Цими вихідними Міністерство стратегічних галузей промисловості провело перший урядовий захід, присвячений українським розробкам у ніші тактичних розвідувальних коптерів. Його головною метою став пошук кращих рішень для заміни китайських коптерів DJI Mavic 3, котрі майже одноосібно зайняли цю нішу в українській армії.

Окрім стратегічної залежності військових від імпортної системи, іншим важливим недоліком «Мавіків» є їх цивільне призначення, котре не враховує нюанси застосування на полі бою та потреби військових. Зокрема, ці досить дорогі дрони, вразливі до ворожих систем радіоелектронної боротьби, через що вони у великих кількостях втрачаються на передовій.

На виставці вісім українських компаній представили свої розробки, які потенційно мають витіснити китайські безпілотники. Мова йде про дрони Kruk, Yautja, PD10ND, «Роксоляна», «Укроптер», ZOOM, Ptakh-S та «Шмавік». Чотири останні моделі вже пройшли випробування та були кодифіковані/кодифікуються, що дозволить закуповувати їх у межах державних контрактів.

Український ринок тактичних коптерів

Необхідно одразу зауважити, що всі представлені моделі не вписуються у масо-габаритні параметри Mavic 3, котрий важить трохи менше одного кілограма та вміщається в долоні. Проте їх можна поділити на дві категорії: відносно компактні та легкі «Yautja», «PD10ND» і «Шмавік» вагою до 2 кілограмів, а також більші «Укроптер», «Ptakh-S», «Kruk» і інші масою від 3 до 5 кілограмів.

Мають вони і відмінності у своїй філософії: у той час як розробники «Yautja» зосередилися на складних технологічних рішеннях, представники «PD10ND» сповідують простоту конструкції, яка в багатьох місцях взаємозамінна з поширеними на фронті 10-дюймовими FPV-дронами.

Однією з головних відмінностей українських дронів стала поява у складі комплексів окремої станції управління з виносною антенною щоглою, яка забезпечує кращу передачу сигналу та дальність польоту безпілотників, ніж звичайний пульт із короткою антеною. Таке рішення забезпечує  радіус роботи дронів у радіусі 10-15 кілометрів, а також дозволяє операторам дистанціонуватися від передавача, залишаючись у відносній безпеці.

Альтернативне рішення пропонують розробники «Yautja», де сигнал з пульту управління пілота надходить не на станцію, а мультироторний дрон-ретранслятор, який може працювати від власних батарей або під’єднувати зв’язок та живлення по провідному каналу. Мультикоптер має по одному шифрованому каналу для одночасного управління 14 дронами, а його високе розташування мінімізує ефект радіогоризонту.

Значна увага була приділена захисту від ворожих систем радіоелектронної розвідки та боротьби: усі дрони мають цифровий шифрований канал передачі даних, використовують нестандартні частоти або системи псевдовипадкового переналаштування робочої частоти (ППРЧ).

Зміни відбулися і в системах навігації: більшість дронів отримали стійкі до перешкод модулі супутникового зв’язку GNSS або ж і зовсім мають відмовитися від них на користь автономних рішень з опорою на візуальну прив’язку до місцевості на базі «машинного зору».

Окремо варто звернути увагу на оптичні системи українських дронів, які мають забезпечити належну якість візуальної розвідки. Більшість моделей комплектуються готовими сторонніми камерами з базовим 10-кратним оптичним зумом та гібридним (оптичний + програмний) до 30 крат. Однак їх можна легко замінити на потужніші 80- або навіть 180-кратні версії, що встановлені на дронах «Ptakh-S» та «Роксоляна».

Розробники «Kruk» також пропонують як альтернативу власне рішення, яке дозволить інтегрувати систему лазерного цілевказання, що відкриває можливість наведення керованого озброєння, як-от бомби AASM та снаряди Copperhead.

Камери пропонуються як з виключно оптичним каналом, так і комбіновані з тепловізором. Всі вони оснащені складною трьохплощинною системою стабілізації, через що камера має специфічну підвішену конструкцію.

Час польоту представлених дронів коливається в межах від 40 до 60 хвилин. Окремо цей параметр залежить від типу задач: «Yautja», «Укроптер» та «ZOOM» є розвідувально-ударними дронами, котрі упродовж меншого часу можуть нести підвісні вільнопадаючі боєприпаси загальною масою до 2 кілограмів.

Зокрема, «Yautja» є одним із найбільш швидкісних дронів, що може розвивати швидкість до 120 км/год. Конструктори мають намір використовувати це для стрімких пікіруючих заходів на ціль та точнішого бомбометання з різким виходом із зони ураження.

«Kruk» же у базовій комплектації, окрім розвідувальних функцій також може бути ретранслятором сигналу для інших літальних апаратів та наземних роботизованих комплексів.

Локалізація та ціни

На сьогодні українська технологічна та компонентна база є недостатньою для формування замкнутого циклу виробництва дронів, який не потребував би імпорту іноземних елементів. Запит на дрони саме українського виробництва має стимулювати ринок до нарощення цих спроможностей.

«Головна мета, яку переслідує Мінстратегпром, — масштабувати виробництво та зменшувати кількість закордонних компонентів шляхом переходу на вітчизняні зразки. Це дозволить знизити залежність від імпорту та зберегти витрачені кошти всередині країни», — зазначив очільник відомства Герман Сметанін.

Уже зараз розробники представлених рішень пропонують свої конструкторські рішення та інтегрують компоненти українського виробництва. Мова йде як про прості механічні деталі, так і складну електроніку, зокрема, системи зв’язку.

«Цифровий зв’язок українського виробництва. Так, компоненти із США та Тайваню, однак схемотехніка, всі протоколи, програмне забезпечення зробили інженери нашої команди», — зазначають розробники «Yautja».

Ступінь локалізації різниться від моделі до моделі. Виробники «Укроптера» оцінюють кількість українських компонентів у 40%, у той час як розробники «Ptakh-S» заявляють про заміщення усіх компонентів, окрім двигунів та оптики.

Варто також згадати, що за словами деяких розробників, українське міністерство оборони також пропрацьовує централізовану закупівлю систем зв’язку «військового класу» для подальшої  інтеграції в українські розробки у вигляді наданої замовником сировини.

Власне виробництво дронів виявилося недешевим: вартість окремо взятого коптера у більшості комплексів коливається в межах 3-5 тисяч доларів при вартості звичайного GМавіка» $3000. Їхні розробники очікують, що більша вартість нівелюється надійністю, яка зменшить втрати бортів до коєфіцієнту 1:10 порівняно з Mavic 3. Такі дрони, як «Укроптер» та «Шмавік» виявилися дешевшими. Зокрема, вартість останнього у базовій комплектації становить близько 2 тисяч доларів.

Окремо потрібно відзначити, що вартість безпілотного комплексу з декількома дронами та станцією управління може становити значну суму. До прикладу, «Yautja» разом із ретранслятором та одним дроном коштуватиме близько 10 тисяч доларів, з яких лише 3800 припадатиме на сам розвідник. А «Ptakh-S» у складі станції та трьох бортів коштуватиме 13000 доларів.

Більше деталей про самі дрони від їхніх розробників та демонстраційні польоти можна побачити у репортажі «Мілітарного».