ОПК України – від нішевої історії до сектору економіки та важливого фактору національної безпеки

Кінець серпня для України це традиційно святкування головного національного свята – Дня незалежності. Для Технологічних Сил України (ТСУ) це іще й річниця створення спільноти приватних виробників ОВТ і товарів подвійного призначення. Нам виповнилося 3 роки. Сьогодні спільнота об’єднує майже 100 компаній – це 11-12% національного ОПК. І це – піонери і лідери у своїх напрямках: безпілотні засоби розвідки і ураження різної глибини, системи РЕБ і РЕР, НРК, симуляційні і тренувальні системи, комплектуючі. Компанії-члени ТСУ задають тренди у своїх нішах. Це факт.

Історія нашої спільноти – частина історії національного оборонно-промислового комплексу. Коли рф почала повномасштабне вторгнення, ОПК України налічувало близько 30 компаній-системних виробників продукції. Вартість всієї цієї продукції в 2022 році заледве складала 1 млрд доларів. Сьогодні ж національний ОПК це понад 900 компаній (з яких більшість – приватний виробник, найбільш динамічна складова), де працює більше 300 (!) тисяч осіб. За окремими оцінками, національний ОПК у 2026 році має потенціал для створення ОВТ і товарів подвійного призначення на суму в 50 млрд доларів, звісно, за умови якісної державної політики. Сьогодні до 50% (!) всіх потреб Сил оборони України в озброєнні задовольняє саме національний виробник – і це ОВТ, яке формує поле бою. Ще в 2022-23 роках ми критично залежали від партнерів по всіх без виключення основних категоріях ОВТ.

3 роки існування спільноти ТСУ – це небагато як в масштабах національної, так і світової історії. Але за цей час війна змінилася до непізнаваності. Незмінною була і залишається здатність членів спільноти відповідати на запити наших захисників.

На початку війни поле бою все ще формувалося переважно артилерією. Оскільки Україна не могла конкурувати із РФ по кількості боєприпасів, то ставка була зроблена на точність вогню. І в цьому плані важливу роль відіграли розробки компаній-членів ТСУ, зокрема Ukrspecsystems, Quantum Systems, DeVIRo, Skyeton. БпЛА розвідки і спостереження оперативно-тактичної і тактичної ланки цих компаній допомагали виявляти ворожі цілі і знищувати їх за мінімального використання боєприпасів.

Хоча зараз роль артилерії в формуванні поля бою вже не є визначальною, потреба в якісних засобах оптичної розвідки відповідної глибини залишається. Важливо те, що вже згадані компанії постійно вдосконалюють свою продукцію – в тому числі для більшої тривалості їх експлуатації. Низка інших компаній-членів ТСУ (Vyriy Industries, TAF Industries, AirLogix, Buntar Aerospace, WarBirds) запропонували бюджетні варіанти БпЛА розвідки оперативно-тактичної і тактичної ланки.

Сьогодні поле бою визначається перш за все різними ударними БпЛА – тактичної, оперативно-тактичної і оперативної глибини. Поштовхом до цього стали експерименти окремих підрозділів Сил оборони України із БпЛА-камікадзе на основі технології FPV в 2022-23 роках. Переломним став 2024 рік, коли досягли мету виробити 1 млн БпЛА. Мова, перш за все, йшла про БпЛА-камікадзе на основі технології FPV першого покоління (із шириною рами в 7 і 10 дюймів).
Сьогодні БпЛА-камікадзе на основі технології FPV – широка ніша. Нове покоління має більш широкі рами (13 і 15 дюймів), що дозволяє працювати на більшу глибину або брати більш потужний боєприпас. Поряд із радіокеруванням використовується оптоволокно і Starlink-mini для управління, що дає більшу надійність. Компанії-члени ТСУ сьогодні сумарно забезпечують понад 50% потреб Сил оборони України в плані ударних БпЛА тактичної ланки. Йдеться про продукцію компаній Vyriy Industries, TAF Industries, SkyFall, “Генерал Черешня”, BlackBird, PG Robotics, SkyRiper, F-Drones, EDrone, Trypillian.

У 2024 році БпЛА-камікадзе на основі технології FPV почали масово використовуватися для потреб ППО поля бою. Окремо наші компанії виробники (SkyFall, “Генерал Черешня”, Alta Ares, Nebo Peremogy) почали розробляти спеціалізовані і більш універсальні БпЛА-перехоплювачі. За даними МОУ, в січні-липні 2026 року різними засобами Сили оборони знищили понад 260 тисяч БпЛА противника різних типів. Досягти цього вдалося значною мірою за рахунок виробів наших компаній-членів.

Поширення першого покоління FPV згенерувало запит за засоби РЕБ і РЕР. Особливо мова йшла про портативні засоби для захисту окремих позицій чи бронеавтомобілів. Тут відзначу розробки Infozahyst, TAF Industries, Contra-Drone, Blue Bird, Kara Dag Technologies, WarMax Technologies.

Окремою нішею за цей час стали засоби оперативної глибини – те, що зараз популярно називати middle strike. Ніша активно розвивається із 2024 року. Із одного боку такі компанії, як DeVIRo, використовували свої напрацювання в розвідувальних БпЛА, щоб створити ударні БпЛА з Х-подібною аеродинамічною формулою крила. Із іншого боку, FirePoint пристосувала свій ударний стратегічний БпЛА для ударів на оперативну глибину. Загалом, окрім згаданих компаній, в ніші middle strike працюють і інші члени ТСУ: BlueBird Tech, EDrone. Не можу не згадати і про БпЛА-бомбер Vampire від компанії SkyFall, який задав стандарт у відповідній ніші і став головним болем ворога.

Не менш важливою новою нішею стали НРК. Вони сьогодні виконують функції як бойового забезпечення (логістика, медична евакуація), так і все більше залучаються до бойових завдань. Переломним став 2025 рік. Чимало компаній-членів ТСУ є флагманами у цій ніші – згадаймо розробки DevDroid, Rononeers, Sky Lab. Експериментують й інші наші компанії – Air3F, Vyriy Industries, BlueBird Tech, ARX Robotics. Із початку 2026 року НРК виконали понад 100 (!) тисяч місій бойового забезпечення і бойових завдань. Держава законтрактувала більше 22 тисяч відповідних систем.

Не менш важливо, що поряд із виробництвом готової продукції компанії-члени ТСУ виробляють важливі комплектуючі, збільшуючи рівень локалізації. Це: Motor G (двигуни для БпЛА), Odd Systems/Forth Law (камери для БпЛА), Zharv (батареї для БпЛА).

В сукупності саме ці системи і засоби сьогодні дозволяють Силам оборони України виконувати завдання для активної оборони за умови дефіциту особового складу. Саме поєднання розвідувальних і ударних БпЛА різної глибини, зенітних БпЛА, НРК, РЕБ і РЕР в достатній кількості призвели до того, про що говорять ключові міжнародні ЗМІ в останні 4-5 місяців – темпи просування ворога уповільнилися порівняно із 2024-2025 роками при тому, що ворог стабільно втрачає 30-35 тисяч вбитими і пораненими на місяць.

Важливо те, що це – наші, українські розробки. Це – нова українська суб’єктність, яка дозволяє нам більш певно почувати себе не лише на полі бою, а і в дипломатії. Завдяки успіхам національного ОПК, інтегральною частиною яких є компанії-члени ТСУ, на фронті немає проривів і, як наслідок, наша переговорна позиція не просідає. Це змушені враховувати і ті, хто ще вчора розповідав, що в України немає карт. Національний ОПК – це і є одна із основ нашої суб’єктності. Безперечно, війна є трагедією, але успіхи національного виробника зброї – це та нова суб’єктність і впевненість, яка дозволяє нам стояти на своєму в переговорах. Цього не враховували ті, хто постійно списує Україну із рахунків.

Насамкінець поряд із успіхами хотіла б поговорити про проблеми, які стримують розвиток галузі. Ключовою проблемою є дефіцит системної державної політики у відповідній сфері. Детально писала про це в одній із своїх попередніх публікацій. Галузі не вистачає чіткості і прогнозованості, коли мова йде про правила і пріоритети закупівель, їх стабільну динаміку, фінансове і кадрове забезпечення, регулювання сфери комплектуючих. Гарним прикладом того, як організований процес у відповідній сфері, став перехід МОУ на тендери в закупівлях. Ідея вірна, однак її реалізація розтягнулася в часі, що створило ризики для системних закупівель. Викликають занепокоєння і новини про можливий брак фінансування ОПК.

Потенціал стихійного зростання сфери – як це було в 2022-25 років – фактично вичерпаний. Без якісної державної рамки, яка дасть відповіді на всі питання, що стосуються виробництва і використання озброєння, ОПК України не зможе перетворитися на одну із ключових галузей національної економіки. А саме таку ціль озвучує постійно керівництво держави. Галузь готова включатися на всіх етапах напрацювання єдиної політики, але ми не можемо зробити домашнє завдання держави.

Окремим напрямком, який стосується державної політики в військово-технічній сфері, є питання експорту. Скоро мине рік, коли представники держави вперше заговорили про поновлення експорту ОВТ і товарів подвійного використання і навіть прискорення отримання дозволів. Маємо урядову постанову від 1.07.2026, яка мала б унормувати процес. Але поки що прискорений експорт і далі ціль, а не реальність. Команда ТСУ взяла участь в напрацюванні правок, які враховують інтереси виробників. Чекаємо кроків від держави.

ТСУ активно просували і продовжують адвокатувати експорт, бо без експорту немає сильного ОПК, як показує досвід інших країн. А сам експорт це не лише необхідні прибутки, що стимулюватимуть національну економіку. Це – інструмент налагодження взаємодії із партнерами і просування важливого для нас порядку денного. Сумно читати статті про міжнародні розробки, які, враховуючи досвід війни Україна-РФ, отримують нові контракти – в той час, як національний виробник і досі не може вийти на міжнародний ринок.

Нам є чим пишатися і це – не перебільшення. Українські розробки в сфері ОВТ і товарів подвійного використання постійно дивують світ, переписують правила ведення війни на полі бою, посилюють українську дипломатію і суб’єктність. Але нам є над чим замислитися – далі або держава напрацює цілісну військово-технічну політику на наступні 5-7 років та реалізує її, або декларації про ОПК як одну із основ майбутньої економіки України так і залишаться деклараціями…