Популярні
Російський оперативно-тактичний комплекс “Искандер” став не тільки засобом ураження військових об’єктів, а й засобом тероризування українського цивільного населення.
У цій статті ви дізнаєтеся про історію, склад комплексу, його характеристики, номенклатуру ракет та бойове застосування.
Оперативно-тактичний ракетний комплекс “Искандер” почав розроблятися наказом ЦК КПСС и Ради міністрів СРСР від 21.12.1988 року №1452-294 “О начале опытно-конструкторских работ по созданию ОТРК “Искандер”“.
Планувалося, що новий комплекс замінить ОТРК “Ока”, які почали ліквідовуватися після підписання “Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності”. Цікаво, що “Ока” під цей договір не підпадав, так як мав дальність ураження до 400 кілометрів.
Рішення про внесення комплексу до списку було прийнято рішенням керівництва Союзу в лиці Михайла Горбачова.
В результаті, виникла потреба у ракетах, які мають звичайну конвенційну бойову частину та з ефективністю, яка б виникла при використанні спеціальних (ядерних) бойових частин.
Ця проблема могла вирішитися точністю ураження, яку звичайні інерціальні системи управління дати не могли. Відповідно, постало питання створення нової системи управління ракетою, яка б дозволила керувати нею під час всього польоту.
Це дозволило б комплексу “Искандер” уражати рухомі і нерухомі цілі, що робить його аналогом ОТРК “Ока-У”.
Зв’язка пускових установок та засобів розвідки, що отримала назву “Равенство”, повинна була робити велику кількість пусків за максимально короткий час, за планом – це від 20 до 40 уражених цілей в годину, саме тому було прийнято рішення розмістити дві ракети у пусковій установці.
“Искандер” почав розроблятися силами “Конструкторского Бюро Машиностроения” у місті Коломни під керівництвом Сергія Непобедімого.
Незабаром, у 1991 році, Союз розвалився і розробка комплексу сповільнилася через фінансові проблеми і продовжувалася у ініціативному порядку. Його вперше показали на виставці “МАКС-1999”.
Комплекс був взятий на озброєння у 2006 році, тоді ж стартувало серійне виробництво.
9К720 “Искандер” призначений для підготовки та нанесення ефективних ракетних ударів по особливо важливих малорозмірних і площинних цілях у глибині оперативної побудови військ противника.
Типовими цілями комплексу є ракетні комплекси, РСЗВ, далекобійна артилерія, літаки і гелікоптери на аеродромах, командні пункти і вузли зв’язку.
Цікаво, що росіяни визначають завданням комплексу ураження найважливіших об’єктів цивільної інфраструктури.
Самохідна пускова установка 9П78-1, що розроблена ЦКБ “Титан”, окрім двох ракет включає в себе весь комплекс приладів для підготовки і виконання пуску.
Вона побудована на базі шасі МЗКТ-7930, повна маса складає 42 тонни, корисне навантаження доходить до 19 тонн, швидкість пересування автодорогам не перевищує 70 кілометрів на годину, по ґрунтових – до 40. Розрахунок 9П78-1 складає 3 людини.
До складу комплексу входить транспортно-заряджальна машина 9Т250 або 9Т250Е, що призначена для транспортування двох ракет і їх заряджання. Вона також побудована на шасі МЗКТ-7930 і додатково оснащена навантажувальним краном. Бойова маса складає 40 тонн, а розрахунок – 2 людини.
Управління комплексу здійснюється з командно-штабної машини на базі КАМАЗ 43101. КШМ оснащена радіостанцією Р-168-100КА “Акведук”, розрахунок складається з 4 осіб.
Також до складу комплексу входить машина матеріально-технічного обслуговування, що призначена для перевірки систем ракет перед пуском, розрахунок якої складається з 2 осіб та пункт підготовки інформації, що призначений для розрахунку і передачі даних на пускові установки, розрахунок також складається з 2 осіб. Машини виконані на шасі КАМАЗ 43101.
Крім того, до комплексу входить машина життєзабезпечення на шасі КАМАЗ 43118, що забезпечує проживання особового складу усього комплексу.
До складу кожної ракетної бригади ЗС РФ, за офіційними даними, повинен входити один комплект, що включає в себе 12 пускових установок, 12 транспортно-заряджальних машин, 11 командно-штабних машин, 14 машин життєзабезпечення, один пункт підготовки інформації, одну машину матеріально-технічного обслуговування, набір навчальних засобів, набір переносних автоматизованих робочих місць, комплект арсенального обладнання та запас ракет двох типів – аеробалістичних і крилатих.
Ракети “Искандеру” бувають двох типів – квазібалістичні та крилаті.
9М720, 9М723, 9М723М – це твердопаливна, одноступенева ракета з невіддільною головною частиною, що управляється на всій траєкторії польоту за допомогою аеродинамічних і газодинамічних рулів. Оціночна дальність польоту ракети сягає близько 500 кілометрів.
Стартова маса ракети складає 3800 кілограмів, маса бойової частини, в залежності від варіанту, складає в середньому 480 кілограмів.
Траєкторія польоту не балістична а керована, саме тому такі ракети називають квазібалістичними.
Ракета постійно змінює площину траєкторії, вона починає активно маневрувати на ділянці свого розгону і підходу до цілі – з перевантаженнями від 20 до 30 G.
Саме у таких маневрах полягає складність її перехоплення, бо протиракеті потрібно рухатися траєкторією з перевантаженнями у 2-3 рази вищими, що дуже складно.
До того ж складність перехоплення ракети полягає у висоті польоту, яка на деяких ділянках складає близько 50 кілометрів. Крім того, ракета виконана у конструкції, що має малий ЕПР і покрита спеціальним покриттям.
Ракета може бути оснащена модулями радіоелектронної боротьби, що також може суттєво ускладнити її перехоплення.
На ціль ракета виводиться за допомогою інерціальної системи управління, потім ціль захоплюється автономною кореляційно-екстремальною оптичною голівкою самонаведення 9Б918. Доречі, ідея такої системи була запозичена у ОТРК “Ока-У”.
Принцип дії системи самонаведення полягає в тому, що оптична головка формує карту місцевості в районі цілі, потім система порівнює карту із введеними до пуску даними.
Оптична головка, за словами росіян, має хорошу стійкість до засобів РЕБ і дає змогу виконувати пуски в безмісячні ночі, коли немає природного підсвічування місцевості.
9М723 може комплектуватися такими бойовими частинами:
Касетні бойові частини розкриваються на висоті 0,9 – 1.4 кілометрів, потім йде відділення та стабілізація уражаючих елементів, які оснащені радіодатчиками 9Э156 “Зонт” , підрив здійснюється на висоті 6 – 10 метрів над ціллю.
Крім того, існують спеціальні бойові частини, що забезпечують дистанційне мінування місцевості:
Також ракета 9М723 може оснащувати спеціальною ядерною бойовою частиною з потужністю до 50 кілотонн.
9М728 – це крилата ракета, що має офіційну дальність польоту до 500 кілометрів і масу бойової частини до 480 кілограмів. Варто зазначити, що за словами конструкторів, вона є гібридом крилатої та аеробалістичної ракет.
Тобто на початкових етапах польоту ракета має балістичну траєкторію для збільшення дальності польоту. Ракета летить на середній висоті у 6 кілометрів, при заході на ціль знижується до 7 метрів. Вона автоматично коригується весь час польоту і автоматично огинає рельєф місцевості.
За деякими даними, вона є глибокою модернізацією радянського ракетного комплексу C-10 “Гранат”, за іншими – складовою сімейства ракет “Калибр”.
Відомо, що стандартний “Искандер” заборонено експортувати російським законодавством, але спеціального для надання експортних послуг була розроблена спрощена версія “Искандер-Э”.
Спрощений комплекс отримав дальність польоту до 280 кілометрів, також іноземним покупцям не пропонують касетні бойові частини з самоприцілювальними елементами.
Операторами експортного варіанту на сьогоднішній день є:
Білоруські військові взимку 2023 року отримали російські комплекси “Искандер”, які можуть бути носіями ядерної зброї.
У білоруському міноборони заявили, що їхні військові пройшли повний цикл теоретичних та практичних занять з застосування комплексів “Искандер-М” з ядерними бойовими частинами.
Білоруси отримували практичні навички під час підготовки ракетного комплексу до застосування, тренували розгортання та проведення навчально-бойових пусків.
Крім того відомо, що Білорусь вже отримала від Росії ядерні бойові частини до ОТРК “Искандер”.
Перше бойове застосування ОТРК “Искандер” відбулося під час війни 2008 року у Грузії, а саме по містам у Поті, Горі та трубопроводу Баку-Супса. Росіяни цю інформацію не підтверджують.
У 2017 році російський міністр оборони заявив, що ОТРК застосовувався у Сирії.
Пізніше, у 2020 році з’явилася інформація про застосування ОТРК вірменськими військами під час Карабаської війни, обломки ракет виставлені у Парку трофеїв в Баку.
ОТРК “Искандер” став одним з інструментів ракетного терроризму росіян по відношенню до цивільного населення України, але варто зазначити, що комплекс застосовується доволі рідко.
За деякими даними, протягом 2022 року росіяни нанесли близько 240 ракетних ударів, після чого кількість пусків значно впала, що може бути пов’язано з вичерпанням запасів цих ракет.
Також проблемою є те, що росіяни можуть випускати до шести ракет 9М723 у місяць, чого може бути недостатньо для постійного нанесення масованих ракетних ударів.
Росіяни можуть використовувати комплекс як одинично, так і накопичувати боєзапас ракет для нанесення ураження інфраструктурним об’єктам або українським військам в критичний період.
Ракети комплексу “Искандер”, безперечно, дуже небезпечне озброєння, яке може використовуватися як проти об’єктів цивільної так і військової інфраструктури. Велика номенклатура бойових частин дає змогу виконувати різноманітні завдання уражаючи велику кількість різних цілей.
Дальність польоту ракет дає можливість застосовувати її по об’єктам в глибокому тилу не боячись ураження пускових установок або елементів комплексу, а конструкційні та польотні особливості ракет роблять їх важкою ціллю для виявлення та знищення засобами протиповітряної оборони.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
