Минулого тижня український парламент нарешті затвердив довгоочікуваний законопроект про введення посад головних сержантів та старшин у підрозділах. Я знаю, що в ЗСУ роль сержанта почала відновлювати свою вагу дещо раніше, ніж в НГУ, але конкретно в моїй бригаді формування сучасного сержантського корпусу почалося в 2016 році. У мене були очманіло круті сержантюги, яким офіцери довіряли позиції – тобто на ВОПі старшим був не капітан чи майор, а звичайний командир відділення, який пройшов сержантський вишкіл спершу в нашій Бригаді, а потім – у Золочеві. Будучи в/о головного сержанта роти, я повністю покладався на цих людей, бо окрім знань і досвіду вони володіли беззаперечним авторитетом серед бійців.

А вже цього тижня в нашій бригаді було офіційно сформовано й сержантську раду – спеціальний орган, який приймає колегіальні рішення стосовно усіх аспектів життєдіяльності особового складу: починаючи від висування кандидатур на посади сержантів, – а це найбільш авторитетні та вмотивовані солдати, – й закінчуючи питаннями, пов’язаними з житлом, підготовкою особового складу, матзабезпеченням військовослужбовців, тощо.

Також пореготав з нової сержантської ініціативи під назвою “Асоціація мамкиних воювак”, куди автоматично потрапляють любителі погодувати рашистських пропагандонів. Детальніше – дивіться у відео. Там же можна подивитися на наш мобільний спортивний комплекс, який існує лише в одному екземплярі в усій Нацгвардії (захочете такий для свого підрозділу – звертайтеся, можемо підказати контакти). Думаю, русня, що виднедавна облюбувала мій бложик, зацінить, хоча, кажуть, алкоголізм і спорт – речі непоєднувані.