Другу партію супутників «Рассвет» передчасно назвали невдалою: аналіз набору висоти

Видання Business Insider повідомило про нібито невдалий запуск 16 супутників другої партії російської системи зв’язку «Рассвет» компанії «Бюро 1440», що має стати «аналогом Starlink».

Журналісти послалися на Інститут вивчення війни, який звернув увагу на перебування апаратів переважно на висотах від 300 до 400 км через півтора місяця після запуску.

Однак проведений «Мілітарним» аналіз динаміки набору висоти показує, що більшість нових апаратів на цьому етапі перебуває вище, ніж супутники першої партії в аналогічний період.

Аналіз траєкторій цих супутників показує, що ракета-носій доставляє їх на висоту близько 300 км, звідки вони самостійно підіймаються за допомогою власних двигунів. Цей процес триває кілька місяців і може включати паузи між окремими серіями маневрів.

Підйом першої серійної партії «Рассвет»

Першу серійну партію з 16 супутників «Рассвет» із номерами 1–16 запустили 23 березня 2026 року. Перші помітні зміни орбіт № 1 і № 16 зафіксували приблизно через 17–18 діб після запуску. Наприкінці квітня, через чотири-п’ять тижнів після старту, вже маневрувала більшість працездатних апаратів.

Супутники підіймалися двома основними групами. Обидві виконували початкові коригування приблизно в один період, але перейшли до тривалого набору висоти в різний час.

До першої групи належали № 3, № 5, № 6, № 7, № 12 і № 13. Вона розпочала основний підйом приблизно 20 квітня. П’ять із цих апаратів перетнули позначку 500 км через 79,5–84,9 доби після запуску. Шостий дістався цієї висоти вже в липні, після перерви у виконанні маневрів.

Медіанний темп набору висоти першої групи, якщо рахувати від початку підйому, а не від запуску, становив близько 3,68 км на добу.

До другої групи належали № 1, № 2, № 8, № 9, № 11, № 14, № 15 і № 16. Після ранніх коригувань вони протягом травня залишалися приблизно на висотах 300–320 км. Безперервний підйом розпочався на початку червня, приблизно через 70 діб після запуску.

Шість апаратів цієї групи досягли 500 км через 97,9–124,3 доби після старту. Від початку безперервного набору висоти їм знадобилося приблизно 28–54 доби. Медіанний темп становив близько 4,27 км на добу.

Аномалією став № 10. Його орбіта знижувалася майже до кінця червня, до висоти близько 275 км, після чого супутник із великим запізненням розпочав підйом. Він перетнув 500 км лише через 158,6 доби після запуску.

Загалом 13 супутників стабілізувалися на придатній для тривалої роботи орбіті близько 508 км. Вони вже розгорнулися в «ланцюг» та вже забезпечують щонайменше два «вікна зв’язку» на добу над Україною тривалістю понад годину кожне.

Що відбувається з другою партією

Другу партію з 16 супутників запустили 19 липня. Перші апарати почали помітно набирати висоту вже приблизно через 10–13 діб. До 19-го дня ознаки стійкого підйому демонстрували 11 супутників, а № 32 приєднався до них приблизно на 32-й день.

Отже, основна частина липневої партії активувала двигуни раніше порівняно з першим запуском.

Станом на 3 вересня після другого запуску минуло 46 повних діб. Дванадцять супутників другої партії без явних аномалій від початку стійкого підйому набирали висоту із середньою швидкістю від 1,24 до 4,02 км на добу.

Медіанний темп становив приблизно 2,42 км на добу — на 34% менше за показник першої групи та на 43% менше за результат другої групи березневого запуску.

Хоча цей показник поки нижчий за темп першої групи, завдяки значно ранішій активації двигунів друга партія супутників перебуває на суттєво більших висотах, ніж апарати першого запуску за такий самий період.

Медіанна висота нових апаратів становила 365,1 км проти 313,5 км у першої партії на 46-й день. Тринадцять супутників перебували вище 320 км, десять — вище 350 км, а № 29 досяг 410,8 км. У першій партії на такому самому етапі відповідні показники становили п’ять, один і жодного апарата.

Проблемні супутники

Попри те що загалом програму виведення супутників «Рассвет» не можна вважати провальною, перші дві серійні партії, як і очікувалося, мають значну кількість «дитячих хвороб» і браку.

Так, у першій партії вже остаточно втратили супутник № 4. Він не розпочав підйом і 6 червня зійшов з орбіти. Супутники № 11 і № 14 виконували маневри, але зупинилися на висотах приблизно 363 і 353 км. Поточна динаміка вказує на повільну втрату висоти. Ймовірно, вони зрештою так і не зможуть вийти на стабільні орбіти та згорять в атмосфері протягом наступних кількох років.

Тимчасові відхилення також спостерігалися в роботі № 13 і № 2, які призупиняли свій підйом на два-три тижні, але зрештою змогли досягти висоти понад 500 км.

У другій партії найбільш очевидні проблеми мають № 17 і № 23. Вони не продемонстрували помітного підйому та знизилися приблизно з 305 до 284 км. Без активації двигунів вони, ймовірно, протягом наступних тижнів зійдуть з орбіти та згорять в атмосфері.

№ 26 короткочасно піднявся до 305,8 км, але потім знову опустився приблизно до 299 км. Це може свідчити про невдалу спробу розпочати підйом або несправність рухової установки. Однак № 10 у попередній партії зміг піднятися і з меншої висоти, тому впевнено говорити про неминуче падіння № 26 поки зарано.

Окремо варто стежити за № 28. Він досяг 339 км, після чого припинив набирати висоту. Оскільки схожі паузи спостерігалися під час розгортання першої партії, наразі неможливо відрізнити несправність від запланованої перерви.

Висновок

Друга партія має два явно проблемні супутники, ще один апарат демонструє нестійку динаміку, а стан четвертого залишається невизначеним. Проте більшість її апаратів раніше розпочала підйом і на такому самому етапі перебуває вище за супутники першої партії.

З огляду на досвід першої партії, остаточну оцінку другого запуску можна буде дати приблизно через 100–125 діб — у терміни, за які більшість апаратів попереднього запуску досягла висоти понад 500 км.

У своїх офіційних публікаціях і реєстраційних документах компанія «Бюро 1440» вказує як цільову орбіту заввишки близько 800 км. Стабілізація першої партії приблизно на 500 км може свідчити про зміну планів в останній момент або про свідому дезінформацію щодо майбутньої конфігурації угруповання.

Водночас висота близько 500 км сама собою не повинна перешкоджати роботі системи. Вона відповідає приблизному діапазону висот, на яких працює Starlink: упродовж 2026 року SpaceX планує перемістити супутники з орбіт близько 550 км на висоту 480 км. Тому невідповідність початково заявленим планам не створить технічні проблеми для роботи «Рассвета». Крім того, не можна виключати, що нинішня висота є лише проміжною і супутники згодом відновлять підйом.

Однак навіть у разі тимчасових невдач і значної частки браку небезпечно наївно розраховувати, що Росія відмовиться від настільки стратегічно важливої програми через її здорожчання або відставання від запланованого графіка.

Особливо з огляду на те, що Сили оборони України наочно продемонстрували російським військам, наскільки важливим є доступний супутниковий зв’язок для керування військами та наскільки небезпечними є безпілотники із супутниковим каналом керування.

Докладніше про небезпеку російського аналога Starlink можна прочитати в нашому спеціальному матеріалі «Російський „Рассвет“ як стратегічна загроза для України та демократичного світу».