Автономія дронів на фронті: поточний стан і виклики

У Львові 14 травня 2025 року відбулася конференція “Автономія дронів”,  організована кластером IRON. Подія зібрала розробників, військових, представників державного сектору та інвесторів, щоб обговорити поточний стан розвитку автономних систем у війні, наявні виклики та напрямки подальшого руху.

Чимало автономних технологій вже активно використовуються на фронті. Серед них: автоматичне донаведення, навігація в умовах відсутності зв’язку, автоматичне мапування місцевості. Однак ці технології все ще потребують вдосконалення, аби масштабувати їхнє використання. 

На платформі Brave1 зареєстровано понад 200 розробок у сфері автономії та штучного інтелекту для безпілотних систем. Багато компаній, що пропонують інноваційні рішення, також є учасниками кластера IRON. Зокрема, компанія Sine Engineering працює над розробкою ройових технологій, які дозволяють одночасно запускати дрони з різних позицій без використання GPS — навігація здійснюється за допомогою радіомодулів. Технологію вже випробувано в умовах фронту, повідомив співзасновник та CEO Sine Engineering Андрій Чулик. Це приклад досить простої ройової технології, яка не обіцяє складної ройової взаємодії на ранніх стадіях продукту. Водночас великою перевагою такого підходу є можливість швидко забезпечити потрібний результат на фронті, не витрачаючи роки на розробку готового рішення.

Стартап NORDA Dynamics розробляє автономні системи керування безпілотниками, які працюють в умовах РЕБ або відсутності зв’язку. Їхня технологія last-mile targeting дозволяє дрону самостійно завершити місію після визначення цілі оператором. Дмитро Вовчук, співзасновник та COO NORDA Dynamics зазначає, що автономні системи компанії дозволяють виконувати складні точні місії в умовах бойових дій швидко, ефективно і безпечно для оператора. За минулий рік NORDA Dynamics доставили на фронт понад 20 тисяч систем. Ця компанія була одною з перших, хто запропонував такі модулі в Україні, і досі залишається серед лідерів цього сегменту.

Компанія Farsight Vision створила платформу розвідки та ситуаційної обізнаності. Система трансформує дані з безпілотників у точні 2D і 3D моделі місцевості для оперативного аналізу в умовах бойових дій. За допомогою алгоритмів штучного інтелекту  автоматизується обробка фото- та відеоданих. Це рішення спрощує планування місій у невідомій місцевості, оскільки автоматично виявляє зміни, розпізнає об’єкти та формує тривимірну ситуаційну картину в реальному часі. Платформу вже активно використовують Сили оборони, і вона отримує позитивні відгуки від військових.

Що не працює / Чого бракує

Попри прогрес, повноцінна інтеграція автономних систем у бойові підрозділи має низку викликів. Один із них — інтеграція модулів донаведення в існуючі платформи, яка потребує тісної співпраці виробників і бойових підрозділів.  Зміни погодних умов, особливості рельєфу чи поведінка ворога — все це вимагає адаптивності від технологій.

Простота в експлуатації — критично важлива. Для успішного масового використання дрон має бути простим в оперуванні,  адже на фронті мало часу на виконання завдання, і йдеться про збереження не одного життя. Про це неодноразово наголошували військові на конференції.

“Важливо, щоб розробники тісно спілкувалися з бойовими підрозділами, бо тестування та фактичне бойове застосування  — це абсолютно різні речі. Ми отримуємо багато фідбеку від військових про використання дронів з донаведенням. Багато систем створені інженерами для інженерів. Важливо, щоб система була такою, яку військовому буде легко підлаштувати під себе. Наприклад, поміняти приймач чи прошивку. Всі бойові підрозділи змушені переробляти дрони. На передовій відбуваються динамічні зміни, тому якщо дрон неможливо видозмінити, він ніколи не буде готовим до бойової роботи. Також не менш важливим фактором є ціна. Тільки системи донаведення за 100 доларів або й менше зможуть набути масовості у використанні”, — Іван Ковальов, керівник напряму «FPV мультироторного типу» у Військовій школі «Боривітер». 

Недостатнє тестування перед масовим постачанням — ще одна поширена проблема, на яку звертає увагу Ярослав Ажнюк, засновник та CEO компанії TheFourthLaw. Підрозділи звітують про десятки і сотні окремих випадків, так званих “edge cases” які не покривалися системами, що надавались виробниками упродовж 2024. У результаті, дрони з автономністю не працювали як слід в умовах реального застосування через неінтуїтивне керування, вимоги щодо кутів заходу на ціль, зміни ваги БК та прошивки бетафлайту, освітленість, характер руху цілей та багато іншого. 

Налагоджена комунікація між виробником і бойовими підрозділами є критично важливою для ефективного впровадження автономних систем. Віддаленість суттєво ускладнює цей процес: що ближча взаємодія, то швидше можна усувати технічні несправності — не за тижні, а за години. Крім того, безпосередній контакт із фронтом забезпечує розробникам глибше розуміння бойового контексту та потреб користувачів. 

Попри постійний зв’язок із бойовими підрозділами, у NORDA Dynamics відзначають, що дистанційна співпраця не завжди забезпечує повноцінний зворотний зв’язок. Команда розробників рідко отримує достатній обсяг відео та аналітики невдалих бойових застосувань, що ускладнює вдосконалення систем. Переважно військові передають лише позитивні результати, тоді як для ефективного розвитку автономних рішень критично важливо мати доступ до прикладів помилок і технічних збоїв.

Одним із ключових викликів залишається хронічна нестача часу у військових. Умови постійного стресу, перевантаження та обмежена кількість годин сну зумовлюють необхідність повної довіри до техніки, яка застосовується в бойових умовах.

Представник Третьої окремої штурмової бригади зазначає, якщо система вимагає тривалого налаштування або є надто чутливою до неідеальних умов, вона просто не буде використовуватися на фронті. Оператори потребують простих, надійних та інтуїтивно зрозумілих рішень, які можна швидко підготувати до застосування. У таких умовах критичною є гнучкість та адаптивність систем донаведення до кута атаки, ваги бойової частини, напрямку вітру тощо, адже на позиціях немає можливості тримати великі запаси споряджених дронів. Це вимагає від розробників не лише високого рівня технологічної зрілості продуктів, але й глибокої відповідальності у комунікації з бойовими підрозділами, а також розуміння реальних умов і потреб на передовій.

Успіх впровадження систем донаведення по повітряних цілях значною мірою залежить не лише від технічних характеристик, а й від рівня підготовки операторів. Опанування таких технологій вимагає комплексного та тривалого навчання — повноцінна підготовка триває щонайменше два тижні, оскільки пілот повинен враховувати низку критичних факторів під час використання системи. Водночас, навіть за високої якості автономного донаведення, ефективність системи може обмежуватись загальним технічним станом супутнього обладнання. Основною проблемою часто є застарілі радари та допоміжні засоби, а не самі програмні рішення, зазначає Володимир, представник окремого полку БПС Nemesis. 

Ще одним суттєвим бар’єром для масштабного впровадження автономних дронів є інертність державних контрактів. Внаслідок тривалих бюрократичних процедур на фронт потрапляють застарілі версії систем. Як зазначає Дмитро Вовчук, співзасновник та COO Norda Dynamics, дрони, що постачаються за держзамовленням, часто мають модулі версії 2.5, тоді як компанія вже працює з версією 5. Це потребує доопрацювання техніки безпосередньо перед використанням, що ускладнює оперативне розгортання нових рішень.

До того ж існують бар’єри в комунікації між державними структурами, розробниками і військовими. До органів військового управління часто надходять неактуальні відгуки про автономні технології. Часто ці фідбеки ще й суперечать один одному. Це ускладнює ухвалення обґрунтованих рішень щодо закупівель.  Слід також врахувати, що не всі бойові підрозділи мають ресурси співпрацювати напряму з виробниками. 

Що буде далі

У найближчій перспективі автоматизація має потенціал значно спростити виконання бойових завдань. Військові очікують на покращення якості автономного донаведення по наземних цілях.

Найкращі шанси на масштабування та успіх мають відносно прості технології, які надбудовують поступовий прогрес на наявних технологіях, не обіцяючи спецефектів з коміксів Marvel на фронті за лічені місяці.

Разом із тим, українські компанії змушені працювати в умовах постійної гонки зі складним суперником. У технологічному протистоянні з російським ВПК кожне нове рішення ризикує бути скопійованим протягом кількох місяців — тож важливо проєктувати системи з урахуванням майбутніх контрзаходів ще на етапі створення.

Однак для одночасної розробки інноваційних технологій і їхніх “антидотів” потрібні значні людські та фінансові ресурси. І саме тут критично важливою стає синергія держави, бізнесу й армії — щоб забезпечити сталий розвиток автономних систем, які не просто відповідають на виклики сьогодення, а формують перевагу на полі бою завтра.