Головнокомандувач Швеції закликав уряд повернути протипіхотні міни

Головнокомандувач Збройних сил Швеції генерал Мікаель Клаессон закликав уряд країни невідкладно визначитися з доцільністю повернення на озброєння протипіхотні міни.

Про це повідомляє видання SVT (Sveriges Television).

Військове командування наполягає на чіткій політичній відповіді, оскільки невизначеність гальмує планування оборонних операцій та процес потенційних закупівель.

Генерал підкреслив, що армія потребує цього інструменту для ефективного стримування противника та каналізування його руху на складній місцевості.

Однак Швеція є підписантом Оттавської конвенції, яка забороняє використання, накопичення та виробництво протипіхотних мін.

Стокгольм знищив свої запаси цього озброєння ще на початку 2000-х років, і тепер для зміни курсу потрібне політичне вольове рішення про вихід з міжнародної угоди. Наразі уряд зволікає з офіційною позицією.

Повернення до мінних загороджень є чутливим питанням на міжнародній арені, тому Кабінет міністрів уникає різких заяв.

Проте військові попереджають: час грає проти безпеки країни. Якщо політики дадуть «зелене світло», Збройним силам знадобляться роки для відновлення запасів та навчання особового складу, тому рішення необхідне вже зараз.

Головним каталізатором цієї дискусії став вихід Фінляндії з Оттавської конвенції 10 січня 2026 року. Сусідня держава першою в регіоні наважилася на цей крок, щоб відновити мінну оборону на своєму протяжному кордоні з Росією.

Тепер, діючі військовослужбовці, резервісти та призовники пройдуть навчання відповідальному використанню мін: як маркувати міни, документувати та контролювати їх використання, а також вибирати ділянки, де їх можна використовувати, щоб уникнути шкоди чи поранення цивільного населення та власних підрозділів.

На першому етапі використовуватимуть уламкові заряди спрямованої дії, оскільки їх також можна використовувати як міни, і вони вже є на озброєнні фінської армії.

Також нові протипіхотні міни планують розробляти у співпраці з вітчизняною оборонною промисловістю з подальшим виробництвом їх у Фінляндії.

Приклад Гельсінкі створив прецедент, який тепер дозволяє шведському генералітету тиснути на власний уряд, аби синхронізувати оборонні спроможності в межах НАТО.