Популярні
Війна в Україні продемонструвала велику потребу у дешевому та масовому броньованому транспорті, який може забезпечити піхоту захистом від куль калібру 7,62 мм, а також високою мобільністю та загальними ходовими якостями.
Таким зразком броньованого транспорту став FV432, який можна назвати британським аналогом американського бронетранспортера М113. Але чи насправді він такий масовий і що стало причиною його появи? Розберемо у статті.
Історія створення бронетранспортерів сімейства FV430 розпочалася ще у 1948 році, коли міністерство оборони Сполученого Королівства намагалося сформувати більш-менш об’єктивне технічне завдання для місцевих виробників, щоб вони створили сучасну, недорогу та масову машину.
Під час формування технічного завдання військовий офіс постійно згадував у своїх записах відомий у 1930-х роках легкий бронетранспортер Universal Carrier, який став справжнім символом дешевої та надійної «робочої конячки» британської армії.
Першою спробою розробки такої машини стала модель FV401, також відома як Carrier, Cambridge Mk.1. Забігаючи наперед, варто зазначити, що машина не вийшла далі прототипів для випробувань. Головною проблемою стало те, що вона була розроблена на базі бронетранспортера Oxford Tracked Carrier часів Другої світової війни.
Після того, як міністерство оборони не виявило інтересу до FV401, пошуки сучасної платформи продовжились. Наступником став проєкт, який розробили фахівці компанії GKN у 1956 році та який отримав індекс FV421. Тоді в межах запиту міністерства оборони компанія виготовила чотири бронетранспортери та 10 машин для випробувань, які мали бути доставлені британській армії на випробування у 1958 році.
Royal Ordnance також отримав контракт на виробництво додаткових семи транспортних засобів за ліцензією та під контролем GKN. Через затримки, які були пов’язані з удосконаленням машини, постачання усіх БТРів були завершені у 1962 році.
Як і у випадку з серією FV400, на базі машин сімейства FV420 мали бути розроблені різні варіанти, а саме:
Випробування платформи FV420 хоч і відбувалося успішно, але були внесені деякі корективи, щоб зменшити вартість проєкту та в підсумку отримати відому нам платформу FV430.
Першою корективою під час випробування стала заміна підвіски виробництва Horstman на більш примітивну, торсіону підвіску. Це також дало можливість зменшити загальну висоту платформи та збільшити захист днища, оскільки на машині для її реалізації встановили два сталеві листи.
Також критиці піддали встановлений посередині платформи двигун, через що машину, по факту, будували навколо нього. Тому фахівці компанії GKN почали переглядати загальну конструкцію платформи, а також змінювати компонування, щоб забезпечити компактне розміщення двигуна та трансмісії в одному місці.
Зміни у компонуванні та конструкції вдалося запровадити у 1959 році, після чого GKN Sankey в межах технічного завдання WOPS 26 від міністерства оборони розпочали будівництво чотирьох прототипів FV432, а також 10 машин для випробувань.
Вже тоді було зрозуміло, що міністерство оборони Сполученого Королівства обере варіант машини від GKN, але були відкриті питання щодо виробництва бронетранспортерів. Міністерство прагнуло, щоб їх виробництво відбувалося на державному підприємстві ROF, але оскільки ROF не мав фахівців із відповідними навичками та складальної лінії, а також загалом був не дуже знайомий з новою машиною, виробництво вирішили залишити на плечах GKN.
Зрештою, задоволені собою представники GKN дали офіційний наказ на виробництво нового бронетранспортера FV432 у 1960 році, паралельно здійснюючи підготовку виробничої лінії. За два роки з заводу вийшли перші серійні бронетранспортери FV432.
Виробництво тривало до 1971 року, і загалом було вироблено понад 3 тисяч машин сімейства FV430.
Оскільки платформа FV430 мала стати масовим рішенням, яке дасть можливість використовувати її не тільки для транспортування піхоти, а й для використання окремо встановленого обладнання, машина отримала легкодоступні елементи.
Багатопаливний двигун Rolls-Royce K60 V6 потужністю 240 к.с. при 3700 обертах на хвилину забезпечив машині високі ходові якості як на шосе, так і на бездоріжжі. Робочий об’єм двигуна — 6,9 літра.
Коробка перемикання передач є напівавтоматичною GM-Alisson TX200-4A, яка має шість передач вперед та одну назад. Співвідношення передачі до швидкості є таким: 1 передача — 9,8 км/год, 2 передача — 13,7 км/год, 3 передача — 19,5 км/год, 4 передача — 27 км/год, 5 передача — 37,6 км/год, 6 передача — 52–57 км/год. Задній хід — 8,6 км/год.
Сама база є п’ятикотковою, а підвіска – торсіонною, що забезпечує відносно плавний хід машини. Максимальна швидкість машини – близько 52–60 км/год, залежно від варіанту.
Загалом бронетранспортер не може плавати, але здатний долати брід завглибшки до 1,5 метра. Слід зазначити, що плавати могли машини перших серій, які мали спеціальний комплект для плавання зі швидкістю 6 км/год.
Озброєння машини складається з кулеметної установки 7,62 мм, керування якою можливе з середини машини.
Особливістю машини є наявність водонагрівача, який також може використовуватися для приготування їжі. Він розміщений на задніх дверях машини.
У десантному відділені встановлено п’ять сидінь з обох боків: на них може розміститися 10 бійців.
Оскільки бронетранспортер розроблявся для транспортування особового складу у районах із високим рівнем радіації, тому він оснащений вбудованою системою NBC (захист від ядерної, біологічної та хімічної зброї).
Якщо у випадку з версією FV430 Mk.1 та Mk.2 була різниця в радіообладнанні та інших елементах, то версія Mk.3, також відома як Bulldog, отримала додатковий захист виробництва ізраїльської Rafael.
Новий комплект бронювання забезпечив захист від РПГ-7, а також великокаліберної зброї, як-от кулемети калібру 14,5 мм.
Модернізацію розпочала у 2006 році на заводі ABRO в Дорсеті компанія BAE Systems Land Systems. Додатково машина отримала модернізований двигун та кермову, що забезпечило більшу максимальну швидкість до 72 км/год та маневровість.
Існує велика кількість варіантів, серед яких є:
Бронетранспортери сімейства FV430 закуповували як військову допомогу, так і в межах закупівель українськими благодійниками.
Вперше про їх передачу повідомило Міністерство оборони Сполученого Королівства та внесло їх до свого пакета військової допомоги у січні 2023 року. Але про точну кількість, яку передали, не повідомлялося.
Паралельно з цим у лютому 2023 року стало відомо, що фонд Сергія Притули повідомив про закупівлю 101 броньованої машини, серед яких були машини сімейства FV430.
Уже у березні 2023 року перші з 24 замовлених машин фондом Притули прибули до України, серед яких і були довгоочікувані машини сімейства Fv430.
Перші відеодокази використання Fv432 українськими військовими з’явилися у травні 2023 року, і як повідомляє автор відео, на ньому показані навчання одного з новостворених підрозділів.
Крім того, у вересні стало відомо про передачу цих машин до складу одного з підрозділів територіальної оборони України.
Для них благодійники придбали 15 британських гусеничних бронемашин, зокрема, 13 бронетранспортерів FV432, 1 CVRT Stormer та 1 CVRT Shielder.
Крім того, бронетранспортери FV432 були помічені у складі Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького НГУ під час навчань, а відповідні фото опублікувала пресслужба підрозділу.
Бронетранспортери цього типу на сьогодні не мали втрат, і, можливо, їх використання відбувається в тилу або у прифронтових районах, де йдуть бої малої інтенсивності.
Підтримати нас можна через:
Приват: 5169 3351 0164 7408 PayPal - [email protected] Стати нашим патроном за лінком ⬇
Підпишіться на розсилку наших новин
або на наш Телеграм-канал
Дякуємо!
ви підписалися на розсилку наших новин
