152-мм САУ 2С19 “Мста-С” – самохідна артилерійська установка.
152-мм САУ 2С19 “Мста-С” призначена для ураження відкритої і прихованої живої сили, озброєння та військової техніки супротивника.
Історія створення
2С19 “Мста-С» розроблялася на заміну у військах гаубиці 2С3 «Акація». На початку 1980-х років ГРАУ видало КБ Уральського заводу транспортного машинобудування (УЗТрМ) ім. Я. М. Свердлова в Свердловську (Єкатеринбург) нові вимоги на самохідну гаубицю калібру 152,4 мм. Передбачалося уніфікувати ходову частину з вже стоячих на озброєнні танків Т-72 і Т-80. Артчастина передбачалася універсальною – для застосування як на САУ, так і в буксируваний артилерії.
Головним конструктором став Юрій Васильович Томашов. Основними розробниками САУ під кодовим позначенням ГРАУ 2С19 були призначені: УЗТрМ (з 18 травня 2009 – ВАТ «Уралтрансмаш») – розробник шасі «Вироби 316» і машини в цілому, Тульська КБ приладобудування – розробник бойового відділення, КБ заводу № 9 в Свердловську. Перші серії нових самохідних гаубиць випускалися на заводі «Уралтрансмаш», пізніше спеціально для виробництва цих установок побудували завод у м. Стерлітамаці (Башкирія).У 1989 році нова самохідка була прийнята на озброєння під позначенням 2С19 “МСТА-С” (С – самохідний, на відміну від буксирі гармати 2А65 “МСТА-Б”, яка була прийнята на озброєння в 1986 році і має аналогічну з 2С19 хитку частина).
Детальніший опис САУ
Ходова частина уніфікована за своїми вузлами і елементами з основних танків Т-72 і Т-80. Підвіска незалежна торсіонна. Силова установка складається з багатопаливного дизельного двигуна В-94А потужністю 780 к.с. У башті встановлені гаубиця 2А64 з електричними приводами наведення та прицілювання 2Е46 і зенітно-кулеметні установки ПЗУ-5 з 12,7-мм зенітних кулеметом НСВТ “Скеля”.
У боєкомплект входять 50 пострілів з осколково-фугасними снарядами, керованими снарядами з лазерним підсвічуванням “Краснопіль”, снарядами-постановниками перешкод радіозв’язку та іншими. Гаубиця має високий ступінь механізації процесів завантаження возимого боєзапасу і заряджання гармати, наведення і відновлення наведення після пострілу. З метою зменшення загазованості при інтенсивній стрільбі, знаряддя ізольовано від розрахунку кожухом, стріляні гільзи видаляються з кожуха автоматично.
Гаубиця оснащена автономним агрегатом електроживлення з газотурбінним двигуном АП18Д, протипожежною системою ЗЕЦ11-2, двома фільтровентіляціоннимі установками, вбудованим бульдозерним обладнанням для самоокапиванія, двома танковими дегазаційних приладів ВДШ, термодимової апаратурою, системою запуску димових гранат 902Б.
ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАСТЕРИСТИКИ
Початок серійного виробництва: 1989
Країни, в яких перебуває на озброєнні даний час: Країни СНД
Бойовий розрахунок (екіпаж) 5 чоловік
Повний бойової вага 42 000 кг
max. дальність стрільби:
уламково-фугасним снарядом -24000 м.
практична швидкострільність – 7-8 п/хв.
Загальна довжина установки 11,917 м
Довжина корпусу Приблизно 7 м
Ширина 3,38 м
Висота 2,985 м
Запас ходу 500 км
Глибина броду
Без підготовки 1,5 м;
з ОПВТ 5 м
Силова установка Дизель В-84А потужністю 780 к.с.
Кут горизонтального наведення, град. 360
На озброєнні ЗСУ знаходяться близько 40 одиниць даної техніки.
