Виробництво іранських баражуючих боєприпасів можуть запустити в Болівії та Білорусі.

У липні та на початку серпня Тегеран приймав міністрів оборони з Болівії та Білорусі, щоб обговорити військову співпрацю.

Пізніше Болівія заявила, що зацікавлена ​​в отриманні іранських безпілотних літальних апаратів.

Виконавчий директор Інституту технічної політики Корнелльського університету Джеймс Роджерс, який консультує ООН та НАТО щодо бойово застосування безпілотників, розповів, що попит на іранські безпілотники зростає рекордними темпами.

За даними Джеймса Роджерса близько 113 держав мають доступ до технологій військових безпілотників або мають програму військових безпілотників.

«Ми вважаємо, що щонайменше 65 недержавних груп також мають доступ до цих систем», – розповів Джеймс Роджерс.

Ще з початку 1980-х років Іран звернув увагу до дешевших, простих у виробництві та експлуатації систем, які дадуть елементарні, хоч і потужні можливості авіації.

«Ця війна послужила вітриною для Ірану, показавши, наскільки потужними можуть бути його баражуючі боєприпаси Shahed 136 і Shahed 131 з точки зору досягнення російських військових цілей», – розповідає Джеймс Роджерс.

Саме тому інші країни хочуть купувати іранські безпілотники, бо вважають безпілотники ефективними системами.

Проте одна із проблем, з якою зіткнулася Росія, полягає у створенні безпечних каналів постачання іранських безпілотників.

«Один з варіантів — побудувати в Білорусі завод з виробництва Shahed 136», – зазначає Джеймс Роджерс.

Тоді Росія зможе без логістичних проблем розмістити дрони саме там, звідки ведете вогонь по Україні.

Своєю чергою Болівія заявляє, що хоче, щоб ці безпілотники контролювали її прикордонні райони.

Для Сполучених Штатів це стало тривожною перспективою. Представники Ірану та технології підуть за цими військовими системами до Болівії, якщо вона їх придбає.

Але все залежить від того, який тип іранських безпілотників вони придбають.

«Міністр оборони Болівії заявив, що ці безпілотники будуть використовуватися для спостереження за її прикордонними районами. Якщо це так, то менше приводів для занепокоєння», – зазначив Джеймс Роджерс.

Нагадаємо, росіяни локалізували виробництво баражуючих боєприпасів Shahed-136, локальна версія якого має назву «Герань-2».