стрілоподібним крилом і нормальним хвостовим оперенням (цим терміном називають класичне оперення з кілем і стабілізатором), – фірма інвестувала власні кошти в дешевший і простіший одномісний винищувач «Міраж F1». Про цю машину я у 2005 році (страшно подумати – ДВАДЦЯТЬ РОКІВ ТОМУ!) написав велику статтю для часопису «Авиация и Время» – може, нарешті, дійдуть руки перекласти її і осучаснити; згадував його і у «Бойовому соколі» – як конкурента F-16 в боротьбі за ринки чотирьох європейських країн НАТО. І хоч той «конкурс століття» «Міраж F1» програв, але інвестиція себе цілком окупила. Такі літаки не тільки експортувались до півтора десятка країн, але й були придбані ПС Франції – як «перехідний варіант».

«Остаточним варіантом» для Франції мав стати інший літак – «Міраж G8», в якому реалізували популярну на рубежі 60-70-х років схему з крилом змінної геометрії. За такою схемою будувались американські F-111 i F-14, радянські МиГ-23, Су-24, західноєвропейський «Торнадо» – і це не кажучи вже про стратегічні ракетоносці В-1, Ту-22М і Ту-160. Французи ж, хоч і довели програму «Міраж G8» до стадії випробувань прототипів, у 1975 році остаточно її закрили через зростання коштів розробки.

Паралельно з програмою «Міраж G8» з середини 1972 року розвивалась програма ACF (Avion Combat de Futur), ініційована генштабом ПС Франції. Вона передбачала створення двомоторного одномісного винищувача того ж класу, що й американський F-15. На цьому етапі проєктувався літак під позначенням «Супер Міраж». Однак і ця програма була зупинена. Причини – суто комерційні: надмірна вартість проєкту і брак зацікавленості серед потенційних зарубіжних покупців. В той час на ринку вже були представлені літаки аналогічного класу – F-15 і «Торнадо», тож шанси «Супер Міража» здобути клієнтів за кордоном розцінювались як мізерні. Справа дійшла навіть до того, що ПС Франції всерйоз розглядали можливість купівлі американських винищувачів. У квітні 1976 р. делегація французьких військових авіаторів відвідала авіабазу Едвардс, де ознайомилась з F-15. Цікаво, що на літаку навіть були намальовані французькі ронделі! Однак до купівлі «Іглів» справа не дійшла. Французи надали перевагу власному проєкту, але в іншому, легшому класі.

В 70-х роках минулого століття винищувачі повітряного бою можна було умовно поділити на два класи – десятитонні і двадцятитонні. Літаки «Міраж ІІІ» і «Міраж F1» належали до першого з них. США до появи F-16 не мали гідного конкурента французьким машинам – літаки «Нортроп» F-5A/E були типовими «винищувачами для бідних», з нижчими льотними характеристиками і скромнішими бойовими можливостями.

Створення «Файтінг Фалкона» загрожувало позиції французьких літаків на світовому ринку озброєнь. Тому AMD-BA (таку абревіатуру мала компанія з грудня 1971 р., після поглинання фірми «Бреге Авіасьйон») ще у 1973 р. ініціювала програму створення одразу двох нових винищувачів з традиційними для «Міражів» трикутним крилом і новими двоконтурними двигунами SNECMA M53 – одномоторного «Міні Міраж» (МІМІ; майбутній «Міраж 2000») і двомоторного «Максі Міраж» (МАМІ; майбутній «Міраж 4000»). Наступного року Марсель Дассо ухвалив рішення про використання на нових літаках електродистанційної системи управління – вперше в практиці французького літакобудування.

Пропозиції були представлені на найвищому рівні, і 4 листопада 1974 року президент Франції Валері Жискар д’Естен скерував до президента AMD-BA Марселя Дассо лист, у якому схвалив продовження програми ACF і підкреслював, що оборона Франції не може бути гарантована без двомоторного винищувача. Як не дивно, але позиція президента республіки була піддана сумніву одним з урядовців – міністерським делегатом в справах озброєнь. В розлогій доповідній записці він зазначав: так, двомоторний винищувач потрібний для Франції, але, інвестувавши в його розробку, ми не матимемо коштів для проєктування одномоторної машини, а це призведе до втрати позицій на світовому ринку… Після кількох раундів консультацій між двома президентами, 18 грудня 1975 року Рада оборони під головуванням президента Франції остаточно ухвалила рішення відмовитись від двомоторного винищувача ACF на користь придбання одномоторної машини. Валері Жискар д’Естен, приймаючи Марселя Дассо в Єлисейському палаці, підкреслив, що уряд буде підтримувати потенційний експорт «Міражів 4000», але для французьких Повітряних Сил купуватиме лише одномоторні «Міражі 2000». Так почалась історія літака, який через пів століття надійшов на озброєння Повітряних Сил України…

Детальніше про серійне виробництво, модифікації і службу “Міраж 2000” можете почитати тут.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9

ПриватБанк: 4731 2196 4166 1818