Росія хоче утилізувати захоплений у 2014-у році підводний човен “Запоріжжя” (U-001) проекту 641 Військово-Морських Сил ЗС України.

Про це повідомляє Український мілітарний портал

Відповідне рішення оголосило міністерство оборони Росії на тендері по утилізації ряду кораблів.

В самому тендері вказується про намір ліквідувати підводний човен проекту 641 без вказання якого саме човна, проте відомо, що в розпорядженні Росії є тільки один підводний човен цього проекту – захоплена у 2014-у році субмарина “Запоріжжя” (U-001)

Великий підводний човен проекту Б-641 було закладено під стапельним номером С260 у березні 1970 року на Новоадміралтейському заводі (м. Ленінград). У квітні на Північному флоті було сформовано екіпаж і призначено першого командира капітана 3 рангу Володимира Косенка. Ці моряки брали активну участь у добудуванні човна. У травні того ж року субмарина була спущена на воду. 4 жовтня на ній було піднято Військово-морський прапор, далі — державні випробування і, нарешті, знакова подія — великий підводний човен був включений до складу ВМФ СРСР.

Свій бойовий шлях він розпочав на Північному флоті вже в лютому 1971 року. Пробігаючи по сторінках його історії, переконуєшся, що життя екіпажу завжди було наповнене серйозними випробуваннями на бойову зрілість. Під час бойових служб човен борознив простори Атлантики, Середземного і Баренцового морів.

За високі показники в бойовій підготовці, а саме за виконання торпедних стрільб на приз головкома ВМФ, екіпаж завжди мав добрі та відмінні оцінки. Підводний човен брав участь у широкомасштабних навчаннях ВМФ СРСР, виконував завдання дружніх візитів до Куби, Марокко, Сирії.

1 серпня 1997 року, коли в Севастополі вперше святкували День національних ВМС, на Графській пристані командир першої української субмарини капітан 3 рангу Іван Джемела з рук міністра оборони урочисто отримав бойовий прапор, освячений у Володимирському соборі столиці незалежної України.

В складі ВМС майже весь час перебував у ремонті. В 2009 році завершився один з етапів його ремонту – єдиний підводний човен ВМС України покинув плавдок “ПД-88” 13-го судоремонтного заводу Чорноморського Флоту РФ (Севастополь, бухта Троїцька) і за допомогою двох буксирів був перетягнутий до ремонтної стінки цього заводу, де і продовжиться подальший ремонт.

У березні 2012-го року “Запоріжжя” після 22-х річного ремонту вийшов із 13 Судоремонтного заводу Чорноморського флоту РФ з Кілен-бухти у напрямку з Севастопольської бухти.

18 липня 2012-го року підводний човен “Запоріжжя” Військово-Морських Сил ЗС України вийшов в море для проведення занурення і ходових випробувань у підводному положенні.

Починаючи з цього часу розпочав відновлення боєздатності з відпрацюванням ряду навчань та спеціальних вправ.

Короткі технічні характеристики човна:

Водотоннажність: надводна — 1950 т, підводна — 2500 т.
Довжина: 91,3
Ширина: 7,5
Надбудова: 5,1.
Швидкість повного ходу: надводна — 16,4 вузла, підводна — 16 вузлів.
Дальність плавання: 4153 милі,
Автономність по запасах провізії: 90 діб.
Озброєння: 10 (6 носових і 4 кормових) 533-мм ТА, боєкомплект — 22 торпеди або міни типу АМД-1000.
Екіпаж: 70 осіб, включаючи 12 офіцерів.

Озброєння:

У торпедних апаратах стандартного калібру 533-мм можна було застосовувати новітні торпеди. Звичайно застосовувалися акустичні торпеди типів 53-65М й 53-65К, прийняті на озброєння у 1969 році. Вони мали дальність ходу в 22 і 19 км (відповідно), швидкість ходу в 44 і 45 вузлів, глибину поразки надводної цілі – до 12 метрів, вага вибухівки 300 – 307 кг.

Внутрішні трубчасті 533-мм торпедні апарати виробництва заводу “Красное Сормово” ім. Жданова мають довжину 8145 мм, кут – 2 градуси, розташовані паралельно діаметральній площині корабля, вертикально, на відстані 700 мм один від одного. Заводські номери торпедних апаратів: 41901-41910 (перші шість – носові ).

ПУТС системи “Ленинград-641” (зав. № 6741) розміщений у першому, третьому і сьомому відсіках. Час завантаження торпед у носові апарати не перевищує 6 годин, у кормові – 3 годин. ПЧ може прийняти замість кормових і запасних торпед 32 міни МДТ, РМ-2, чи 26 мін типу ПМ-2.

Час завантаження мін на стелажі й у кормові апарати не перевищує 6 годин, швидкість постановки – 5 вузлів, метод – ізольована постановка двох мін з труби торпедного апарата повітряним пострілом.
Глибина торпедної стрільби досягала 80 – 100 метрів.

Наявні повітряно-пінна система пожежегасіння ВПЧ-52, пристрій кондиціонування повітря К-5 і пристрій видалення камбузних відходів типу ДУК. Замість недосконалого “Спрута” був установлений стабілізатор глибини “Мармур”.