У редакційній статті The Wall Street Journal розглядаються подальші кроки, спрямовані на унеможливлення отримання Іраном ядерної зброї, на основі нового звіту Фонду захисту демократій (FDD) «Ядерне роззброєння Ірану. Єдина угода, яка захищає безпеку США та союзників»:

Президент США Дональд Трамп заявив, що Ірану не можна дозволити створити ядерну бомбу і що він волів би зупинити цей процес шляхом укладення угоди. Іран скаже своє слово, але яке?

Ключовим моментом, викладеним у звіті FDD, є розмежування між контролем над озброєннями та ядерним роззброєнням. Барак Обама погодився на контроль над озброєннями у 2015 році, обмеживши ядерну програму Ірану, але залишивши її недоторканою, легітимізованою і готовою до прискорення, як тільки закінчаться тимчасові обмеження.

Південна Африка, навпаки, ініціювала ядерне роззброєння у 1990 році, як це зробила Лівія після вторгнення США в Ірак у 2003 році. Цей шлях не залишає жодної інфраструктури для збагачення урану та виробництва ядерної зброї, яка дозволила б режиму змінити свою позицію.

Орде Кіттрі, Андреа Стрікер і Бенам Бен Талеблу, автори FDD, мають чітке бачення ситуації. «Якщо історія є хоч якимось індикатором, Іран використає переговори, щоб продовжити свій ядерний марш і відхилити найсуворіші санкції», — пишуть вони. «Тегеран, ймовірно, розглядає переговори як спосіб уповільнити повернення санкцій максимального тиску та заблокувати військові дії Ізраїлю чи США», — йдеться у повідомленні.

У п’ятницю росія, Китай та Іран закликали припинити санкції проти Ірану, які мають передувати переговорам. Нагадаємо, що угода Обами «швидко відмовилася від важелів впливу на Іран, забезпечивши негайне, а не поступове послаблення санкцій», пишуть автори. Адміністрація Байдена послабила санкції проти Ірану лише за те, що він погодився продовжити переговори.

У президента Трампа немає на це часу. «Ми підійшли до останнього рубежу», — сказав він минулого тижня. Іран прискорив збагачення не стільки після виходу з угоди Обами у 2018 році, скільки після обрання Джо Байдена, скориставшись його політикою умиротворення. Сьогодні експерти вважають, що Іран міг би виготовити достатньо збройового урану для семи ядерних бомб за місяць, використовуючи лише свій завод у Фордоу, прихований під горою.

Щоб мінімізувати затримки, у доповіді пропонується вимагати від Тегерана заздалегідь погодитися з метою переговорів: роззброєнням. Це означає перевірки «в будь-який час і в будь-якому місці», припинення досліджень і розробок у галузі ядерної зброї, а також «повний, постійний і перевірений демонтаж, експорт або знищення на місці об’єктів Ірану з виробництва урану» та плутонію.

Ось як президент Трамп описав угоду, якої він прагне: «Наглядайте, перевіряйте її, перевіряйте, а потім підірвіть або просто переконайтеся, що більше немає ядерних об’єктів». Минулого тижня він заявив, що хоче укласти угоду, «яка була б такою ж гарною, як якби ви перемогли військовим шляхом».

Альтернатива — залишити Ірану ядерний матеріал, потужності для його використання та обмежені інспекції — не варта послаблення санкцій, якого це коштувало. Але змусити Іран відмовитися від ядерної програми непросто. Це вимагатиме «максимального тиску», тому Тегеран сигналізує Трампу, що може погодитися на переговори (читай: зупинку), якщо він пом’якшить нові санкції.

Іран знає, що перебуває у вразливому становищі. Якщо Трамп зможе розширити санкції, щоб скоротити експорт нафти до Китаю, і працюватиме з Ізраїлем над створенням реальної військової загрози, Ірану доведеться вирішити, чи відмовитися від своєї ядерної програми, чи ризикувати новими внутрішніми заворушеннями або військовим ударом. Тоді можуть стати можливими поступки, які зробили б угоду вартою уваги.

Як зазначено у звіті FDD, «2025 рік — це не 2015 рік». Ірану не вистачає електроенергії, а його валюта падає. Завдяки Ізраїлю його протиповітряна оборона та маріонеткові структури послаблені. Ізраїль і США показали, що можуть перехоплювати балістичні ракети Ірану. Трамп натякнув на підтримку атаки на ядерну програму, якщо Іран не роззброїться. Якщо він продовжить тиснути, можливо, зможе укласти угоду, яка справді матиме значення.