Данія була однією з перших країн, які придбали винищувач General Dynamics F-16 Fighting Falcon, що автоматично зробило її потенційним покупцем для програми JSF (Joint Strike Fighter).

Як і багато інших країн Західної Європи, Данія стикалася з обмеженнями бюджету і в грудні 1993 року списала свої літаки Saab Draken, не маючи на той момент прямої заміни. Обов’язки, які раніше виконував Draken, перейшли до F-16.  

Офіс програми JSF намагався залучити країни, які могли б купувати ці літаки в майбутньому, якомога раніше. Ще до початку фази концептуального демонстраційного проєкту (CDP) вони вели переговори з першими покупцями F-16, сподіваючись переконати їх підтримати переможця програми.

10 вересня 1997 року Данія підписала Меморандум про взаєморозуміння (MoU) для участі у фазі CDP програми JSF, вклавши в це 10 мільйонів доларів США. 28 травня 2002 року Данія увійшла до невеликої групи країн, які долучилися до наступного етапу програми JSF — фази розробки та демонстрації (SDD).  

Вона зобов’язалася інвестувати 125 мільйонів доларів до 2012 року, що дало їй місце в команді, яка керувала програмою. Участь у проєкті обіцяла переваги для данської промисловості, але це не означало, що Данія обов’язково купить ці літаки.

Проте вважалося майже певним, що країна не вкладатиме стільки грошей, щоб потім відмовитися і обрати інший літак. Загалом Данія витратила на програму, включно з фазою CDP, 135 мільйонів доларів. За даними Lockheed-Martin, 14 данських компаній могли стати партнерами програми JSF. 

Хоча Данія була учасником фази SDD, це не завадило їй розглядати інші літаки. Наприкінці серпня 2005 року країна надіслала запит на інформацію (RFI) кільком виробникам літаків. Компанія Eurofighter швидко відреагувала, запросивши начальника Управління матеріально-технічного забезпечення ПС Данії генерал-майора Клауса Л. Аксельсена випробувати Eurofighter Typhoon. Генерал відвідав EADS 7–8 листопада 2005 року. Політ тривав годину і п’ятнадцять хвилин і був не просто показовим, а справжнім запланованим випробувальним польотом. 

27 лютого 2007 року Данія стала останньою країною, яка підписала Меморандум про взаєморозуміння щодо фази виробництва, підтримки та розвитку (PSFD). Міністр оборони Данії Сьорен Гаде підписав документ у посольстві США в Копенгагені. Угода визначила, скільки літаків Данія планує купувати щороку, а поставки мали початися приблизно через два роки після підписання контракту.

Усі вважали очевидним, що Данія обере F-35. У такому разі це був би другий літак у Королівських ПС Данії з позначенням F-35, адже раніше Saab Draken служив у трьох версіях: F-35, RF-35 і TF-35. 

Данія також намагалася долучитися до програми льотних випробувань, хоча не планувала купувати літаки для оперативних тестів та оцінки. Натомість вона обрала інший спосіб участі у фазі розробки та демонстрації (SDD), відправивши свій F-16 для підтримки програми у ролі літака супроводу. Цей F-16 вилетів із Данії 23 жовтня 2008 року, зробивши зупинки в Шотландії, Ісландії, Гренландії та Канаді на шляху до США.

Під час перельоту його супроводжував Canadair Challenger, який забезпечував пошуково-рятувальну підтримку та перевозив технічну команду. Офіційна церемонія передачі відбулася 29 жовтня на авіабазі Едвардс.

Льотчик-випробувач і літак допомагали тестувати системи F-35 за участю спеціально обладнаних літаків Boeing 737 і Sabreliner, які використовувалися в програмі. F-16 прибув до Форт-Ворта вперше 15 грудня 2008 року. Підполковник Каспер «Пел» Нільсен, один із данських льотчиків-випробувачів, разом із групою механіків підтримував роботу F-16 у рамках програми. 

На початку 2010 року в радіоефірі з’явилася інформація, що Данія нібито збирається вийти з програми. Ця новина швидко поширилася в інтернеті як ще один доказ проблем із програмою F-35 Lightning II. Проте данський F-16 залишився в США, уряд Данії не коментував ці чутки, і участь країни в програмі тривала. Такі повідомлення час від часу повторювалися. 

23 червня 2011 року данський F-16, який на той момент управлявся американським екіпажем, здійснив аварійну посадку і зазнав пошкоджень. Данська ремонтна команда була відправлена на авіабазу Едвардс, і через одинадцять тижнів літак знову був готовий до експлуатації.

Після перевірочного польоту 7 вересня 2011 року він повернувся до повноцінної роботи. Протягом цих одинадцяти тижнів Данія не надсилала заміну, і для потреб програми використовувалися інші літаки з бази Едвардс. 

10 квітня 2014 року міністр оборони Данії надіслав Запит на обов’язкову інформацію (Request for Binding Information), який містив близько 950 питань. Відповіді від Boeing, Lockheed Martin та консорціуму Eurofighter Typhoon надійшли 21 липня 2014 року. Три компанії оцінювалися за чотирма ключовими напрямами: 

• Військовий аспект: здатність літака успішно виконувати бойові завдання (ефективність місій), живучість літаків, можливість підтримувати їх у робочому та технічно актуальному стані протягом усього терміну служби (майбутній розвиток), а також ризики, пов’язані з кожною пропозицією, які не можна оцінити в грошах (ризик учасника). 

• Стратегічний аспект: здатність компанії підтримувати загальні цілі оборони та безпеки Данії, включно зі співпрацею з іншими країнами. 

• Промисловий аспект: здатність компанії сприяти значним інтересам безпеки Данії через промислову співпрацю з данською оборонною індустрією. 

• Економічний аспект: оцінка життєвого циклу літаків від кожного учасника, включно з витратами на закупівлю, поточну експлуатацію, підтримку в робочому стані та кількісно визначені ризики.  

Оцінка базувалася на 30-річному терміні служби нових винищувачів (2020–2049). Витрати вважалися слабким місцем F-35. Данці пояснили, що Eurofighter і Super Hornet розраховані на 6000 льотних годин, тоді як F-35 — на 8000.

Через це для однакового періоду служби знадобилося б більше літаків Eurofighter і Super Hornet, що знизило б витрати на закупівлю. Данія підрахувала, що їй потрібно 28 літаків F-35 Lightning II, 34 Eurofighter або 38 Super Hornet. 

На початку 2016 року стало відомо, що рішення щодо програми заміни винищувачів (FRP) буде ухвалено незабаром. Уряд Данії, який перебував у меншості, оголосив свій вибір наступного покоління винищувачів. Із трьох претендентів — Boeing F-18 Super Hornet, Eurofighter Typhoon (а не Rafale, як могло бути помилково вказано) і Lockheed Martin F-35 — прем’єр-міністр Ларс Расмуссен заявив, що уряд рекомендує придбати 27 літаків F-35.

Перша поставка планувалася на 2021 рік, остання — на 2027 рік. Це було значно менше, ніж заплановані 48 літаків, і не було ясно, чи це остаточна кількість, чи лише перша партія. Процес відбору в Данії ґрунтувався переважно на даних від постачальників — Міністерства оборони Німеччини, офісу програми F-35 (JPO) і Міжнародного програмного офісу ВМС США, а не на досвіді данської команди на базі Едвардс. 

Данський F-16 брав участь у супроводі понад 600 тестових місій F-35, зокрема понад 400 високоризикових, а також використовувався для аерофотозйомки та тренувальних польотів пілотів-випробувачів. За понад вісім років у програмі тестування F-35 на базі Едвардс літак налітав 2038 годин, більшість із яких провів пілот «Пел» Нільсен. 

Після оголошення рішення Boeing і Airbus поставили під сумнів фінансову частину оцінки. Комітет оборони парламенту Данії (CoD) викликав міністра оборони Пітера Крістенсена та представників Офісу програми нових винищувачів (NFPO) для пояснень.

Опитування показало, що 59% данців виступали проти закупівлі, тож було незрозуміло, чи зможе уряд меншості провести це рішення через парламент. Boeing навіть подав позов проти Данії через методи оцінки. Данський F-16 був нефінансовим внеском Данії у фазу розробки та демонстрації (SDD).

Цей внесок подовжили порівняно з початковими зобов’язаннями і припинили після завершення фази SDD. Зворотний шлях до Данії пролягав тим самим маршрутом, що й початкове розгортання. F-16 разом із данським персоналом і літаком Challenger прибув на авіабазу Скрюдструп 16 грудня 2016 року. 

Судовий позов Boeing стосувався доступу до документів про процес оцінки. Оскільки компанія не змогла чітко вказати, які саме документи потрібні, вона програла справу в 2018 році. Закупівлю F-35 парламент Данії схвалив 6 червня 2016 року.

У грудні 2016 року Національне аудиторське управління (Rigsrevisionen) розпочало дослідження, опубліковане в 2017 році. Воно поставило під сумнів припущення, на яких розраховували витрати життєвого циклу, і, що важливіше, чи вистачить 27 замовлених літаків для виконання поставлених завдань. 

Передня частина фюзеляжу першого данського F-35A прибула до Форт-Ворта в другій половині січня 2020 року.

Перший F-35 для Данії мав здійснити свій дебютний політ у 2021 році. Літак уже був на складальній лінії, що свідчило про те, що все йшло більш-менш за планом, хоча пандемія COVID-19 і створювала певні перешкоди у виробництві. Тим часом у Данії 15 червня 2020 року на авіабазі Скрюдструп відбулася церемонія закладки фундаменту для об’єктів, призначених для F-35. Кількість данських F-35 у США залежала від числа пілотів, яких потрібно було переучити: спочатку планувалося сім літаків, але з січня 2027 року їх мало стати шість.

Першим видимим знаком початку остаточного складання стало те, що 16 липня 2020 року основні частини фюзеляжу потрапили до станції електронного з’єднання та складання (EMAS). Перший данський F-35A, позначений як AP-1, вийшов із EMAS і перейшов до фінального етапу виробництва 15 вересня 2020 року.

Після цього його перевели до так званої «м’якої станції». AP-1 отримав бортовий номер L-001. Цей літак мав відправитися на авіабазу Люк у США для підготовки пілотів F-35. Вперше F-35 з’явився в повітряному просторі Данії у 2020 році, коли кілька нідерландських F-35 тренувалися разом із данськими F-16. AP-1 виїхав із заводу 13 січня 2021 року, після чого його перевели до цеху остаточного фарбування (AFF).

У повному кольорі він перейшов до завершальних випробувань (ATF) перед першим польотом 24 лютого 2021 року. Перший запуск двигуна відбувся 3 березня, а через п’ять днів, 8 березня, перший данський F-35 здійснив свій перший політ. 

Данія визначила такі ключові етапи впровадження: 

• Прибуття першого літака (FAA) на авіабазу Скрюдструп до 1 жовтня 2023 року. 

• Початкова оперативна готовність (IOC) — початок національних операцій, включно з режимом швидкого реагування, до 1 квітня 2025 року. 

• Обмежена оперативна готовність (LOC) — виконання завдань у обмеженому спектрі місій, включно з патрулюванням повітряного простору, до 1 липня 2026 року. 

• Повна оперативна готовність (FOC) — можливість виконувати весь спектр місій для данських F-35 до 1 липня 2027 року. 

Дані для місій данських F-35 будуть отримані з американських перепрограмувальних центрів на авіабазі Еглін у Флориді.

Перші шість F-35A були доставлені на авіабазу Люк для тренувань. Сьомий F-35A призначався для перельоту до Данії, щоб увійти до оперативного флоту. 2 лютого 2022 року ПС Данії оголосили, що підрозділом, який отримає і експлуатуватиме F-35A, стане 727-а ескадрилья.

Перший данський F-35A планували доставити до Скрюдструпа до жовтня 2023 року. Сьомий F-35A спочатку прибув до Люка для підготовки пілотів, а потім мав перелетіти до Данії.

14 вересня 2023 року перші чотири F-35 — L-007 (20-5647), L-008 (20-5648), L-009 (20-5649) і L-010 (20-5650) — приземлилися в Скрюдструпі.

Це сталося раніше офіційного введення літаків в експлуатацію, запланованого на 1 жовтня 2023 року.