Популярні
На початок російського повномасштабного вторгнення на озброєнні Сил оборони України перебували вітчизняні, радянські та західні протитанкові ракетні комплекси.
Українські ПТРК були представлені комплексами «Стугна-П» і «Корсар», які закуповувалися в межах державного оборонного замовлення.
Серед західних комплексів станом на лютий 2022 року були американські Javelin та британські NLAW.
Також на озброєнні ЗСУ перебували радянські протитанкові комплекси «Фагот», «Конкурс» та «Штурм-С», а також трофейні російські «Корнети».
У цій статті ми докладніше розглянемо західні зразки протитанкових ракетних комплексів, які відносно нещодавно надійшли на озброєння Сил оборони України.
Протитанкові комплекси українського виробництва поруч з іншими ПТРК, які були поставлені Силам оборони в межах міжнародної військової допомоги, зробили свій внесок у знищення великої кількості ворожої техніки та зменшення військового потенціалу російської армії.
За допомогою ПТРК «Стугна-П» і «Корсар» українські воїни зупиняли просування окупаційних військ, знищували гелікоптери та живу силу.
«Стугна-П» – український важкий протитанковий ракетний комплекс другого покоління, розроблений та виготовлений Київським конструкторським бюро «Луч». Його створили у 2005—2010 роках. У квітні 2011 року ПТРК «Стугна-П» взяло на озброєння Міністерство оборони України. Його експортний варіант дістав назву «Скіф». Комплекс активно постачали до низки країн.
Комплекс має систему наведення керованої протитанкової ракети за лазерним променем, що здійснюється у напівавтоматичному режимі з закритої позиції (спеціально підготовленого укриття) за допомогою пульта, який виноситься на відстань до 50 м.
ПТРК може вести вогонь ракетами з різними бойовими частинами: тандемними кумулятивними чи уламково-фугасними й уражати танки чи іншу техніку та укріплення на максимальній відстані 5 км.
Українські військові не раз за допомогою «Стугна-П» та його експортного варіанту «Скіф» знищували та підривали російські танки, зокрема, Т-90М «Прорыв», бойові машини піхоти (БМП), МТ-ЛБ, БРДМ-2 та бронетранспортери й іншу техніку. Ці випадки дуже часто потрапляли на відео.
Також відомі випадки збиття керованими ракетами комплексу «Стугна-П» російських гелікоптерів, зокрема ударних Ка-52. Їх знищили воїни 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України.
Український легкий протитанковий ракетний комплекс «Корсар» від КБ «Луч» призначений для ураження нерухомих та рухомих броньованих цілей, що мають комбіновану, рознесену чи монолітну броню, зокрема з динамічним захистом. Ракета комплексу дає можливість боротися з танками, бронетранспортерами, а також гелікоптерами, які зависли над землею чи летять на низькій висоті. З комплексу також можна уражати малорозмірні цілі типу довготривалих вогневих точок. Комплекс був взятий на озброєння української армії в серпні 2017 року. ПТРК постачався на експорт.
Наведення ракети здійснюється за лазерним променем. Протитанковий комплекс комплектується ракетами у транспортно-пускових контейнерах із тандемною кумулятивною (РК-3К) та уламково-фугасною (РК-3ОФ) бойовими частинами. Максимальна дальність стрільби ракетою, якою оснащується «Корсар», становить 2500 метрів. Комплекс забезпечує проведення стрільби зі станка або з упору з підготовлених та непідготовлених позицій як у денний, так і в нічний час із застосуванням тепловізійної камери.
Підрозділи територіальної оборони, бійці Національної гвардії та Збройних Сил за допомогою ПТРК «Корсар» від самого початку великої війни з Росією знищують на різних ділянках фронту різноманітну ворожу військову техніку: танки, БМП тощо.
З відкритих джерел відомо, що українське військо до великої війни з російськими окупантами отримало тисячі вітчизняних керованих ракет і сотні пускових установок ПТРК «Стугна-П» і «Корсар».
Після початку російського повномасштабного вторгнення Державне підприємство Київське конструкторське бюро «Луч» передало українським військовим протитанкові ракети та пускові установки, які призначалися для експорту до інших країн.
Перші 210 протиракетних ракет Javelin і 37 пускових установок були доставлені в Україну зі США наприкінці квітня 2018 року в межах контракту вартістю близько 47 мільйонів доларів. Пізніше Пентагон уклав контракт на виробництво протитанкових ракетних комплексів Javelin для поставок за кордон, зокрема і для нашої держави. Виробництво цієї партії комплексів мало бути завершене до 31 серпня 2021 року.
Однак набагато більше ПТРК Javelin Україна отримала напередодні та після російського повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. В межах міжнародної військової допомоги цю зброю Силам оборони передавали і передають Сполучені Штати. Також ці ПТРК передавала Литва та Естонія.
ПТРК Javelin – це переносний протитанковий ракетний комплекс третього покоління виробництва спільного підприємства Javelin Joint Venture американських компаній Raytheon та Lockheed Martin. Він належить до систем озброєння з функцією «вистрілив та забув». Комплекс призначений для знищення бронетехніки, а також може уражати деякі повітряні цілі, що летять на низькій висоті з невеликою швидкістю: гелікоптери або БПЛА. ПТРК з 1996 року перебуває на озброєні армії США та низки інших країн, зокрема й України.
Ракета FGM-148 має теплову систему самонаведення, тому оператору протитанкового комплексу не потрібно супроводжувати і коригувати політ ракети після запуску — вона робить це самостійно.
Система Javelin пропонує два режими атаки: згори та прямо. Завдяки можливості атакувати згори ракети можуть уражати бронетехніку у верхню частину башти і корпусу, які менш захищені порівняно з лобовою частиною та бортами. Після пуску ракета здіймається на висоту 160 м та летить, доки не наблизиться до цілі на необхідну відстань та під гострим кутом падає на неї згори.
У режимі прямої атаки ракета летить за похилою траєкторією. Для ураження цілі на відстані 2000 м ракета спочатку здіймається до висоти 60 м і майже по прямій летить у бік цілі. Цей режим призначений для ураження бронетехніки в борти, лобову проєкцію та завислих гелікоптерів. Мінімальна відстань ураження цілі – 65 м.
У травні 2020 року почали випускати керовану ракету у версії FGM-148F. Вона оснащена вдосконаленою багатоцільовою бойовою частиною, що включає тандемний кумулятивний заряд, розрахований на пробиття нинішньої та перспективної броні бойових машин, зокрема з динамічним захистом, та має фрагментований металевий корпус, щоб ефективніше уражати живу силу та легку техніку за рахунок утворення уламків. Ракета має ліпшу систему відстежування цілей. Також FGM-148F можна запускати з полегшеної пускової установки LWCLU.
LWCLU – це командно-пускова установка, яка є єдиною складовою комплексу Javelin та призначена для багаторазового використання. Пристрій розроблений у 2022 році. Нова пускова установка LWCLU легша за стандартний варіант майже на 2 кг та має менші розміри. Споряджений комплекс із новою пусковою установкою важить 20 кг.
Перші моделі ракет мали ефективну дальність ураження цілей близько 2 км, яку вдалося поліпшити до 2,5 км у наступних версіях. Ракета у версії FGM-148F здатна захоплювати та уражати цілі вже на відстані 4750 метрів.
Цей американський протитанковий ракетний комплекс довів свою ефективність у боротьбі з російською бронетехнікою на полі бою в Україні.
Сили оборони України напередодні повномасштабного вторгнення і після отримали від Великої Британії значну кількість легких ПТРК NLAW в межах військової допомоги.
Легкий протитанковий комплекс NLAW (Next Generation Light Anti-tank Weapon) – ручний одноразовий протитанковий засіб з ефективною дальністю стрільби 800 м. Його розробила шведська група Saab AB спільно з британським відділенням групи Thales за завданням та за фінансування міноборони Великої Британії.
Комплекс NLAW складається з транспортно-пускового контейнера (труби) та самокерованої ракети. Він призначений для знищення ворожих танків, бронетранспортерів, бойових машин піхоти та автотехніки. Загальна вага — 12,5 кг, а довжина — 102 см.
Ракета складається з двох частин:
У хвостовій частині ракета має діаметр 115 мм, а у носовій – 150 мм, там міститься кумулятивна бойова частина діаметром 102 мм.
На відміну від багатьох інших протитанкових засобів NLAW не використовує активну систему наведення на ціль. Натомість він використовує наведення за «прогнозованою прямою видимістю», включаючи магнітні та оптичні датчики для виявлення цілі. Система також є ефективною в ситуаціях, коли оператор може бачити лише невелику частину техніки супротивника.
Перед пострілом оператор за допомогою прицілу протягом трьох секунд відстежує кутову швидкість цілі, яку запам’ятовує інерційний блок ракети.
Під час польоту ракети інерційний блок робить необхідні поправки, коригуючи напрям руху. Ракета пролітає приблизно за метр над баштою танка чи іншої бронетехніки і завдає нищівного удару.
Хоча NLAW може уразити танк, він також ефективний проти інших цілей. У режимі прямої атаки його можна використовувати проти легких цілей, як-от вантажівок, автобусів, автомобілів, гелікоптерів.
Комплекс серійно виробляється з 2009 року. Спочатку замовили 20 тисяч систем. У шведській армії комплекс позначається як RB-57 і перебуває на озброєнні близько 10 країн світу. Виробництво NLAW ведеться на підприємстві Thales Air Defence у місті Белфаст за кооперації інших британських компаній. Термін зберігання комплексу становить 20 років.
Сили оборони України влітку 2022 року отримали американський протитанковий ракетний комплекс BGM-71 TOW. Ця зброя увійшла до пакетів допомоги від США.
BGM-71 TOW (Tube-launched, Optically-tracked, Wire-guided) — це американський важкий протитанковий ракетний комплекс другого покоління, в якому оператор має постійно супроводжувати ціль та безпосередньо керувати ракетою по дроту. Розробляли комплекс у 1960-х роках спільно дві компанії: Hughes Aircraft Company (зараз Raytheon) та Rock Island Arsenal. Він призначений для ураження бронетехніки та інших цілей.
У своїй першій версії комплекс взяла на озброєння армія США у 1970 році. І протягом наступних десятиліть він постійно вдосконалювався та модернізувався. Він і досі залишається одним з основних ПТРК американського війська. А також є одним із найбільш розповсюджених протитанкових ракетних комплексів у світі і перебуває на озброєнні більш як у 40 країнах.
У 1983 році з’явився варіант комплексу TOW-2 з ракетами з більшою бойовою частиною та більш захищеною системою керування. А у 1987 році — TOW-2A з тандемною кумулятивною бойовою частиною, яка була призначена для ураження танків, оснащених динамічним захистом. Вона була здатна пробивати 850—900 мм броні.
У 1992 року на озброєння надійшла ракета TOW-2B з підривом бойової частини направленої дії над бронетехнікою. Для цього використовується лазерний та магнітний сенсори, які відповідають за політ на заданій висоті та детонацію бойової частини над бронемашиною.
ПТРК TOW складається з пускової установки, на якій розташована оптична система, що використовується для виявлення і спостереження за ціллю, а також для наведення ракети. А також встановлюється транспортно-пусковий контейнер із керованою ракетою.
?️Ukrainian HMMWV with mounted BGM-71 TOW ATGM on the move in #Kherson Oblast.#UkraineRussiaWar pic.twitter.com/EXyy20b8xn
— MilitaryLand.net (@Militarylandnet) November 7, 2022
У сучасній версії ПТРК має прицільний комплект, що поєднує оптичний і тепловізійний приціли, а також лазерний далекомір. Загальна вага комплексу — 93 кг. Дальність ураження цілей — від 3 до 4 кілометрів для ранніх версій і до 4,5 км у ракет останніх модифікацій. Після запуску ракети оператор передає команди управління по оптоволоконному дроту.
Також є ракети у бездротових версіях, управління якими здійснюється радіоканалом. Ця модернізація не потребує особливих змін у пусковій установці, оскільки необхідне обладнання легко інтегрується у систему.
Існує модифікація керованої ракети у версії BGM-71H TOW Bunker Buster, яка призначена для ураження польових укріплень, бункерів та міських споруд, у яких переховується супротивник.
ПТРК TOW використовується як піхотна зброя, а також у складі озброєння БМП Bradley та іншої техніки й самохідних протитанкових установок. Комплекс добре зарекомендував себе під час бойових дій у різних військових конфліктах.
Навесні 2022 року Сили оборони України отримали ПТРК Milan у межах міжнародної військової допомоги для протистояння окупаційним силам Росії. В окремих підрозділах були сформовані мобільні вогневі групи, які були озброєні цими комплексами. Для цього ПТРК могли встановлювати на багі або автомобілі високої прохідності, які мали забезпечувати швидкий вихід на вогневу позицію та переміщення після ураження цілі.
Протитанковий ракетний комплекс 2-го покоління Milan (Missile d’lnfanterie Leger Anti-Char – «легка протитанкова піхотна ракета») взяли на озброєння армії Франції та Німеччини у 1972 році, тоді ж розпочалося серійне виробництво. Розробка комплексу тривала у 1963—1971 роках. Це основна європейська протитанкова керована зброя малого радіуса дії. Польотом ракети до визначеної цілі керують за допомогою дроту.
Milan був розроблений на основі вимог збройних сил Німеччини та Франції, щоб забезпечити піхоту точною протитанковою зброєю, здатною знищувати насамперед радянські танки на європейському театрі бойових дій. Виробником цього ПТРК став французько-німецький консорціум Euromissile, а зараз його виробляє MBDA. Також за ліцензією цей протитанковий комплекс випускається в Індії.
У 1984 році з’явилася удосконалена версія Milan-2, який отримав інфрачервоний приціл MIRA, що дало змогу застосовувати ПТРК цілодобово. Комплект озброїли керованою ракетою зі збільшеним діаметром кумулятивної бойової частини, що забезпечило більше бронепробиття.
У 1993 році з’явилася модифікація Milan-2T, який стріляв ракетою вже з тандемною кумулятивною бойовою частиною, що дозволило протитанковому комплексу уражати танки, оснащені динамічним захистом. Згодом з’явився Milan-3, а також модифікація Milan-ER зі збільшеною до 3000 м дальністю ураження.
ПТРК Milan складається з пускової установки і транспортно-пускового контейнера (ТПК) у формі труби з керованою ракетою всередині. Пускова містить приціл, електронний блок, пульт керування та джерела живлення. Українські військові зазначають, що ПТРК Milan в одній з версій, яка була передана, важить 45 кілограмів.
Пуск ракети здійснюється з положення лежачи або з коліна, а під час стрільби на малі відстані – стоячи. Після натискання на спуск стартовий двигун виштовхує ракету з контейнера. Далі у неї розкриваються стабілізатори. Після того, як вона віддаляється на безпечну для оператора відстань, що становить близько 3 м, вмикається маршовий двигун ракети. При цьому ТПК відкидається назад, гасячи значну частину віддачі.
Практичне застосування ПТРК показало, що ракети комплексу Milan мають додаткову уражаючу здатність шляхом детонації невигорілого твердого палива маршового двигуна на додачу до бойової частини.
Українські військові, які застосовували ПТРК Milan проти російських окупантів, також дали свою оцінку цій зброї. За їхніми словами, комплекс добре себе зарекомендував.
Після проголошення незалежності у Збройних Силах України на озброєнні перебували різні радянські протитанкові ракетні комплекси.
Мова про ПТРК 2-го покоління «Фагот», «Конкурс» та «Метис», які застосовують українські оборонці. Ці відносно прості у використанні комплекси дають змогу знищити важку техніку російських окупантів.
У Генеральному штабі ЗСУ торік розповіли, що в Україні навчилися продовжувати термін придатності ракет до радянських протитанкових комплексів. Для цього українські фахівці розробили власний спосіб проведення всіх необхідних процедур.
Зокрема, українські військові розповіли, як із протитанкового комплексу «Фагот» знищують російську військову техніку і для ураження автотехніки та позицій російських окупаційних військ.
«Ми працюємо на установці «Фагот» уже понад рік на Донеччині. Попри те, що цей зразок ПТРК уже «дідусь», це не заважає нам ефективно й точно знищувати ворожі БМП, танки та «урали». Працюємо здебільшого, щойно сонце вийде з-за обрію й до сутінків, адже видимість має бути доволі гарною», — розповідає Олександр, головний сержант взводу окремої механізованої бригади ЗСУ.
«Фагот» – радянський переносний протитанковий ракетний комплекс, призначений для ураження рухомих та нерухомих цілей, як-от броньована техніка, укриття, вогневі засоби супротивника. Комплекс застосовувався у різних військових конфліктах, а тепер його використовують у російсько-українській війні.
ПТРК озброюється керованими за допомогою дроту ракетами, які забезпечують ураження цілей на відстані до 2000—2500 метрів і вимагають ручного наведення на ціль та її утримання в полі зору. За словами українських військових, відстань для стрільби на полі бою залежить від ландшафту місцевості.
Українські військові також застосовували проти окупаційних сил трофейні російські протитанкові ракетні комплекси «Корнет».
Бійці Сил оборони захоплювали пускові установки та ракет до них, зокрема на колишніх російських позиціях.
«Корнет» – російський протитанковий ракетний комплекс розробки Тульського КБ приладобудування. Управління ракетою до ураження цілі здійснюється за лазерним променем напівавтоматичною системою управління.
Розроблений на базі комплексу танкового керованого озброєння «Рефлекс», він зберіг його основні компонувальні рішення. Призначений для ураження танків та інших легкоброньованих цілей. У процесі розвитку комплекс отримав ракети з фугасною та термобаричною бойовою частиною, завдяки яким здатний працювати і по живій силі супротивника.
Основна відмінність «Корнета» від радянських ПТРК другого покоління полягає в системі наведення, яка замість дроту наводить ракету за лазерним променем (аналогічна схема керування реалізована в українському ПТРК «Стугна» і «Корсар»).
Функції оператора ПТРК під час бойової роботи зводяться до виявлення цілі через оптичний або тепловізійний приціл, взяття її на супровід, здійснення пострілу та утримання перехрестя прицілу на цілі аж до її ураження.
Українські військові показали, як за допомогою трофейного ПТРК знищили російську станцію спостереження «Муром-М», а також обладнання РЕБ і зв’язку.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
