Три хімзаводи за чотири дні: як удари 23–26 жовтня б’ють по виробництву російських ракет і вибухівки

Упродовж 23–26 жовтня 2026 року українські безпілотники атакували три хімзаводи Росії: комбінат «Азот» у Березниках (23 жовтня), «Тольяттикаучук» у Самарській області (24 жовтня) та «Воронежсинтезкаучук» (26 жовтня). Усі три заводи постачають сировину для оборонної промисловості РФ: синтетичні каучуки для твердого ракетного палива, бандажів танкових катків і військових шин, а також азотну кислоту й меланж для виробництва пороху та вибухових речовин.

Перехід до ударів по хімічних підприємствах у другій половині 2026 року є логічним продовженням стратегії індустріального задушення. Хімічна галузь виконує роль базового донора для всіх без винятку військових виробництв.

Без продуктів органічного та неорганічного синтезу неможливе функціонування жодного суміжного оборонного підприємства. Хімічні заводи виступають не просто постачальниками, а критичними вузлами, які інтегрують навколо себе цілі виробничі кластери, виконуючи функції спеціалізованих хабів у системі технічного забезпечення бойових дій.

Атаковані хімзаводи Росії: Хімічний комбінат «Азот» (Березники)

Філія «Азот» акціонерного товариства «Объединенная химическая компания «УРАЛХИМ»» розташована в місті Березники Пермського краю за адресою Чуртанське шосе, 75. Останній удар по ньому відбувся 23 жовтня 2026 року. 

До 2010 року підприємство функціонувало як самостійне відкрите акціонерне товариство «Азот» (ІНН 5911029525, ОГРН 1025901703618), після чого його реорганізували шляхом приєднання до потужної корпоративної структури АО «ОХК «УРАЛХИМ»» (ІНН 7703647595, ОГРН 1077761874024).

Холдинг «УРАЛХИМ», генеральним директором якого є Дмитро Коняєв, традиційно асоціюється з найвищими ешелонами російського олігархату та є одним із найбільших виробників мінеральних добрив і азотних сполук у Російській Федерації.

Промислове виробництво пороху, бризантних вибухових речовин (таких як тринітротолуол, гексоген, октоген) та певних компонентів твердого ракетного палива для військових цілей фізично та хімічно неможливе без використання висококонцентрованої азотної (нітратної) кислоти та сульфатної кислоти. Процес, що лежить в основі створення абсолютної більшості сучасних вибухових речовин, називається нітруванням — введенням нітрогрупи в молекулу органічної сполуки.

Завод «Азот» у Березниках спеціалізується на масштабному виробництві не лише азотної кислоти, а й так званого меланжу — промислової суміші концентрованих нітратної та сульфатної кислот, призначеної для реакцій нітрування.

Сульфатна кислота в цьому процесі не вступає в реакцію з органічною речовиною, але виконує критично важливу функцію водовіднімального агента та сприяє утворенню активних частинок, необхідних для реакції нітрування.

Майже вся азотна кислота, що використовується на військових порохових і хімічних заводах РФ, нібито надходить саме з цих двох підприємств. Завод «Еврохим» у Новомосковську традиційно обслуговує західний і центральний кластери ОПК, здійснюючи відвантаження до Казані, Дзержинська, Чапаєвська та Алексіна.

Натомість завод «Азот» у Березниках є безальтернативним джерелом сировини для уральського та сибірського оборонних кластерів, які нині несуть основний тягар нарощування виробництва боєприпасів.

Така концентрація виробництва робить ці два заводи потенційно критичними точками відмови для артилерійського, авіаційного та ракетного виробництва РФ.

Виробництво різних типів вибухових речовин також підтверджується постачанням специфічних прекурсорів. Для синтезу тринітротолуолу (тротилу) необхідний толуол. У період із серпня 2025 року до лютого 2026 року Бійський олеумний завод отримав 16 тисяч тонн толуолу, завод «Промсинтез» у Чапаєвську — 3 тисячі тонн, а завод імені Свердлова в Дзержинську — близько 3 тисяч тонн.

Для освоєння та забезпечення безперервного виробництва гексогену Бійський завод отримав 1 тисячу тонн уротропіну, тоді як завод імені Свердлова — близько 1 тисячі тонн оцтової (етанової) кислоти, яку застосовують у технологічному процесі синтезу октогену та гексогену.

Додатково за вказаний період заводи з виробництва боєприпасів переробили 15 тисяч тонн «взрывчатых материалов», отриманих від суміжних підприємств для вторинної переробки та остаточного складання військової продукції. Кожна тонна цієї продукції прямо або опосередковано залежить від безперебійної роботи кислотних ліній комбінату «Азот».

Атаковані хімзаводи Росії: «Тольяттикаучук» як ланка з виробництва твердого палива

Одним із найбільш показових прикладів нових атак стала серія ударів по підприємствах нафтохімічної промисловості, що спеціалізуються на виробництві синтетичних каучуків. Останній удар по ньому відбувся 24 жовтня 2026 року.

Підприємство ООО «Тольяттикаучук», розташоване в місті Тольятті Самарської області РФ, виробляє синтетичні каучуки, мономери та високооктанові добавки.

Продукція підприємства має стратегічне значення для російського військово-промислового комплексу, оскільки синтетичні каучуки використовують у виробництві твердого ракетного палива. Ця сировина не має альтернативи для такого виробництва.

Важливим є й те, що під час прямого пошуку контрактів заводу з підприємствами ОПК такі контракти можна не знайти, а саме підприємство здебільшого не фігурує в них і може заявляти, що ніяк із цим не пов’язане. Утім, реальність дещо інша.

На сьогодні ПАО «Татнефть» володіє 100-відсотковою часткою у статутному капіталі підприємства, який становить 4,2 мільярда рублів. Зміна власника дозволила інтегрувати виробництво синтетичних каучуків безпосередньо з потужною сировинною та фінансовою базою татарстанських нафтопереробних структур, що суттєво підвищило стійкість підприємства.

У зв’язку з глибокою інтеграцією у військово-промислову логістику та забезпечення армії ООО «Тольяттикаучук» стало об’єктом пильної уваги західних регуляторних органів. Підприємство ідентифіковане як легітимна ціль для економічного стримування і перебуває під прямими жорсткими санкціями Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та України.

Належність до групи «Татнефть», яка сама по собі активно залучена до виконання державних оборонних замовлень щодо постачання паливно-мастильних матеріалів для збройних сил, остаточно цементує статус цього нафтохімічного комплексу як ключового елемента російського ОПК.

Основна виробнича номенклатура заводу «Тольяттикаучук» включає мономери, вуглеводневі фракції, високооктанові добавки до автомобільного бензину та, що має вирішальне військове значення, специфічні синтетичні каучуки. Підприємство є системним монополістом, забезпечуючи близько 25% усього російського ринку синтетичних каучуків.

Серед широкої лінійки еластомерів ключову роль в оборонному секторі відіграє дивініловий синтетичний каучук, більш відомий як полібутадієновий каучук (СКД).

Аналіз ланцюгів постачання підтверджує, що синтетичні каучуки, вироблені на потужностях підприємства «Тольяттикаучук», використовують для розробки та виготовлення твердого ракетного палива для тактичних і балістичних ракетних систем.

Інженерно-хімічне обґрунтування застосування полібутадієнового каучуку в ракетній галузі є вкрай складним.

Сучасні ракетні системи збройних сил РФ, такі як оперативно-тактичні комплекси «Искандер-М», ракети для важких реактивних систем залпового вогню «Смерч», «Торнадо-С», «Ураган», зенітні керовані ракети для комплексів С-300 та С-400, а також розгінні стартові двигуни стратегічних крилатих ракет морського та повітряного базування, використовують сумішеве тверде ракетне паливо.

Саме синтетичний рідкий каучук (зокрема, СКД) на етапі виробництва виконує функцію в’язкого середовища, у якому рівномірно розподіляються тверді частки окислювача та алюмінію.

Технологічний процес на таких заводах, як ФНПЦ «Алтай» чи «Пермский пороховой завод», передбачає змішування компонентів до консистенції густої тістоподібної пасти. Після відливання цієї суміші безпосередньо в металевий або композитний корпус ракетного двигуна проводять процес полімеризації (вулканізації). У результаті каучук перетворюється на тверду, монолітну, але гнучку гумоподібну шашку палива, міцно зчеплену зі стінками двигуна.

Інші напрямки «Тольяттикаучук»

Роль ООО «Тольяттикаучук» не обмежується виключно ракетною програмою. Продукція підприємства, на яке припадає чверть загальноросійського ринку каучуків, має критичне значення для виготовлення спеціалізованих комплектуючих для військової авіації та бронетехніки.

Полібутадієнові каучуки та інші полімери використовують для виготовлення гумових бандажів опорних котків гусеничної бронетехніки, зокрема основних бойових танків серій Т-72, Т-80, Т-90 і бойових машин піхоти.

Гумовий бандаж забезпечує амортизацію та знижує вібрацію під час руху багатотонної машини пересіченою місцевістю, запобігаючи пошкодженню елементів підвіски та зносу гусеничних траків.

Крім того, спеціальні зносостійкі полімери необхідні для виготовлення великогабаритних шин для колісних бронетранспортерів БТР-82А, бронеавтомобілів сімейства «Тигр», тягачів артилерійських систем і численних логістичних вантажівок «КАМАЗ» та «Урал».

В умовах бездоріжжя та постійної загрози ураження уламками витрати військових шин можуть бути значними, що потребує безперебійної роботи нафтохімічних підприємств.

У сфері військової авіації спеціальні гумотехнічні суміші на основі каучуку застосовують для виготовлення гідравлічних прокладок, ущільнювальних кілець систем управління, амортизаторів шасі та паливних шлангів високого тиску для ударних гелікоптерів Ка-52 і Ми-28, а також фронтових винищувачів-бомбардувальників Су-34 та Су-35.

Атаковані хімзаводи Росії: АО «Воронежсинтезкаучук»

Як і ООО «Тольяттикаучук», воронезьке підприємство відіграє аналогічну роль у забезпеченні російського ОПК. Підприємство розташоване в місті Воронеж (ІНН 3663002167, ОГРН 1023602096539) і з 2012 року повністю належить найбільшому російському нафтохімічному холдингу ПАО «СИБУР Холдинг».

Завод спеціалізується на масштабному виробництві синтетичних каучуків і термоеластопластів (СБС-полімерів), випускаючи понад 385 тисяч тонн продукції на рік.

Атака на підприємство відбулася 26 жовтня 2026 року.

Висновки

Таким чином, атаки на хімзаводи Росії, які безпосередньо пов’язані з оборонно-промисловим комплексом Росії, відіграють важливу роль у спробах знизити темпи виробництва різних систем озброєння. Крім того, ці підприємства можуть підтримувати суміжні галузі, постачаючи їм відповідні компоненти.

Наразі удари по таких заводах можуть мати для Росії доволі негативні наслідки. Відсутність налагодженої системи виробництва сировини та інших хімічних компонентів може призвести до скорочення кількості ракетних ударів по території України.

За умови регулярних атак цей ефект потенційно може сягнути дворазового скорочення.