В День Прапора сталась дуже символічна подія. 35 окрема бригада морської піхоти отримала почесне найменування будівничого та українізатора Чорноморського Флоту у 1917-21 рр. контр-адмірала Михайла Остроградського. Ще один військовий підрозділ отримав найменування видатного військового діяча Української Революції.

Хто ж такий Михайло Остроградський?

Народився на Полтавщині у 1862 р. в старовинній козацькій родині, що походила від гетьмана Данила Апостола.

Командир ескадреного міноносця “Страшний”, крейсера “Пам’ять Меркурія”, лінійного корабля “Св. Євстафій”

За виявлені мужність і хоробрість під час бойових дій Першої світової війни в Чорному морі М. Остроградський був нагороджений орденами Святого Станіслава II ступеню, Святої Анни II ступеню, Святого Володимира IV ступеню з мечами, а також грецькими, бельгійськими, болгарськими військовими орденами, медалями та іншими нагородами.

6 травня 1917 року капітана 1 рангу Михайла Остроградського призначають комендантом Севастопольської фортеці і обирають головою Георгіївської комісії Чорноморського флоту.

Один з ініціаторів “прапорової” українізації Чорноморського флоту в 1917–1918 рр. Протягом літа 1917 р. його обрано депутатом Севастопольської Ради та співкерівником Центрфлоту.

Після проголошення УНР в листопаді 1917 року, тодішній командувач ЧФ контр-адмірал Олександр Немітц за підтримки М. Остроградського направив телеграму Генеральному Секретарю військових справ УНР про визнання флотом влади УНР.

Після створення у Києві Морського генерального секретаріату Остроградський почав вимагати прискорення прийняття рішення про підпорядкування Чорноморського флоту Україні. Звернувся до Центральної Ради з проханням зарахувати його на службу до українських збройних сил.

При активній допомозі начальника Севастопольської фортеці М.Остроградського 09.11.1917 на підтримку Центральної Ради, до Києва був направлений окремий морський курінь ім. гетьмана Петра Сагайдачного.

21 квітня 1918 року на нараді Центрофлоту капітан 1 рангу Михайло Остроградський твердо заявив, що кораблі і військові частини, які стоять під українськими прапорами, виконувати наказ радянського уряду Росії про перехід флоту до Новоросійська не будуть і підпорядковуються законному уряду незалежної України.

30 квітня 1918 року призначений командувачем Українським Воєнним Флотом у Севастополі.
Зайнявши пост командувача флоту, Михайло Остроградський спільно з контр-адміралами В’ячеславом Клочковським та Сергієм Бурлеєм організували на «Георгії Побідоносці» штаб українського флоту і взялися розбудовувати флот. Під його командуванням знаходилося 7 лінкорів, 3 крейсери, 12 есмінців, дивізія підводних човнів та транспортна флотилія колишнього Чорноморського флоту.

21 травня 1918 року призначений Павлом Скоропадським представником Української Держави у Криму. Вів переговори з командуванням німецьких військ, які зайняли Крим, щодо збереження Українського Чорноморського Флоту. На початку червня наказом гетьмана Скоропадського Михайлу Остроградському присвоюється військове звання контр-адмірал.

29 липня 1918 року звільняється з посади коменданта Севастопольської фортеці, здає справи голови Георгієвської комісії та стає начальником 2-ї бригади лінійних кораблів.

У грудні 1918 року за Директорії стає заступником морського міністра Михайла Білінського. Морське міністерство під керівництвом М.Білинського і М.Остроградського, як згадував учасник тих подій Святослав Шрамченко, було найдієвішим з усіх попередніх міністерств.

17 квітня 1920 року Симон Петлюра призначив контр-адмірала Михайла Остроградського Головним начальником Чорноморського флоту та Заступником Військового Міністра по справах Військового та Торговельного Мореплавання. А також представником Української Республіки на півдні України по справах Воєнного та Торговельного мореплавання.

Остроградський, разом з іншими військовими фахівцями, радив Петлюрі спрямувати основний наступ українсько-польських сил не на Київ, а на Одесу. Це б дало вихід до моря, де ще й досі стояли вірні уряду УНР підводні човни, та давало змогу залучити до звільнення України велику кількість національно-свідомих моряків-чорноморців та очолити велике антибільшовицьке повстання на півдні та в центрі України. Однак цей план був відкинутий.

7 травня 1920 після звільнення Києва українськими військами М.Остроградський створює Дніпровську флотилію зі штабом у Києві.

Очолював Військово-морську місію УНР в Румунії. Восени 1920 року, з Бухареста намагається вести переговори з представниками адмірала Врангеля, що замінив генерала Денікіна в Криму. Мав намір для цього приїхати до Севастополя. Проте, головний отаман військ УНР заборонив М.Остроградському їхати в Крим.

У листопаді 1920 року Червона Армія витіснила українсько-польські війська з України. Контр-адмірал Михайло Остроградський вимушений був залишитися в еміграції в Румунії. Помер у Бухаресті 30 жовтня 1923 року, де і похований.