Хто реалізує ветеранську політику в Україні та про що вона?

Державна політика у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції включає: забезпечення адаптації та психологічної реабілітації, забезпечення санаторно-курортним лікуванням, технічними та іншими засобами реабілітації, забезпечення житлом ветеранів війни, надання їм освітніх послуг, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються з військової служби, інших учасників антитерористичної операції та осіб та ін.

Державна соціальна політика щодо ветеранів повинна сприяти їх послідовній адаптації в переломні моменти життя, такі як: повернення учасника бойових дій до мирного життя, яке за час його відсутності суттєво змінилося.

Державна політика щодо забезпечення соціально-економічних прав і гарантій ветеранів у розвинених країнах зведена в ранг державних пріоритетів. Адже ветерани оплатили право на державну підтримку участю у війні, іноді пораненням або смертю.

В Україні тема соціального захисту ветеранів значно актуалізувалася у зв’язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. В результаті мобілізації до Сил Оборони України більшої кількості осіб в майбутньому очікується надзвичайне навантаження на дану сферу.

До 24 лютого було близько 500 тис. осіб, які є безпосередньо учасниками Антитерористичної операції та Операції об’єднаних сил. Якщо сюди ще додати членів сімей загиблих Героїв, у тому числі Героїв Небесної сотні, постраждалих учасників Революції Гідності, а також всі інші категорії, такі як учасники Другої світової війни або прирівняні до них особи і всі, хто брали участь у миротворчих місіях, то це приблизно 1,2 млн людей. Щодо безпосередньо осіб зі статусом учасника бойових дій, їх було понад 770 тис. осіб. З початком повномасштабної війни кількість осіб, які потребуватимуть захисту, суттєво зростатиме. Як зазначають в Уряді, кількість громадян, які матимуть статус ветерана після війни може збільшитися вчетверо, з 1,2 млн до 5 млн осіб.

В Україні підтримкою ветеранів займаються 22 центральні органи виконавчої влади і це головна проблема

Ветерани сучасної війни отримують статус та перелік державних гарантій учасника бойових дій на рівні з ветеранами інших війн без врахування різниці у потребах та віці. Необхідно підкреслити, що система соціального захисту ветеранів та колишніх військових потребує докорінного переформатування. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає широкий спектр гарантій. Однак він прийнятий ще в 1993 році й потребує системного доопрацювання, адже зміни, які в нього вносилися протягом цього періоду, є точковими й не вирішують проблеми ветеранів та часто є популістичними. Адже відповідно до цього закону є такі поняття, як «ветерани праці» та «ветерани служби»; ветеранами є цивільні особи, які жили або працювали на територіях воєнних дій, реабілітовані політв’язні тощо.

Міжнародний досвід

Важливим елементом ефективної системи соціального забезпечення є наявність спеціального виконавчого органу, до відання якого належать усі питання, пов’язані із визначенням статусу військовослужбовців, пенсійним і соціальним забезпеченням ветеранів-інвалідів та членів їх сімей. Система соціального захисту ветеранів бойових дій включає механізми соціального страхування та матеріальної підтримки, а також засоби нематеріальної підтримки.

Австралія

До прикладу, у Австралії органом, відповідальним за соціальне і пенсійне забезпечення ветеранів та членів їхніх сімей, є Міністерство у справах ветеранів, що діє на підставі закону «Про реабілітацію військовослужбовців та компенсації» 2004 року (Military Rehabilitation and compensation Act ), закону «Про безпеку, реабілітацію та компенсацію» 1988 року (Safety, Rehabilitation and Compensation Act 1988 ), закону «Про соціальні виплати для ветеранів» 1986 року (Veterans’ Entitlements Act 1986)

Міністерство у справах ветеранів надає допомогу чинним та колишнім військовослужбовцям та членам їхніх сімей через виплату компенсацій та пенсійне забезпечення.

Сполучені Штати Америки

У США державну політику в галузі соціального забезпечення ветеранів та членів їхніх сімей здійснює Міністерство у справах ветеранів. Ветерани збройних сил та прирівняних до них відомств США (так звані Uniformed Services18) мають право на одержання допомоги в рамках багатьох програм Управління з питань виплат ветеранам (підрозділ Міністерства у справах ветеранів), яке керує національними програмами виплат пенсій та компенсацій ветеранам та членам сімей загиблих ветеранів, а також керує програмами професійної реабілітації ветеранів-інвалідів.

Канада

У Канаді органом, відповідальним за соціальне і пенсійне забезпечення ветеранів та членів їхніх сімей, є Міністерство у справах ветеранів, до якого входять Наглядова і апеляційна рада у справах ветеранів, а також Офіс омбудсмена у справах ветеранів, які звітують перед парламентом.

Хорватія

У Хорватії юридичним підґрунтям для системи соціального захисту став Реєстр хорватських оборонців, до якого практично з моменту розгортання воєнних дій вносили загиблих, полонених, зниклих безвісти.

Хорватське міністерство у справах ветеранів виникло на третій рік після війни і має назву Міністерство хорватських захисників (Ministarstvo hrvatskih branitelja Republike Hrvatske). Основним напрямом діяльності Міністерства хорватських захисників є вирішення питань, пов’язаних з правовим статусом захисників та членів їхніх родин. Другий напрям – вдосконалення законодавства щодо допомоги захисникам, розширення рамок цієї допомоги, підвищення рівня освіченості і конкурентоздатності захисників, розширення знань про війну, передусім серед молодого покоління. Третя функція міністерства – пошук зниклих безвісти, ексгумація, ідентифікація решток та організація поховань, турбота про меморіальні місця.

Сучасні реалії України

Попри те, що в Україні було утворене Міністерство у справах ветеранів, яке формує та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, розробляє проєкти законів та інших нормативно-правових актів у сфері соціального захисту ветеранів війни. В Україні підтримкою ветеранів займаються 22 центральні органи виконавчої влади. Це створює для ветеранів, їх сімей  незрозумілість процесів, довгі терміни та незручність надання послуг. Відсутність єдиного відомства для обслуговування потреб ветеранів вказує на високу ступінь бюрократизації системи соціального захисту, низький рівень взаємодії між міністерствами, відсутності чіткого розмежовування функцій міністерств. Внаслідок цього особа, яка демобілізується та повертається до мирного життя, не забезпечується гідним рівнем сервісу та підтримки тими ЦОВВ, які згідно з законодавством наділені відповідними повноваженнями.