Без США: наскільки Європа залежить від американської зброї та хто може її замінити?

Без США: наскільки Європа залежить від американської зброї та хто може її замінити?

Олександр Ян

Олександр Ян

18 Квітня, 2025
09:16
Американські винищувачі F-35. Фото: Офіційна сторінка НАТО у фейсбук
Новини

Без США: наскільки Європа залежить від американської зброї та хто може її замінити?

Олександр Ян

Олександр Ян

18 Квітня, 2025
09:16
Американські винищувачі F-35. Фото: Офіційна сторінка НАТО у фейсбук
Американські винищувачі F-35. Фото: Офіційна сторінка НАТО у фейсбук

США є головним світовим експортером зброї: упродовж останнього десятиліття країна наростила свою долю на світовому ринку до вражаючих 43%. Проте з запровадженням мит для найближчих країн-партнерок картина експорту може зазнати серйозних змін та набути продовження у вигляді повноцінної торговельної війни.

Тож виникає запитання, наскільки важливими гравцями на європейському ринку є американські оборонні компанії та хто може посісти їхнє місце. На всі ці запитання ми спробуємо відповісти у цій статті.

Роль США в оборонній архітектурі країн Європи

Початок російсько-української війни у 2014 році активізував оборонні закупівлі у країнах Європи. Проте по-справжньому динаміка змінилася лише у 2022 році із широкомасштабним вторгненням російських військ: великі обсяги старої зброї з європейських запасів були направлені до України та потребували відновлення. Паралельно з цим уряди країн укладали прямі контракти для посилення українських військ.

Унаслідок згаданих процесів в останнє п’ятиріччя європейські країни НАТО більш як удвічі наростили імпорт озброєнь, а доля американської продукції у ньому зросла з 52 до 64 відсотків.

Головними статтями американського експорту стали авіація, зенітні системи та авіаційне озброєння. Німеччина та Польща замовили 16 систем протиповітряної оборони Patriot, а іспанські, румунські та німецькі контракти передбачають поставки майже двох тисяч ракет до них. Крім того, масово закуповувалися авіаційні ракети класу повітря — повітря як боєкомплект до американських винищувачів та норвезьких зенітних систем NASAMS.

Беззаперечний успіх американських ракет та зенітних систем Patriot у перехопленні російських балістичних та «гіперзвукових» ракет забезпечив їм майбутнє на європейському ринку. А вкрай висока ефективність реактивних систем HIMARS на українському полі бою створили чергу контрактів: після 2023 року їх замовили Литва, Латвія, Естонія, Італія та Норвегія.

Важливою складовою експорту також була бронетехніка: у 2022-2024 роках Польща та Румунія придбали 420 танків Abrams, а інші країни замовили близько тисячі бронеавтомобілів та бойових машин піхоти Bradley.

Згідно з інформаційним бюлетенем американського Бюро військово-політичних справ, за минулий фінансовий рік США уклали ключові оборонні контракти з такими європейськими країнами:

  • Румунія – винищувачі F-35 ($7,2 млрд);
  • Румунія – M1A2 Abrams Main Battle (2,5 млрд доларів);
  • Іспанія – зенітні батареї PATRIOT PAC-3+ (2,8 млрд доларів США);
  • Греція – гелікоптери UH-60M Black Hawk ($1,95 млрд);
  • Норвегія – ракети класу «повітря-повітря» AIM-120C-8 (1,94 млрд доларів США);
  • Польща – ракети класу «повітря-повітря» AIM-120C-8 (1,69 млрд доларів США);
  • Польща – протирадарні ракети (1,275 млрд доларів США);
  • Польща – крилаті ракети AGM-158B-2 ($1,77 млрд);
  • Польща – радіолокаційні комплекси (1,2 млрд доларів США).

США продовжують залишатися ключовим постачальником бойової авіації. За даними SIPRI, на кінець 2024 року європейські країни НАТО мали контракти на постачання 472 бойових літаків виробництва США. Причому винищувачі F-35 фактично є безальтернативними для таких країн, як Італія та Велика Британія, оскільки їхні проєкти авіаносних кораблів орієнтувалися саме під літаки у модифікації вертикального злету та посадки.

Проте ще до початку запровадження мит позиції американських виробників озброєння на європейському ринку відчутно похитнутися: зміна пріоритетів нової адміністрації президента Трампа поставила під сумнів безпекові гарантії США та її надійність як країни-партнерки. Ситуацію лише погіршили плани виведення американських військ з континенту та березневе припинення військової допомоги Україні.

Нова політична реальність пришвидшила мілітаризацію Євросоюзу, який вже в березні представив «Білу книгу європейської оборони» зі стратегічним планом розвитку обороноздатності до 2030 року. Пов’язаний з ним інвестиційний проєкт ReArm Europe передбачає виділення понад 150 мільярдів євро на позики для національних оборонних закупівель.

І хоч європейський проєкт ще досі перебуває на етапі узгодження, прописана у ньому норма про фінансування контрактів виключно з європейськими виробниками спричинила жваві дискусії.

За даними Reuters, можливе виключення американських компаній серйозно занепокоїло урядовців США. Під час зустрічі з міністрами закордонних справ Литви, Латвії та Естонії держсекретар Марко Рубіо заявив, що будь-яке виключення з європейських тендерів буде сприйнято Вашингтоном негативно.

Реакція американських посадовців зрозуміла: для Сполучених Штатів європейські країни відіграють стратегічну роль, посідаючи друге місце у списку головних імпортерів одразу після країн Близького Сходу. За підрахунками SIRPI, у період 2019–2023 років близько 35% від усього експорту зброї припало саме на Європу. Враховуючи те, що прямі військові продажі у 2024 році сягнули 96,9 млрд доларів, торішній європейський вклад можна оцінити приблизно на рівні 30-35 млрд доларів.

Ізраїль розвиває експансію на європейських ринках

Тим часом оборонна промисловість Ізраїлю відвойовує нові ринки на європейському континенті та збільшує обсяги виробництва оборонної продукції. Маючи стійкі позиції у сфері баражуючих боєприпасів, розвідувальних безпілотників та ракетного озброєння на європейському ринку, ізраїльський оборонно-промисловий комплекс продовжує розширювати експорт в інших галузях.

За останні роки країна посіла одну з ключових ніш, увійшовши до проєкту об’єднаної європейської системи протиповітряної оборони «Sky Shield» зі своїм протиракетним комплексом заатмосферного перехоплення Arrow 3 — прямим конкурентом американського THAAD. Систем такого класу у європейських країн немає, тому цей вибір на тривалі роки визначить оборонну архітектуру ЄС.

Крім того, в останні роки ізраїльські комплекси SPYDER та Barak MX вибороли у конкурентній боротьбі чеський та словацький тендери на зенітний комплекс середньої дальності, де європейські оборонні компанії традиційно мають сильні позиції. А протиракетна система «Пращі Давида» (David’s Sling) була обрана Фінляндією замість систем Patriot та SAMP/T.

Пуск перехоплювача ізраїльським протиракетним комплексом David’s Sling. Фото: Повітряні сили Ізраїлю

Іншою ключовою нішею, де американські компанії потіснив ізраїльський оборонний комплекс, є артилерія та високоточні реактивні системи залпового вогню. Попри ажіотаж, спричинений вкрай успішним застосуванням систем HIMARS, країни центральної Європи надали перевагу менш відомій ізраїльській альтернативі — комплексу PULS.

Користуючись фактично повною відсутністю місцевих розробок у сфері високоточних ракетних систем, Elbit Systems упродовж 2023-2024 років уклала серію контрактів на спільне виробництво локалізованих моделей EuroPULS в Німеччині та Іспанії. Комплекси також замовили Данія та Нідерланди, отримавши перші машини у досить стислі терміни ще торік.

Як і американський ракетний комплекс, EuroPULS є високомобільною платформою та використовує мультикаліберну модульну систему заряджання. Кожна машина несе два уніфіковані за розміром контейнери для таких боєприпасів:

  • 18 ракет AccuLAR-122 калібру 122 мм та дальністю до 35 км;
  • 10 коригованих реактивних снарядів AccuLAR-160 калібру 160 мм та дальністю до 40 км;
  • 4 коригованих реактивних снарядів EXTRA калібру 306 мм та дальністю до 150 км;
  • 2 балістичні ракети Predator Hawk калібру 370 мм і дальністю до 300 км.

Разом із дефіцитними для Європи реактивними системами залпового вогню на ринок заходять колісні 155-міліметрові артилерійські установки ATMOS. Данія замовила артилерійський дивізіон на заміну французьким Caesar, що були передані Україні.

Як і більшість сучасних 155-мм систем, ATMOS оснащена системою управління вогнем та стволом завдовжки 52 калібри, що забезпечує подібну до конкурентів дальність стрільби до 41 кілометра. Тому можна зробити припущення, що головними перевагами у виборі данських військових стали не характеристики, а ціна ізраїльських систем, контрактні умови та швидкість поставок.

За даними Стокгольмського інституту, вже сьогодні Ізраїль є восьмим експортером зброї у світі. За останніми доступними даними, у 2023 році країна продала за кордон військового обладнання на 13,2 млрд доларів, тобто 6% від усього національного експорту.

Роль експорту в оборонній архітектурі ЄС

Аналітичний центр Bruegel провів ретроспективне дослідження оборонного експорту країн Євросоюзу та визначив, що загальна частка їхнього оборонного імпорту у грошовому еквіваленті становить менше 10 відсотків, тоді як решта витрат на військову техніку спрямовуються переважно національним виробникам.

Через російсько-українську війну та прискорену мілітаризацію імпорт озброєння серед деяких країн відчутно зріс у період з 2018 до 2023 року. Водночас через нарощення оборонних замовлень у національного виробника частка імпорту навпаки знизилася у країн із традиційно розвинутим ОПК.

Рекордсменкою у рейтингу є Польща, доля іноземних закупівель якої різко зросла на 10% за рахунок низки масштабних контрактів на закупівлю танків, літаків та ракетних систем американського і південнокорейського виробництва.

Частка імпорту в оборонних закупівлях країн ЄС в різні роки. Зображення: Bruegel

Розгорнутий графік постачальників імпортної продукції дає зрозуміти, що попри вагомий відсоток імпорту кожної окремо взятої країни близько половини своїх потреб вони закривають за рахунок внутрішніх ресурсів Євросоюзу.

Крім того, іноземні виробники на графіку в дійсності можуть мати виробничу кооперацію з місцевими компаніями для локалізації продукції або ж власні потужності всередині європейської економічної зони. До прикладу, нові гелікоптери Black Hawk складають на польському авіаційному заводі PZL Mielec.

Джерела оборонного імпорту для різних країн ЄС на 2023 рік. Зображення: Bruegel

Європейські оборонні компанії, як-от Airbus, Dassault Aviation, MBDA та Rheinmetall, можуть стати головними бенефіціарами скорочення торговельних відносин з США. Євросоюз уже ініціював низку програм у ключових напрямках, де наразі простежується відставання та залежність від США.

Мова йде насамперед про такі проєкти:

  • FCAS (Future Combat Air System) – спільний проєкт Франції, Німеччини та Іспанії, який має стати альтернативою американському F-35.
  • MGCS (Main Ground Combat System) – європейський проєкт нового покоління танків, що має замінити Leopard 2 і Abrams.
  • TWISTER (Timely Warning and Interception with Space-based Theater surveillance) – ініціатива з розробки європейської системи протиракетної оборони, яка зможе конкурувати з Patriot і THAAD.

На період їх розробки певною мірою залежність можуть компенсувати вже наявні європейські системи, що мають співставні характеристики з американським озброєнням. Мова йде передусім про танки Leopard 2, а також бронемашини і бойові машини піхоти типу ASCOD, CV90 та KF41 Lynx. У цій сфері європейські компанії пропонують співставні або ж кращі рішення.

Схожим чином американським багатоцільовим гелікоптерам UH-60 Black Hawk та ударним AH-64 Apache можуть стати конкурентами NH90 та Eurocopter Tiger від Airbus.

Ключовими продуктами оборонно-промислового комплексу США залишаються винищувачі F-35, зенітні комплекси Patriot, а також боєприпаси до американських систем, які у великих кількостях перебувають на озброєнні європейських країн. Їх заміна вбачається можливою лише у середньостроковій та далекостроковій перспективах.

Крім того, європейські компанії не можуть наразі запропонувати повноцінну альтернативу, маючи у своєму арсеналі лише винищувачі 4-го покоління Rafale, Eurofighter Typhoon та JAS 39 Gripen. Ці літаки можуть виконувати основні бойові задачі тактичної авіації, проте не досягають можливостей американського літака у прориві протиповітряної оборони через відсутність широкого застосування технологій малопомітності.

Європейська оборонка має скромніші компетенції і в сфері зенітних систем середньої дальності та протиракетної оборони, пропонуючи SAMP/T як головного конкурента Patriot. Проте франко-італійська система набагато менш технологічно зріла, має гірші можливості у перехопленні дальніх аеродинамічних цілей та балістичних ракет через використання універсального перехоплювача, тоді як остання модифікація американської системи спирається на спеціалізовані ракети ППО та ПРО. Частково ці недоліки вже зараз компенсуються переорієнтацією на ізраїльські системи.

Не варто забувати і про кількісні показники спроможностей при порівнянні американського та загальноєвропейського ОПК.  Євросоюз може замінити значну частину американської зброї власними рішеннями вже зараз, проте виробництво багатьох зразків ще не досягло масштабів, які дали б можливість повністю задовольнити дедалі більші потреби країн напередодні імовірного протистояння Росії.

ПІДТРИМАЙ РОБОТУ РЕДАКЦІЇ "МІЛІТАРНОГО"

Приватбанк ( Банківська карта )
5169 3351 0164 7408
Рахунок в UAH (IBAN)
UA043052990000026007015028783
ETH
0x6db6D0E7acCa3a5b5b09c461Ae480DF9A928d0a2
BTC
bc1qv58uev602j2twgxdtyv4z0mvly44ezq788kwsd
USDT
TMKUjnNbCN4Bv6Vvtyh7e3mnyz5QB9nu6V
Статті
Популярні
Button Text