У суботу палестинське угруповання ХАМАС здійснило безпрецедентну атаку на Ізраїль із залученням великої кількості озброєних бойовиків та техніки. Наслідком лише набираючих оберти бойових дій вже стала велика кількість втрат серед ізраїльських військових та цивільних. Що це за організація та звідки у неї ресурси для проведення такої операції?
Назва “ХАМАС” є абревіатурою від повної арабської назви “Харакат аль-мукавама аль-ісламійя”, що перекладається як “Ісламський рух опору”. Метою організації є звільнення історичних територій Палестини та створення ісламської держави.
У 2007 році внаслідок збройного протистояння з лояльною до Ізраїлю провладною партією “ФАТХ” терористична організація повністю захопила владу у Секторі Газа. Закріпивши владу в регіоні, ХАМАС розгорнув масштабну терористичну кампанію: почав здійснювати напади на ізраїльтян, а також ракетні та мінометні обстріли Ізраїлю.
Для придушення осередків терору армія оборони Ізраїлю тричі проводила масштабні військові операції з метою знищення військової інфраструктури ХАМАС: “Литий свинець” у 2009 році, “Хмарний стовп” у2012 році та “Непорушна скеля” у 2014 році. Тим не менш, жодна з них не змогла остаточно вирішити проблему.
Історично Сектор Газа, підконтрольний терористичним угрупуванням, озброювався за рахунок поставок з територій сусідніх арабських країн таких як Ліван, Йорданія та Єгипет. Основною схемою постачань до ізольованого з суші та узбережжя Середземного моря анклаву завжди були підземні контрабандні шляхи.
Палестинці мають розгалужену мережу підземних тунелів, які дозволяють пересуватись з Гази через єгипетський кордон або ж на контрольовані Ізраїлем території. Попри постійні рейди ізраїльских військових з пошуком та знищенням “нір”, контрабандисти постійно відновлюють обвалені ділянки та прокладають нові.
Ситуація з надходженням зброї з Єгипту суттєво погіршилась у 2013 році після державного перевороту в Єгипті, внаслідок якого було усунено президента Мухаммеда Мурсі, уряд якого підтримував ХАМАС. Тоді, з приходом нового лідера Абделя Фаттаха ас-Сісі, Єгипет зруйнував більшу частину тунелів.
Руйнування тунелів спричинило кризу та безпрецедентне зростання цін на зброю. Місцеві дилери повідомляли журналістам видання Al-Monitor, що ціна на на більшість зразків зросла майже на 100%. Гвинтівка М16, яка раніше коштувала 3000 доларів, подорожчала до 5000 доларів. Автомати Калашникова подорожчали з 1500 до 2500 доларів. Ціна на боєприпаси зросла на 200%.
Після ліквідації старих контрабандних шляхів ХАМАС та інші палестинські угруповання почали налагодження поставок зброї через Середземне море, вздовж 40-кілометрової берегової лінії Гази. Контрабанду почали доправляти у герметичних пакетах та бочках, скинутих у море з пропливаючих повз суден, що прямують із портів Єгипту чи Лівану. Скидання здійснюється на певній відстані від берега в районі течії, щоб контейнери вимило на узбережжя Гази.
Подібну контрабанду складно перехоплювати через неможливість відстеження берегової лінії в пошуках невеликих пакетів. Ізраїльська берегова охорона відстежує палестинські судна, проте це не дає відчутних результатів.
Палестинські радикальні угрупування не володіють буд-якою спеціалізованою військовою технікою, тому їм доводиться покладатись виключно на позашляховики та легкі піхотні групи.
На озброєнні у них перебуває велика кількість легкого стрілецького озброєння. Беззаперечним фаворитом на просторах регіону є зброя калібру 7,62х39, тобто, радянські АКМ, а також їхні китайські, єгипетські та болгарські копії, що контрабандою надходили з третіх країн.
Крім того, на озброєнні елітних підрозділів ХАМАСу були помічені досить сучасні лівійські АК-103-2, що були придбані в РФ.
У терористів були помічені в значних кількостях трофейні гвинтівки М16 та М4 ( або ж, імовірно, відлуння інтервенції США в Лівію), захоплені у боях ізраїльські Tavor TAR-21.
У одиничних кількостях була зафіксована навіть така екзотична та рідкісна зброя як бельгійські FN F2000 (імовірно, трофей із Афганістану або Лівії).
Також піхотне озброєння представлене кулеметами кулеметами типу ПКМ, Тип 80 та різними снайперськими гвинтівками радянського або західного зразка. Важке озброєння представлене китайськими та північнокорейськими клонами кулемету ДШК калібру 12,7-мм.
У великих кількостях бойовики озброєні протитанковими гранатометами РПГ-7 радянського виробництва та його чисельними копіями. Серед боєприпасів до них помічені російські, болгарські, китайські, північнокорейські та іранські гранати, зокрема, тандемні бронебійні ПГ-7ВР та термобаричні ТБГ-7.
Окремо варто відзначити присутність російських гранатометів РПГ-29 “Вампир”, або ж їх іранських копій відомих як Ghadir. Російські гранатомети могли потрапити до регіону через підконтрольний сирійський уряд. В ході війни в Газі 2014 року ХАМАС використовував РПГ-29 для знищення танків Merkava.
Також на підпільних підприємствах в ізольованому регіоні виготовляються схожі за конструкцією до архаїчних радянських РПГ-2 гранатомети Yassin. До нього там же виготовляється окрема лінійка кумулятивних та уламкових боєприпасів.
До регіону контрабандою у великих кількостях довгі роки постачалось кероване протитанкове озброєння. Мова йде про протитанкові ракетні комплекси “Фагот” та “Конкурс”. Також були помічені іранські модернізовані копії радянських ПТРК “Малютка” та північнокорейські Bulsae-2.
12 листопада 2018 року в передмісті ізраїльського Ашкелону з ПТРК “Корнет” російського виробництва був уражений автобус із ізраїльськими військовими. Точно з такого ж ПТРК у Секторі Газа був підбитий шкільний автобус з ізраїльськими дітьми.
Бойовики мають на озброєнні певну кількість мінометів, зокрема, іранські 120-мм міномети HM-16 Hadid. У використанні бойовиків були помічені іранські, суданські та китайські міни.
ХАМАС відомий постійними ракетними ударами по території Ізраїлю та, фактично, є головною причиною появи відомого на весь світ тактичного зенітного комплексу “Залізний купол”, що призначений саме для перехоплення великих груп реактивних боєприпасів.
Бойовики застосовують іранські ракети, котрі контрабандою постачались (або постачаються) до Сектору Газа різними шляхами через Судан та Єгипет. Їх доставка ускладнилася у 2019 році з поваленнням суданського диктатора Омара аль-Башира.
Для ударів по містам терористами неодноразово застосовувались 122-мм боєприпаси до РСЗВ “Град” різних модифікацій з дальністю польоту у 20-40 кілометрів. У місцевих силовиків немає реактивних систем залпового вогню, тому для запуску вони використовують власноруч виготовлені пускові установки.
ХАМАС також використовував іранські ракети сімейства Fajr, які мають радіус дії до 75 кілометрів.
Відомо про використання бойовиками ракет М302 з дальністю польоту у 180 кілометрів. У 2014 році терористична організація завдала удару такими боєприпасами по прибережному містечку Хадера в 112 кілометрах від Сектора Газа. У тому ж році 40 таких ракет ізраїльські військові вилучили з судна, що йшло з Ірану.
Відомо, що ракети M302 виготовляються сирійськими військовими на основі конструкції китайських ракет Weishi-2 або WS-2 виробництва Sichuan Aerospace Industry Corporation.
Водночас, вважається, що основою реактивної артилерії бойовиків залишається зброя виготовлена всередині Сектору Газа. Більшість своїх ракет ХАМАС виробляє в середині регіону на підпільних потужностях. Останнє, тим не менш, не означає закритий цикл виробництва, а передбачає конструкторську підтримку та постачання критичних вузлів із Ірану.
Місцеві підприємства виробляють широку номенклатуру ракет з дальністю польоту від 12 до 120 кілометрів. Найбільш відомими зразками є ракети M-75, A120 та Qassam-SH.
Низька якість та точність саморобних ракет компенсується масштабами залпів та, власне, терористичними намірами обстрілів – випадкові влучання та вбивства цивільних жителей сприяють залякуванню, котре є головною метою обстрілів.
Наразі кількість цих ракет в руках бойовиків невідома, проте можна обізначити порядок чисел. За даними ізраїльського інформаційного центру з вивчення тероризму імені Меїра Аміта, на 2021 рік в руках бойовиків у Секторі Газа знаходилось:
На додаток до ракет, дрони є одним з найбільш затребуваних видів зброї для ХАМАСу. В травні 2021 року бойовики вперше застосували кілька безпілотників Shehab для атаки на газове родовище Тамар на півдні Ізраїлю, однак тоді усі БПЛА були перехоплені.
11 червня 2022 року військове крило ХАМАСу, а саме бригада Ізз аль-Діна аль-Касама, вперше показало свій арсенал бойових безпілотників, що були виготовлені власними силами. Зокрема, публіці були представлені зазначені вище дрони.
Створений силами ХАМАС безпілотник Shehab несе бойову частину масою 30 кілограмів на відстань до 250 кілометрів. Дрон автономно наводиться на ціль по завчасно внесеним GPS-координатам. Однак, за досвідом бойових дій можна сказати, що вони не стійкі до радіоелектронних перешкод.
Під час цьогорічних жовтневих терактів палестинські терористи публікували чисельні кадри запуску таких дронів з катапульти із замаскованих позицій прямо посеред житлової забудови.
Разом із цими безпілотниками під час атаки ХАМАС також застосовував іранські безпілотники Zouari. Згідно з підконтрольною уряду Ірану інформаційною службою IRNA, вони «сприяли перетину кордону» бійцями із Гази.
Безпілотники цього типу вперше були помічені у використанні палестинцями у 2022 році. Дрони наводяться на ціль автономно за допомогою GPS, інших органів управління на опублікованих фото не було помічено. Відповідно, дрони можуть застосовуватись виключно для ударів по статичним цілям.
Палестинські бойовики, очевидно, перейняли тактику застосування ударних квадрокоптерів із російсько-української війни. За допомогою дронів DJI Mavic 3 вони розчищали напрямок для наступу, знищуючи скидами піхоту, дистанційно керовані кулеметні турелі та навіть важку бронетехніку.
15 вересня 2013 року на військовому параді у місті Газа бойовики бригади Ізз ад-Діна аль-Касама вперше продемонстрували старі радянські переносні зенітні комплекси “Стрела-2”.
На багатьох фото зенітні комплекси “Стрела” оснащені саморобними охолоджувачами, вірогідно, через виведення з ладу оригінальних пристроїв.
Ізраїльські військові джерела в 2012 році пояснювали появу цього озброєння в руках палестинців падінням режиму Муаммара Каддафі в Лівії, що призвело до надходження величезної кількості зброї. За деякими данними, на 2012 рік з військових складів Лівії до регіону могло потрапити близько 1000 зенітних ракет.
Після повалення режиму Каддафі, не зважаючи на зусилля американських спецслужб, перехопити на “чорному ринку” вдалось лише кілька сотень одиниць.
ХАМАС також намагався розробити власні рішення для протидії ізраїльським повітряним загрозам. Під час цьогорічного жовтневого загострення було вперше показано палестинську імпровізовану систему ППО Mutabar-1 на базі некерованих реактивних снарядів.
Імовірно, що ракети оснащені підривником з таймером зворотнього відліку, що запускається після пострілу. Регулюючи час польоту оператор установки може виставити висоту детонації та направити ракету приблизно у сторону появи ворожого вертольоту або безпілотника. Усе це, схоже, координується із командного центру мережею спостережних пунктів, що виявляють напрямок та висоту польоту цілі.
Крім ПЗРК, у боротьбі з повітряними цілями палестинці також покладаються на великокаліберні кулемети типу ДШК та установки ЗПУ-1 з кулеметом КПВТ. Очікується, що їх присутність має стримати ізраїльські гелікоптери.
Палестинські терористичні організації спонсорують монархії країн Перської затоки, такі як Катар. У підтримці ХАМАСу свого часу була помічена Туреччина.
Попри те, що релігійна основа ХАМАСу будується на суннітському ісламі, а в Ірані панують шиїти, остання активно фінансує та постачає їм озброєння. Це пояснюється співставними цілями обох сторін – боротьбою з Ізраїлем.
За деякими даними, ХАМАС у різні роки отримував від Ірану, Катару та Туреччини до 900 мільйонів доларів щороку.
Крім того, “Ісламський рух опору” рух фінансується приватними спонсорами із Саудівської Аравії, а також палестинцями, які живуть у Європі та США.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин