Винищувач J-10: нова зірка індо-пакистанської війни

У 1984 р. в КНР фахівцями авіазаводу в Ченьду та 611-го науково-дослідного інституту розпочалось створення винищувача 4-ї ґенерації. Первинний проект нагадував французького «Міража 2000». Однак за два роки проект суттєво переробили – ймовірно, з урахуванням інформації, пов’язаної з програмою створення ізраїльського винищувача «Лаві» (не завершеної через протидію США). Одночасно здійснювалась розробка двигуна і РЛС для нового літака, а також налагоджувалось виробництво КР «повітря-повітря» середньої дальності PL-11 (копії італійської ракети «Аспід»), яка мала стати основною зброєю нового винищувача.

J-10 є одномоторним винищувачем з дельтоподібним крилом низького розташування, збудованим за схемою «качка» (тобто, з переднім горизонтальним оперенням). Машина має підфюзеляжний регульований повітрозбірник. Крім звичайного кіля, літак обладнаний двома підфюзеляжним кілями. Така аеродинамічна схема є статично нестійкою і забезпечує винищувачу добрі маневрені якості. Керування літаком здійснюється за допомогою цифрової ЕДСУ із чотирикратним резервуванням.

Створення J-10 суттєво гальмувалось через проблеми, які виникли при проектуванні двигуна WP-15. Зрештою, розробку цього двигуна припинили, і винищувач вирішили обладнати російським ТРДДФ АЛ-31ФН. Ідея застосування російського двигуна висловлювалась ще у 1991 р., однак перша партія з дев’яти АЛ-31ФН надійшла до Китаю тільки у 1997 р. Паралельно велась розробка нового китайського ТРДДФ «Шеньян» WS-10, а згодом – його удосконаленої модифікації WS-10A «Тайхан», яка розвиває форсажну тягу 13200 кгс і обладнана цифровою системою управління типу FADEC. Такий двигун отримав сертифікат льотної придатності у 2006 р. У підсумку з’явились два варіанти J-10 – з російським і китайським двигуном.

РЛС на новий винищувач теж спочатку передбачалось встановити російську – «Жук-10ПД» або «Жемчуг». Але після появи інформації про продаж Індії літаків Су-30МКІ, радари яких мають суттєво кращі параметри, китайці звернулись до Ізраїлю з пропозицією придбати РЛС EL/M-2035. У той же час Росія запропонувала удосконалений радар РП-35. Повної ясності щодо радіолокаційного обладнання J-10 досі нема. Вважається, що перші серії отримали РЛС китайського виробництва KLJ-3, подібну за характеристиками до «Жемчуга». Пізніше почали встановлювати РЛС «тип 1473», створену на основі російських взірців. Вона має дальність дії 120 км і може супроводжувати шість (за іншими даними, 10) повітряних цілей, наводячи ракети на дві з них. Ці параметри для сучасних умов є вже недостатніми, тож питання оновлення радіолокаційного обладнання J-10 зберігає актуальність. Досі не опубліковано і даних щодо іншого БРЕО літака (бортового комп’ютера, комплексу РЕБ та ін.).

Вбудоване озброєння літака складається з 23-мм двоствольної гармати «тип 23-2». На 11 вузлах зовнішньої підвіски (шести під крилом і п’яти під фюзеляжем) допускається розміщення навантаження масою до 4500 кг. До його складу входять КР «повітря-повітря» малої дальності PL-8 (копія ізраїльської ракети «Пітон 3»), а також середньої дальності з напівактивною радіолокаційною ГСН PL-11 і PL-12 з активною радіолокаційною ГСН (ракета китайської розробки, приблизний аналог американської АІМ-120). Для ураження наземних цілей винищувач може нести блоки НАР, некеровані авіабомби, а також КАБ калібру 500 кг LS-6 (з інерційно-супутниковою системою наведення) і LT-2 (з лазерним наведенням). На центральний підфюзеляжний вузол і два внутрішні підкрильні вузли можна підвісити три додаткові паливні баки місткістю по 1700 л.

Перший прототип J-10, за офіційною китайською інформацією, розпочав льотні випробування 23 березня 1998 р. До 2002 р. виготовили дев’ять прототипів. У червні 2002 р. завод в Ченьду розпочав випуск передсерійної партії J-10, а в лютому наступного року перші літаки цього типу були передані ПС КНР. На початку 2004 р. J-10 отримав сертифікат льотної придатності, що означало завершення програми випробувань.

Серійне виробництво винищувачів J-10A розпочалось у 2004 р. З 2000 р. велось проектування двомісного навчально-бойового варіанту J-10S. Виготовили три прототипи цієї модифікації (у тому числі один для наземних випробувань). Льотні випробування J-10S почались 26 грудня 2003 р., а наприкінці 2005 р. ця машина отримала сертифікат льотної придатності. Для авіації ВМС випускались варіанти J-10AН і J-10SН. Для пілотажної групи «1 серпня» виготовили невелику партію одномісних літаків J-10AY і двомісних J-10SY. На них відсутнє гарматне озброєння, а також, ймовірно, частина бортової радіоелектроніки.

27 грудня 2008 р. здійснив перший політ прототип варіанту J-10B. Зовні він відрізняється зміненою формою повітрозабірника з висунутою вперед нижньою кромкою. Крім того, перед кабіною пілота з правого боку з’явився обтічник оптико-електронної станції, а на верхній частині кіля встановлені антени станції РЕБ.

На варіанті J-10С, випуск якого почався орієнтовно у 2020 р., встановлена РЛС з АФАР, а з кінця 2021 р. монтується двигун WS-10B. В арсенал літака увійшли ракети «повітря-повітря» великої дальності PL-15. Максимальна маса бойового навантаження доведена до 5600 кг. Цей варіант експерти відносять до ґенерації 4.5 (4+).

Варіант J-10СY замінив J-10АY в складі пілотажної групи «1 серпня». Ведеться створення літака РЕБ J-10D.

У 2023 р. ПС КНР мали, за приблизними оцінками, 550 літаків J-10: 220 J-10А, 55 J-10В, 220 J-10С і 70 J-10S. Авіація ВМС мала 16 J-10АН і 7 J-10SН. На початку 2025 р. авіація ВМС вже не мала таких літаків, що пов’язується з передачею деяких винищувальних частин до складу ПС. Останні налічували шість бригад, озброєних J-10А, одну – J-10В і сім – J-10С. Усього в строю було 236 літаків J-10А, 55 – J-10В, 240 – J-10С і 77 J-10S.

Єдиним зарубіжним покупцем літака став Пакистан, який у грудні 2021 р. оголосив про замовлення 36 винищувачів J-10СЕ (25 – тверде замовлення і 11 – опціон). Перші 6 літаків прибули в Пакистан вже в березні 2022 р. До середини 2023 р. було поставлено 20 машин. Зараз, вочевидь, тверде замовлення вже виконане, але інформації про реалізацію опціону не публікувалось. В ПС Пакистану літаками J-10СЕ укомплектували 15-ту АЕ на авіабазі Мінья (провінція Пенджаб, на півночі країни), яка раніше літала на «Міражах».

Пакистанські J-10СЕ дебютували в бойових діях 18 січня 2024 р., коли супроводжували винищувачі-бомбардувальники JF-17C і важкі БпЛА «Вінь Лун ІІ» під час ударів по загонах повстанців-белуджів на південному заході країни (провінція Белуджистан) і на суміжній території Ірану. 7 травня 2025 р. J-10СЕ взяли участь у відбитті атаки індійських ПС, застосувавши ракети PL-15E. Заявлено, що ці літаки збили п’ять індійських винищувачів (два «Рафаль», по одному «Міраж 2000», Су-30МКІ та МіГ-29).

Тактико-технічні характеристики

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783