«Коли хочеш розробити щось «військове», одразу уявляється велика металева конструкція в дерев’яному ящику» — інтерв’ю з Антоном Садиковим, директором з інновацій Adaptis

Після початку широкомасштабного вторгнення Росії однією з ключових переваг для України була наявність та розповсюдженість звʼязку Starlink від SpaceX.

Згодом нею скористались і росіяни, закуповуючи через треті країни і використовуючи термінали в значних кількостях на окупованих територіях для координації бойових дій, навіть дійшло до застосування на ударних дронах, проте завдяки діям міністра оборони України Михайла Федорова по взаємодії з власником компанії Ілоном Маска вдалось переломити ситуацію з використанням.

В Україні ж використання терміналів Starlink набуло широкого обсягу та не обмежується лише заводським виконанням. Наприклад, компанії пропонують свої адаптації під будь який транспортний засіб, в тому числі військові. Одна з таких компаній — Adaptis. “Мілітарний” поспілкувався з директором з інновацій компанії Антоном Садиковим про те, як Starlink почали адаптувати для транспорту, чому це стало важливим для військових і гуманітарних команд, як змінилася ситуація після запровадження “білого списку” та що чекає ринок супутникового зв’язку після появи нових операторів.

Ваша компанія займається адаптацією Starlink до транспортних засобів. Скажіть, в чому виникла потреба такої адаптації?

Потреба виникла з цивільних причин, коли я працював у організації World Central Kitchen, яка доставляє продуктові набори та гаряче харчування на деокуповані території, а також у прифронтову зону. Я був відповідальний за вісім регіонів.

У січні 2023 року постала задача доставляти продуктові набори на щойно звільнену Херсонщину. Ми дізналися, що люди там потребували не лише їжі — вони дуже давно не виходили на зв’язок зі своїми рідними.

Тож як зробити так, щоб термінали Starlink, які на той момент були в дуже сильному дефіциті, можна було брати з собою і давати людям зв’язок. Складність полягала в тому, що термінали потрібно було розкладати. Перша генерація це термінали з квадратними антенами, їх було дуже мало. Друга, з прямокутними, потребувала в середньому 10 хвилин на розгортання і складання. Для наших брендованих машин, які роздавали продуктові набори, це було занадто небезпечно.

Ми почали думати, як встановити термінал стаціонарно на машині, як його заживити. Мені потрібно було вісім комплектів, зокрема для Запорізької, Дніпропетровської, Донецької областей, для Краматорської команди і для Херсонщини.

Виявилось, що готового рішення не існує взагалі. Ніхто точно не знав, як взаємодіяти зі Starlink: немає інструкцій, немає datasheet, немає можливості розібратися, бо новий продукт- це супер блакитний океан. Ми почали робити це власними силами, побачили, як американські «кулібіни» розкривали термінали, і вирішили повторити це в Україні.

Щойно ми почали тестування у січні 2023 року, на моєму автомобілі вже стояв прототип — металева конструкція, закрита прозорим акрилом. На зупинках, під час заправки до мене підходили військові і казали: «Вау, це у вас Starlink? Ми теж таке хочемо». Виявилось, що мій спеціальний проект для World Central Kitchen переріс у великий окремий напрямок і ми вирішили зробити з цього окремий бізнес і продавати рішення для зв’язку, передусім військовим.

Чи були технічні проблеми в реалізації?

Була одна технічна проблема – це конектори в Starlink. Вони були пропрієтарні і спеціалізовані, їх неможливо було просто відтворити. До того ж вони були дуже хиткими та при падінні одразу забивалися і ламалися. І тоді ви отримуєте цеглину замість зв’язку. Одним із рішень стало переобладнання конекторів на RJ45 — такі, які можна замінити в полі, і будь-хто з викруткою може їх переобжати.

Як військовий і цивільний досвід вплинув на самі рішення і як вони розвивалися? Ви згадали перший прототип з акриловою кришкою — як відбувався розвиток далі?

Коли ми зрозуміли, що прототип працює, ми доволі швидко перейшли на ABS-пластик. У мого партнера вже було відповідне обладнання, тож перехід був легким. Знадобився ще десь місяць на тести.

Зараз ми переходимо на інший спосіб виготовлення комплектів, він більш точний і надійний – це лиття в прес-формах. Це дасть нам можливість зробити комплекти ще меншими, більш аеродинамічними, легшими у встановленні і якіснішими з точки зору користувача.

Що стосується взаємодії з військовими то ми з самого початку розробляли продукт таким чином, щоб він був корисним як для військових, так і для цивільних. Ми поставили собі за мету, щоб наше обладнання було зручним передусім для людини — не тому, що вона військова чи цивільна, а тому що воно має бути швидким і надійним.

Зазвичай, коли хочеш розробити щось «військове», це одразу уявляється як велика металева конструкція в дерев’яному ящику, яка важить стільки, скільки тільки можливо, і при цьому незручна. Нам же потрібно було зробити так, щоб якщо хлопці з якоїсь причини втратили автомобіль, вони могли швидко зняти обладнання і одразу використовувати його на іншому автомобілі або перейти на іншу позицію — щоб вони не були прив’язані до конкретного терміналу Starlink. Це важлива задача, яку нам вдалося вирішити.

Якщо говорити про виробництво адаптивних комплектів — наскільки воно локалізоване в Україні? Яка частка іноземних підрядників?

Вся збірка і вся розробка відбуваються виключно в Україні. Є декілька комплектуючих, які наразі в Україні неможливо відтворити, але ми вже чекаємо на обладнання, щоб робити це самостійно і не залежати від імпорту — не залежати від криз на кшталт ситуації в Ормузькій протоці, коли все дорожчає.

Виробництво компонентів в Україні займається ваша компанія?

Виробництво розділене з міркувань безпеки, але все в Україні.

Які зараз обʼєми виробництва?

Спочатку ми думали продати приблизно 200 комплектів і на цьому закінчити. Зараз же ми робимо вже тисячі комплектів на місяць, і потреба зростає. Якщо раніше ми мали на увазі лише автомобілі, то зараз це майже все, що рухається — туди встановлюються наші адаптовані комплекти: потяги, човни, тощо.

Всі памʼятають ситуацію з так званим «білим списком» терміналів. Як ви як виробник дотичний до цієї тематики розцінюєте подібний крок?

Зі своєї точки зору як громадянин я ставлюся до всього, що сталося з білими списками, дуже позитивно. Ми бачили кількість терміналів Starlink, які використовував ворог. На офіційній презентації SpaceX, коли вони показували еволюцію кількості терміналів по всьому світу, тимчасово окупована територія — це майже повністю біла пляма, де кожна точка відповідала за десяток терміналів Starlink’ів. Ворог використовував їх дуже активно: і для координації місій проти українських сил оборони, і встановлюючи їх на «шахедах» та інших БПЛА. Тому цей крок, хоч і був швидким та різким, на мій погляд, дуже якісно вплинув з усіх точок зору.

Щодо ставлення до цього як до бізнесу то дійсно, зараз у більшості цивільних користувачів є труднощі у використанні терміналу. Якщо їздиш Києвом, проблем немає, але якщо виїжджати на трасу і рухатися зі швидкістю понад визначеної швидкості – зв’язок пропадає, і доцільність терміналу Starlink зникає. Саме тому ми зараз досліджуємо нове рішення, яке автоматично переключається на інші способи зв’язку.

Загалом білий список допоміг нашій армії, і я дуже вдячний за цей крок. Звісно, є питання, що можна покращити і наприклад, зробити список довіреного обладнання, яке і Україна, і Starlink розумітимуть як таке, що точно не використовується на ворожому дроні чи у військових цілях. Але це багатомільйонні розробки, які, мені здається, не є цікавими і доцільними в розрізі того, що SpaceX розробляє глобальний бізнес.

Як взагалі зараз ситуація з сервісом терміналів в Україні та комплектуючими до них?

Конектори з самого початку були дуже хиткими і ненадійними. На початку це була дуже серйозна проблема. Саме тому, думаю, нам і вдалося якісно виділитися серед інших виробників — наші конектори були одразу підібрані вдало. Потім ми роздавали залишки оригінальних конекторів у «Народному Starlink’у» та інших спільнотах, бо обрізки нам уже не були потрібні і роздали їх дуже велику кількість.

Зараз запчастин доволі багато. Але сам Starlink — це не те обладнання, яке можна ремонтувати як телевізор чи iPhone. Сам виробник не передбачає ремонту: йому легше і дешевше надіслати новий термінал, якщо щось не працює.

Якщо аналізувати світові тенденції — наскільки реально, що в Україні з’явиться альтернатива Starlink від іншої компанії, наприклад Amazon? І чи готові ви до постачання адаптивних рішень під таке обладнання?

Ми вже готові до виходу Amazon. Ми слідкуємо за цією темою ще з часів, коли проект називався Amazon Kuiper. Бачимо, що Amazon не встигає виконати всі заявлені строки виходу на орбіту, але очікується, що вже в травні або влітку вони анонсують публічний вихід. Супутників на орбіті поки небагато, але вони готуються.

З точки зору конкурентного середовища — це буде добре і для Starlink, який зараз фактично є монополістом у цьому сегменті. Чим більше операторів — тим краще.

Щодо української альтернативи — я особисто в це не вірю. Це може бути нова державна програма, але держава, як відомо, не є ефективним менеджером — приватні гроші SpaceX чи Amazon використовуються набагато ефективніше. В Україні є спроби створити певну «українську систему», але вона запускатиметься разом із супутниками Starlink і використовуватиме їхню інфраструктуру. На мій погляд, поки що це виглядає просто як White Label — тобто зміна логотипу на чужому обладнанні. Подивимось, що буде далі. Поки що, наскільки я знаю, у нас планується один супутник — а це крапля в морі порівняно з 10 тисячами супутників Starlink.

Переглядав ваші соцмережі й сайт — бачив, що географія охоплює Південну Америку, США, навіть яхти в океані. Як вдалося вийти на ці ринки і як про вас дізналися?

Ми працюємо з ООН і з багатьма великими компаніями — в тому числі з такими, які є ближчими до самого заводу Starlink, ніж будь-хто інший. У певний момент це навіть викликало у нас посмішку: виявилось, що з нашою адаптацією ми підійшли на рекордно близьку дистанцію до виробника терміналів.

Різні країни купують у нас тому, що ми беремо участь у виставках — в Дюссельдорфі, в Америці. Люди купують, діляться цим в інтернеті — і це мені особисто дуже подобається. Власне, цілеспрямовано розвивати експорт ми почали тільки цього року, бо чекали на нову форму виробництва. Але перспектива там дуже велика. Одна з причин, чому я перейшов з позиції CEO на роль директора з інновацій — щоб сконцентруватися на точкових проривних проектах і вийти з операційної діяльності.